«Я тут заради майбутнього доньки»: історія прикордонника з позивним Атлет

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

07 листопада 2026 р. 03:12

07 листопада 2026 р. 03:12

Іван із позивним Атлет приєднався до Чернівецького прикордонного загону у 2024 році. До військової служби він професійно займався легкою атлетикою, а нині виконує бойові завдання на фронті. Найбільше прикордонник чекає на зустріч зі своєю шестирічною донькою.

Історією його шляху поділилися у Західному регіональному управлінні Дежприкордонслужби України-Західний кордон, пише Фіртка .

Позивний Атлет Іван отримав ще в юності завдяки заняттям спортом. Чоловік професійно займався легкою атлетикою, брав участь у чемпіонатах і здобував нагороди. Навіть зараз, коли має таку можливість, продовжує бігати.

«Був перспективним спортсменом. Маю нагороди з різних чемпіонатів. Я і зараз бігаю, коли можливість є», — розповідає Іван.

Після закінчення технікуму він кілька років працював на приватному підприємстві. У 2024 році вирішив долучитися до Чернівецького прикордонного загону.

Після базової загальновійськової підготовки Івану запропонували службу в бойовому підрозділі. Він погодився, однак на той момент підрозділ перебував на фронті, тож довелося зачекати.

Згодом прикордонник приєднався до побратимів. Спочатку вони перебували на посиленні в підрозділах охорони кордону.

«Вперше в житті побачив, як працює система охорони державного кордону. Це був цікавий досвід», — пригадує Іван.

Після підготовки та злагодження підрозділ вирушив на Північно-Слобожанський напрямок. Там військові потрапляли під мінометні й артилерійські обстріли, атаки безпілотників, а також вступали у прямі зіткнення з противником.

Згодом прикордонники перемістилися на складнішу ділянку фронту на Харківщині. Саме там Іван знову згадав про свій позивний.

«Я був першим, хто зайшов на конкретну позицію. Тут всі спілкуються позивними, тому одразу згадав, що я Атлет», — усміхається військовий.

Під час одного з бойових завдань прикордонники мали провести розвідку місцевості. Там вони зіткнулися з ворожою бойовою групою. Зав'язався ближній бій.

«У ближньому бою ми їх знищили. Один сидів трохи далі, видно, на прикритті був. Кидався гранатами. Але і його дістали», — розповідає Атлет.

Унаслідок бою один із українських військових загинув. Ще один побратим отримав поранення. Йому надали допомогу та успішно евакуювали.

Нині Іван продовжує виконувати бойові завдання. Водночас найбільше чекає на можливість повернутися додому та побачити шестирічну доньку.

«Їй зараз шість років. Каже, що у мене погана робота, бо не пускають додому. Але добре, що вона поки не розуміє, що я тут заради її майбутнього», — каже прикордонник.