"Було модно мати в серванті «Рибки»": історія створення і популярності керамічного набору для лікеру

15 листопада 2024 р. 18:03

15 листопада 2024 р. 18:03

Нещодавно до фондової колекції НІЕЗ «Переяслав» надійшов черговий експонат – порцеляновий лікерний набір «Риби». Це легендарний сервіз, що не зникав із прилавків близько 30 років, і за цей час його купили майже в кожен дім.

Набір «Риби» складається з карафки та шести чарочок. Він був окрасою серванту в більшості сімей за радянських часів. Надзвичайною популярністю користувався насамперед як сувенір: його купували на подарунок, але на застіллях майже ніколи не використовували. Мабуть, саме тому таких наборів збереглося багато у різних кольорах. А між тим цей сервіз має і свою цікаву історію, яку розповість Переяслав .Сity

«Сімейство коропів»

Перша назва цього набору – «Сімейство коропів». Колекціонери нараховують 28 варіантів його розмальовки. Цей виріб почав випускати Ризький фарфоро-фаянсовий завод у 1955 році. Автором «Риб» у спеціалізованій літературі вказується головний художник заводу Абесал Давидович Барамідзе. Йому належала ідея карафки у вигляді риби як посудини для відстоювання вина після відкриття пляшки або бочки.

Ескізи чарок у вигляді менших рибок доопрацювала художниця Ольга Селезньова, а моделіст Григорій Травніков виготовив їх і додав до набору тацю. Карафа була місткістю 700 мл, чарочки – по 30 мл.

"Риби" на виставці в Брюселі і Японії

Напевно, майстри й уявити собі не могли, яким популярним стане їхнє творіння. Перша згадка про набір з'явилася в листопаді 1957 року в ризькій газеті «Радянська молодь»: «У цеху РФФЗ в окремій світлій просторій кімнату працюють художники. Вони з гордістю демонструють дублікати виробів, нещодавно відісланих на всесвітню Брюссельську виставку. Оригінальною є робота художниці Ольги Селезньової, яка доповнила замисел художника Барамідзе: карафа у вигляді великої риби оточена маленькими «рибками» – чарочками, а комплект розміщується на фарфоровій таці, яка зображує озеро з мальовничими берегами».

У 1959 році лікерний радянський набір побував на виставках у Польщі (Познань), США (Чикаго), Туреччині (Ізмір), Сирії (Дамаск), Фінляндії (Гельсінкі), Франції (Марселя), Чехословаччині (Брно), Греції (Салоніки) ), Австрії (Відень), Югославії (Загреб) і завоював несподівану популярність.

А найбільший успіх «Рибки» мали на виставці в Японії. Адже там ставковий короп кої – дуже популярний, вважається символом дружби та любові, японці дуже люблять цих риб, вони є в кожному їхньому ставочку.

Із 1960 року набори почали випускати серійно.

Коропи кої – один із символів Японії, тож сервіз із рибами мав там шалену популярність

Відтворення: без таці і в нових кольорах

До сьогодні перші вироби заводу не збереглися, навіть їх чорно-білі світлини знайти непросто. Дослідники порцеляни стверджують, що виглядали «Рибки» зовсім не так, як ми звикли, тож, яким був початковий дизайн, залишається тільки здогадуватися. Відомо лише, що розпис першого набору був виконаний у білому і золотистому кольорах.

У 1962 році український художник Микола Бобик, який працював на Полонському заводі художньої кераміки, скопіював ризький оригінал, вніс до нього деякі зміни, перетворив винний набір на лікерний та запустив його в масове виробництво. Цей набір суттєво відрізнявся від ризького розмірами (він більший), кольором та розписом, а також втратив тацю.

Золоті "риби" по-українськи

В Україні лікерний набір «Риби» випускали Полонський завод художньої кераміки, Городницький фарфоровий та Полонський фарфоровий заводи. Його також випускали на підприємствах Риги та Тбілісі.

Оновлений розпис був із напівпокриттям кобальтом, по рельєфу – строкате покриття золотом і селеном, промазка всередині шийок – золотом. У другому варіанті – базове біле глазуроване покриття зі строкатим покриттям золотом і селеном.

Згодом багато художників намагалися повторити успіх «Рибок». Один із них – В. Албул. Його авторський варіант комплекту – карафка з пробкою, яка водночас слугує чаркою, та фігурка рибалки, що похваляється розміром свого улову.

Майстри створювали й інші варіанти таких наборів, серед яких є досить вишукані. У мене, наприклад, досі «живе» порцелянова квочка з курчатами, подарована ще моїй бабусі у 1960-х роках. Але «Рибки» завжди були в народі улюбленими, щось у цих наборах дуже подобалося людям. Питаю в колежанок, чи мали вони такі комплекти?

– У нас є два набори «Рибок», – каже колежанка Валентина . – Скільки себе пам’ятаю, один із них, біло-золотистий, займав почесне місце в серванті. Ми ніколи з нього не пили, і досі він як новий. А другий, синій, мені дістався «у спадок» від покійного брата, що жив у Пристромах. Так, у сільмагах їх тоді також продавали.

– Я виходила заміж у 1994 році, тоді рівень життя був зовсім іншим, – говорить Руслана . – Бажаними подарунками були фотоапарати-полароїди, настінні годинники, німецький кухонний комбайн узагалі був мрією. І, звичайно, ще презентували «Риб», куди ж без них? Нам тоді на весілля подарували аж два набори – білий і синій. Збереглися ідеально, бо ніхто ними не користувався.

– Був і в нас, для краси, – приєднується до нашої розмови-спогадів Наталія. – Тільки одного разу спробували його поставити на стіл і відправили назад на полицю: пити з тих чарочок незручно, можна облитися. Але мати такий набір було в ті часи дуже модно. «Рибки» продавалися в кожному магазині і коштували усього 2 карбованці 55 копійок, навіть можна було окремо докупити чарочки по 50 копійок, якщо «рідні» розбилися.

Сервізи перебралися на "блошині" ринки

Із початку 1960-х і до 1990-х – три десятиліття ці набори не зникали з радянських прилавків. Щомісяця з конвеєра Полонського ЗХК сходили 100 тисяч комплектів цього сервізу. Мали шість колірних комбінацій: сріблясті, золотисті, з кобальтом чи жовтогарячим відтінком. Та найбільше було покритих кобальтом біло-синіх.

Колишні працівники підприємства пригадували, що «Рибки» були надзвичайно популярними не тільки в Союзі, їх багато замовляли на експорт. А під час сумнозвісної горбачовської антиалкогольної кампанії лікерні набори «Риба» взагалі хотіли зняти з виробництва, бо інспектори з торгівлі розгледіли в них пропагування пияцтва. Але врешті-решт художники їх переконали, що наливати в них можна не тільки спиртні напої, але ж і використовувати як сувенір.

На превеликий жаль, наразі в Україні не існує жодного фарфорового чи фаянсового заводу. Посуд у магазинах – здебільшого китайський керамічний ширвжиток, також користується попитом елегантний французький скляний «Люмінарк», люди підбирають набори «День / Ніч» із чорних і білих кухлів, тарілок, салатниць…

Зараз помилуватися чудовими, теплими, якимись домашніми і затишними чайними і кавовими сервізами, оздобленими яскравими квітами, півниками, виноградом, горошком виробництва Києва, Баранівки, Городниці, Полонного, Довбиша, Тернополя можна тільки в музеях.

А «Риби» й досі не втратили своєї популярності, тільки тепер – на "блошиних" ринках. І не тільки в Києві чи Львові, у тематичних групах соцмереж. Радянські "риби" помандрували до колекціонерів у Польщі, Чехії, Німеччині.

Київські