«Зігріває думка: допомагаємо воїнам» - завідувачка Горохуватського клубу Світлана Карандюк

05 листопада 2024 р. 17:17

05 листопада 2024 р. 17:17

Навесні 2022 року у багатьох селах Кагарлицької громади самоорганізувалися і почали діяти волонтерські спільноти. Без вказівок згори, без так званих рознарядок. Людьми рухав патріотичний порив - допомогти Збройним Силам. Основне заняття волонтерів -- плетіння маскувальних сіток. Ми спілкувалися із членами волонтерської групи « Міцні вузлики» з Кагарлика, зустрічалися із шубівською волонтеркою Ганною Бут, побували й в інших селах. І ось ми в селі Горохуватка, що на Кагарличчині.

Триває підготовка основи для маскувальних сіток Автор: надано Світланою Карандюк

Почали плести маскувальні сітки ще навесні 2022-го

Кілька велосипедів, припаркованих біля Горохуватського сільського клубу, свідчили: у приміщенні працюють. Входжу, на моє «Слава Україні і горохуватським волонтерам!» дівчата відповідають дружно. Плетуть маскувальні сітки, розмовляють, часом сміються. Насмілююсь відволікти від справи «бригадиршу» сіткарів, завідувачку клубу Світлану Карандюк.

«Ми разом зі старостою села Валентиною Єфимищ вирішили започаткувати плетіння маскувальних сіток ще навесні 2022 року, – розповідає Світлана. – Олександр Міхайловський, теж житель нашого села, займався організаційними питаннями. Запрошували людей долучатися до потрібної справи зокрема і через Фейсбук. Всі розуміють, що це – порятунок життя наших воїнів. Долучилися і односельці, і переселенці. Хтось працював фізично, інші допомагали коштами на закупівлю ниток для плетіння сіток-основ. Загалом виготовлення повністю саморобних сіток є процесом тривалим, досить трудомістким, і вимагає уваги і терпіння».

Про те, як працювали спочатку, розрізаючи на стрічки старий домашній одяг, про особливості плетіння Світлана розповідає детально, часом майже захоплюючись, відчувається: цим живе, віддає не тільки час, а й пориви небайдужої душі. Втім, «небайдужої» – сказано не дуже вдало, адже Світланин чоловік захищає Батьківщину зі зброєю в руках. І душа сповнена тривоги й надії, відчаю і сподівань.

« Кожен вкладає в цю працю любов і вдячність воїнам»

Хтось під час плетіння позбавляється злості й ненависті, когось це заспокоює, а більшість зігріває думка, що плоди їхньої праці оберігають наших воїнів.

«Всі, хто до нас ходить на сітки, нам важливі й потрібні, – ділиться Світлана Карандюк, – навіть якщо людина попрацює годину-дві. Хтось може прийти у вихідні, хтось – щодня, хтось увечері чи зранку; в кожного свій розклад. Чим більше рук, тим більше сіток, і кожен з нашої бригади вкладає в цю працю любов і вдячність воїнам».

Ось так розкроюють на смужки спанбонд Автор: надано Світланою Карандюк

Видали «на гора» понад сотню сіток. Пізніше стали виготовляти маскувальний одяг, так звані «кікімори». Непроста це справа – викроювати сітку, з якої шиються «кікімори», бо рахувати треба не сантиметри, а кількість клітинок сітки. Перші «кікімори» виготовляли з мішковини, розпускаючи нитки, і вага однієї «кікімори» сягала 5 кг. Значно легшими виявились вироби зі спанбонду – синтетичного матеріалу, до того ж він не промокає і маскує не гірше. І що дуже важливо: в разі чого синтетика не горить, не палає у звичному розумінні, а тліє, плавиться, і це менш небезпечно.

З 2024-го робота сіткарок стала легшою. По-перше, сітку-основу вже не самі плетуть, а купують готову, по-друге, стрічки для заплітання нарізають за допомогою станка, який виготовив Андрій Яценко.

Шкарпетки, янголятка та благодійні ярмарки

Від початку повномасштабки жителі села долучалися і до інших видів благодійності, зокрема на користь переселенців. Світлана Карандюк показала чималий список учасників волонтерської діяльності, а того дня, коли я навідалась у Горохуватку, зі Світланою в клубі працювали Людмила Доріченко, Тетяна Заїка, Юлія Литвин, Катерина Матвєєва, Ніна Тонковид, Наталія Яценко.

Маскувальні сітки для фронту плетуть і дорослі, і діти Автор: надано Світланою Карандюк

Наталія Яценко ще й плете теплі шкарпетки для воїнів, і вже їх понад півтори сотні пар відправлено на передову. Де ж взяти стільки ниток? Пані Наталя грунтовно переглянула домашній гардероб, і всі старі светри й інший трикотаж пішли в діло, подібну сировину приносять й односельці.

Світлана Карандюк не випадково показує з ниток виплетених її руками симпатичних янголят, лялечок, інші обереги: такі вироби посилають разом із сітками воїнам, та ще вони мають попит на благодійних ярмарках в селі, і це поповнює скриньки на допомогу ЗСУ. Кілька подяк від військової частини, благодійного фонду «Зерна добра» є своєрідною окрасою інтер’єру клубу.

«Кікімора», виготовлена в Горохуватці Автор: надано Світланою Карандюк

Помітила, що планки, на яких закріплюють сітку-основу для плетення, прикріплені до порожніх книжкових стелажів.

«Схоже, що позбавлення бібліотеки від російських книжок не тільки звільнило стелажі, а й допомогло облаштувати «робочі» місця для волонтерів? – жартома запитую. - Сміються: так!»

У глядацькій залі клубу від дверей до сцени лежать-струменять довгі брунатного кольору стрічки зі спанбонду, нарізані станком – заготовки для роботи сіткарок. При погляді на стрічки створюється враження, що то стежка, звивиста й довга, і веде вона до Перемоги.

Київські