"Моє свято чорнобриве": історія кохання Тараса Шевченка з Ганною з Березової Рудки

31 жовтня 2024 р. 19:42

31 жовтня 2024 р. 19:42

Нещодавно після чергової шевченкознавчої конференції в Каневі науковці Музею Заповіту Т. Г. Шевченка вирішили започаткувати традицію: за можливості відвідати всі місця в Україні, де колись бував Тарас Шевченко. І в минулі вихідні вирушили до найближчих локацій у Яготині та Березовій Рудці на Полтавщині. Про відомі і малознайомі факти з історії перебування Кобзаря в цих місцях, читайте на Переяслав .City.

Збереглися сходи, якими крокував Шевченко

Намилувавшись і надихнувшись неперевершеними художніми творами Катерини Білокур в Яготинській картинній галереї, ми вирушили до Березової Рудки. Це цікаве і знакове місце: саме тут розташований колишній маєток знаменитого козацького роду Закревських, який зберігає чимало таємниць, трагедій минулого і любовних інтриг.

У Березовій Рудці Євген Гребінка написав легендарний романс «Очі чорні», у 1921 році в цьому селі народився Дмитро Луценко, автор неофіційного гімну столиці «Як тебе не любити, Києве мій!». І, найголовніше, – тут бував Шевченко, усі думки якого тоді були з «Ганною вродливою». Березову Рудку він відвідав п'ять разів за життя (у 1843—1846 роках).

Село Березова Рудка в 1717 році заснував гетьман Іван Скоропадський і згодом подарував мальовничі землі своїй дружині Насті. У 1752 р. Рудку викупив Осип Закревський, який в 1756 р. став генеральним бунчужним Війська Запорізького. Дружиною Осипа була сестра гетьмана Кирила Розумовського Ганна, що дуже допомогло зробити Закревському кар'єру.

Облаштував родинний маєток у Березовій Рудці син Осипа Григорій. Центральним у садибі був двоповерховий палац у класичному стилі. На його місці після пожежі в 1838 р. побудували новий, який сьогодні відвідують туристи. Тут і досі збереглися сходи, якими колись ходив Шевченко.

Екскурсоводи звертають увагу відвідувачів на вишукану барокову орнаментику – квіти з пишними пелюстками, недоплетені вінки з в’юнкими стрічками, а також на архітектуру палацу – високі аркові вікна, оглядові тераси, ажурні ковані балкони, фонтан у центрі просторого подвір’я.

Тараса вабила нестямна пристрасть

Тарас Шевченко гостював у Березовій Рудці кілька разів. Крім природи та тиші, його вабила нестямна пристрасть до Ганни Закревської, молодої дружини Платона Олексійовича Закревського.

Портрети подружжя Закревських у музеї розміщені поруч, і критики завше відзначають різницю в тому, як зобразив Шевченко Ганну і як – її чоловіка. У холодному і трохи гордовитому погляді Платона відчувається антипатія автора, а Ганна написана з великою любов’ю – це найкращий жіночий портрет Шевченка. На жодному немає такого життя очей, такого світлого, ніжного, промовистого погляду. З якого ракурсу не подивишся на портрет – зустрічаєшся очима з молодою гарною жінкою, що свідчить про високу майстерність художника.

Закревська не була щасливою в заміжжі, адже різниця у віці з чоловіком складала 21 рік, та й важкий характер Платона не додавав радості подружньому життю. Тому красуня і звернула увагу на молодого поета і художника.

Романтична версія про дитя любові

Вперше Тарас Шевченко і Ганна Закревська зустрілися на балу у поміщиці Волховської в селі Мойсіївка на Черкащині. Обставини зустрічі були романтичними: Тарасу дали право відкривати вечір, а Ганна була королевою балу. Їй 21 рік, йому – 29. Платон Закревський здогадувався про роман молодої дружини з поетом, але вирішив «не виносити сміття з хати».

Наша екскурсоводка, пані Тетяна, розповідає відому легенду про те, що третя, остання дитина Ганни Закревської, дівчинка, яку назвали Софією, нібито була донькою Шевченка. Коли вона народилася, Закревський навіть не глянув на неї і одразу відіслав в один із відділених маєтків. Проте згодом вона отримала хорошу освіту і прожила довге життя з чоловіком та дітьми в Нью-Йорку. Попри плітки та домисли, ця інтригуюча версія не підтверджена документально.

І хоча таємні стосунки з Ганною не мали майбутнього, вони дуже вплинули на Шевченка. У поета з’являється бажання мати свій дім, родину, дружину, яке не полишатиме його все життя. Мине кілька років, Шевченко опиниться у засланні, де напише вірш, адресований Г.З. – Ганні Закревській, своїй таємній коханій із Березової Рудки.

Немає гірше, як в неволі

Про волю згадувать. А я

Про тебе, воленько моя,

Оце нагадую. Ніколи

Ти не здавалася мені

Такою гарно-молодою

І прехорошою такою,

Так, як тепер на чужині,

Та ще й в неволі. Доле! Доле!

Моя ти співаная воле…

…А ти, доле! А ти, мій покою! Моє свято чорнобриве, І досі меж ними Тихо, пишно походжаєш? І тими очима, Аж чорними – голубими І досі чаруєш Людські душі? Чи ще й досі Дивуються всує На стан гнучкий? Свято моє! Єдинеє свято!..

Ганна Закревська померла 35-річною від туберкульозу.

Піраміда-усипальня в Березовій Рудці

Недалеко від палацу розміщена усипальня родини Закревських у вигляді піраміди – найбільш відвідуваний туристичний об’єкт у Березовій Рудці. Її в 1899 році побудував Гнат Закревський, який після подорожей до Єгипту пристрасно захопився його мистецтвом та культурою. До того ж, він був масоном, для яких трикутник був символічним у зображенні Всевидячого ока.

Гнат Закревський також був відомим юристом. Працював суддею в Петербурзі та Варшаві, прокурором у Харкові та Казані. Дослужився до сенатора. Його кар'єра стрімко піднялася і так само стрімко впала. Він написав сміливу, дуже критичну статтю в англійську «Times» по справі Дрейфуса, де назвав росію «варварською», через що потрапив у немилість до царя.

Подібних пірамід, які були родовими усипальницями й каплицями, в Європі всього три. Причому дві з них в Україні, в Полтавській області: в селі Комендантівка і в Березовій Рудці, а третя – в Римі.

Охороняла піраміду Закревського тисячолітня статуя богині Ісіди – хранительці домашнього вогнища. За переказами, її разом з іншим антикваріатом Гнат придбав під час однієї з подорожей до Єгипту.

– У нього було хворе серце, – розповідає екскурсоводка. – І у 1906 році він вирушив до Каїру на лікування, взяв із собою двох доньок на виданні. Єгипет у ті часи був дуже модним. Там «тусувалося» багато заможних і відомих людей, і він сподівався знайти підходящі партії для дочок. Але там у нього стався серцевий напад і він помер. Його тіло, забальзамоване в меду, доньки перевезли у Березову Рудку і залишили на вічний спочинок у цій піраміді. Проте ненадовго. Через кілька років, на хвилі революції, усипальницю пограбували, а останки Закревських хаотично перепоховали на сусідньому кладовищі.

Місцеві жителі кажуть, що навіть у спеку в піраміді чудово зберігається молоко, у людей покращується фізичний стан і настрій.

Легендарна баронеса «червона Мата Харі»

У Гната були чотири доньки і син. Доля однієї з дочок, Марії Закревської-Бенкендорф-Будберг, «червоної Мата Харі», гідна екранізації. Про неї й досі складають легенди і приписують роботу відразу на три розвідки – СРСР, Британії та Німеччини.

Закревська двічі була заміжня за титулованими особами, працювала секретаркою Максима Горького, була його коханою до останнього подиху письменника. А потім жила в любові з письменником Гербертом Уеллсом також до самої смерті фантаста. Сучасники пригадували її красу, залізне здоров’я, неймовірну життєлюбність, волелюбний аристократичний дух.

Баронеса Марія Закревська-Бенкендорф-Будберг померла в 1974 р. в Італії, а поховали її в Лондоні.

Привід згадати знову «міжнародну авантюристку» з'явився в 2010 році. Тоді заступником прем'єр міністра Великобританії став ліберал Нік Клегг, якого британські медійники називали двоюрідним правнуком баронеси.

Сьогодні численні нащадки Закревських мешкають у різних містах Європи і, за можливості, допомагають зберегти родовий маєток у Березовій Рудці. В українському бюджеті на такі об'єкти грошей традиційно немає. Залишки порцелянового посуду, бронзові кавник і молочник, фрагмент канделябра зі старого маєтку – ось і всі німі свідки життя заможної козацької родини, яку перемололи дві імперії. Але не знищили пам'ять про неї.

Київські