Від інженера ППО до “Мисливця за дронами”: історія старшого сержанта “Сталкера”

04 листопада 2026 р. 20:37

04 листопада 2026 р. 20:37

Зіткнення характерів, війна технологій, розрахунку та інженерної думки — така вона сучасна війна. Історія 29-річного Богдана з позивним “Сталкер” є яскравим прикладом того, як інженерний склад розуму та технічна база стають вирішальними факторами на найважчих ділянках фронту: від штурмових операцій до сучасного протиборства у повітрі.

Пише “ Галка “.

Богдан мобілізувався добровільно у 2022 році. Свою службу він починав з посади інженера в Зенітна ракетна Львівська бригада ім. І. Виговського. Робота з протиповітряним озброєнням навчила його головному: системному аналізу, розумінню траєкторій, повітряної обстановки та важливості кожної деталі в роботі складної техніки. Проте інженерне покликання Богдана шукало безпосереднього застосування там, де тиск ворога був найсильнішим. Він прагнув на передову і згодом був відряджений до Зведеної стрілецької бригади Повітряних Сил ЗСУ, де технічні навички довелося поєднувати з суворими реаліями піхотного бою.

У 2023 році підрозділ Богдана брав участь у масштабних наступальних діях на Времівському виступі. Наступ зі сторони Великої Новосілки, прорив до Старомайорського та Урожайного вимагали від бійців неабиякої мужності. Богдан згадує той період як час іншої, “контактної” війни, де інженерна логіка поєднувалася з чистим штурмовим адреналіном.

“Ми тоді мали успіх. То був азарт, молодість і було менше дронів, ми впритул заходили до ворогів. По нас працювали гранатомети, але побратими пробивались вперед, бо був такий дух. Тоді поля були встелені вбитими орками. Ми забрали море трофеїв”, – пригадує військовий.

Проте війна стрімко еволюціонувала. На зміну прямим стрілецьким зіткненням прийшла ера тотальної роботи безпілотників, яка повністю змінила тактику оборони та інженерного облаштування позицій. Після боїв на Времівському виступі підрозділ перемістили на Херсонський напрямок.

Утримання плацдарму на лівому березі Дніпра в районі Кринок та Козачих Лагерів стало екзаменом на виживання. У плавнях, під постійним вогнем, інженерне забезпечення та маскування позицій вирішували, чи проживе підрозділ наступну годину.

Осінь 2024 року принесла нові виклики — оборону Курахового, яка згодом переросла у важкі бої на Новопавлівському напрямку. Динаміка фронту вимагала миттєвої реакції на прориви ворога.

“Те, що ми вибивали та утримували пів року, росіяни просунулись швидко в сторону Великої Новосілки. І зайшли на Курахівський напрямок, бо провалилась оборона, і з Очеретиного вони прорвались на Курахове”,  – аналізує ситуацію військовий.

За час великої війни за безпосередньої участі Богдана спільно з побратимами було знищено сотні одиниць живої сили, десятки одиниць легкої та важкої бронетехніки, а також сотні ворожих БпЛА.

Коли Богдана запитують про якісь особливі воєнні байки, він залишається по-інженерному стриманим і прямим. На війні немає місця романтизації.

“Я не знаю, що вам розказати з цікавих історій. Цікавих історій — нема, друзів багато загинуло. А так було багато всього, але нема про що говорити”, – каже боєць.

Сьогодні старший сержант Богдан очолює один із найтехнологічніших напрямків сучасної оборони. Він — командир екіпажу перехоплювачів БпЛА.

Коло замкнулося: розпочавши шлях як  інженер ППО, сьогодні виговець застосовує свої знання у новітній інженерній дисципліні — створенні безпілотного щиту над підрозділами зенітної ракетної Львівської бригади імені Івана Виговського.

Івано-Франківські