«Не хочу, щоб діти шукали кращої долі за кордоном»: прикарпатський волонтер про мотивацію допомагати військовим

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

11 листопада 2026 р. 11:25

11 листопада 2026 р. 11:25

Волонтер Роман Боринець переконаний, що за свободу потрібно платити, а підтримка українських військових не має припинятися через втому суспільства від війни. Продовжувати допомагати захисникам його мотивує передусім бажання, щоб діти могли зростати, навчатися й будувати майбутнє у вільній Україні.

Про це Роман Боринець розповів журналістці Фіртки .

На думку волонтера, свобода, як і будь-які інші важливі речі в житті, потребує зусиль і відповідальності.

«Треба просто розуміти одну річ. Це моє особисте бачення. Ми зараз живемо в такій ситуації, що за все потрібно платити. Ти йдеш у магазин, купуєш хліб чи воду — за них треба платити.

Користуєшся газом — платиш. Їдеш автомобілем — заправляєш пальне. Що б ти не робив, за все потрібно платити. І треба пам'ятати, що за свободу теж треба платити», — наголошує волонтер.

Свою мотивацію допомагати військовим Роман насамперед пов’язує з майбутнім дітей і бажанням жити в Україні.

До повномасштабного вторгнення чоловік працював водієм вантажного автомобіля та багато подорожував Європою. Він побував у різних країнах, однак зрозумів, що не хоче залишатися за кордоном.

«Скажу чесно: я багато їздив по Європі, був у багатьох країнах і багато чого побачив.

Але я залишив ту роботу, бо це не моє. І в тих країнах, де я був, я б не хотів жити. Точно знаю, що моя країна, де я хочу жити, — це Україна», — розповів Роман.

Волонтер хоче, щоб його діти мали змогу зростати, навчатися та працювати вдома, а не шукати кращої долі за кордоном.

«Я не хочу, щоб мої діти їздили на заробітки й працювали на когось, щоб вони не були рабами, щоб нікому не мусили вклонятися.

Хочу, аби вони тут жили, працювали, навчалися. І саме це мене мотивує. Треба втримати цю державу, вигризти її зубами, щоб наші діти просто не були рабами.

Ось це моя мотивація продовжувати волонтерити», — сказав чоловік.

За словами Романа, його найбільше підтримують рідні, близькі та друзі-волонтери. Водночас він запевняє, що навіть у складні моменти не думав припиняти волонтерську діяльність.