"Не хотіли робити тимчасове для вшанування Героїв": досвід меморіалізації у Студениківській громаді

21 листопада 2024 р. 18:52

21 листопада 2024 р. 18:52

«Це святе місце. Ти повинен зупинитися, просто постояти, а потім іти далі. Тому що ти можеш іти» – каже голова Студениківської громади Марія Лях. У Студениках Алею Слави на пошану полеглих героїв-земляків відкрили в серпні 2024 року . Готувалися до цього ретельно, щоб пам’ять про загиблих воїнів була гідною, щоб для їхніх рідних і всіх жителів меморіал був особливим місцем, сокровенним і надважливим, розповідає Переяслав . City .

Місце пам’яті та шани Героїв

Гідність – це не тільки про наше гідне сьогодення, гідність – це й про вміння пам’ятати, якою ціною виборюються наша свобода, незалежність, мир. Меморіалізація – це важливий момент. Це нагадування, переконана Марія Лях .

– Поки у нас тут відносний спокій, ми не повинні забувати, що в країні війна триває. Люди часто кажуть: "Ми втомилися". Так стомилися, але чи сильніше від наших воїнів? Скільки болю нам завдала війна? Він такий же, як у матерів, дружин та дітей, які втратили своїх синів, чоловіків, батьків? Ми не маємо права забувати.

На створення Меморіалу в Студениківській громаді з місцевого бюджету витратили загалом близько 2 мільйонів гривень. Двадцять двосторонніх сіті-лайтів придбали за 883,92 тис. грн у ТОВ "ФОРМАТ ГРУПП", яка виграла тендер. Також здійснили ремонт пам ’ ятника "Вічна слава Героям", провели поточний ремонт електропостачання на Алеї Слави, встановили сіті-лайти з портретами воїнів, та упорядкували саму територію комплексу – доріжку виклали тротуарною плиткою (виконавець робіт ТОВ "Агрошляхбуд"), облаштували клумби.

Автор: Іванна Данюк

– Депутати спершу були не зовсім одностайними. Ми планували це більше року. Думали, де і як краще зробити. Частина не хотіла, щоб Меморіал був у композиції з пам’ятником, який вже стояв у студениківському парку на вулиці Корзуна. Але я наполягала залишити його, бо там є поховання односчельців, і ми не могли просто перенести той пам’ятник. У такому разі треба було б проводити ексгумацію тіл, брати відповідні дозволи. Та й загалом, це те не питання, яке можна вирішити спонтанно , – наголосила Марія Лях .

– Ми працювали над цим ретельно. Я переконувала, що меморіал має бути частиною єдиної композиції. Я дуже вдячна всім, хто підтримав ідею, і ми змогли оновити те місце гранітним тризубом. Він є щитом, символом боротьби наших людей, відданості своїй Батьківщині наших героїв, їхньої любові до свого краю та України.

Питання меморіалізації, перекона Марія Олександрівна, потребує чіткого підходу. Зараз хтось робить так, хтось інакше – встановлюють тимчасові банери чи ще щось. У Студениківській громаді від початку розуміли, що це має бути не хаотично.

– Ми ще з самого початку проговорювали це із членами виконкому та депутатами. Краще не поспішати, все продумати. І в результаті нам вдалося, композиція вийшла вдалою. Увечері меморіал виглядає особливо гарно – із підсвіткою жовто-синіх кольорів. Плануємо ще зробити так, щоб підсвічувався кожен портрет. Так, це дорого, але це наша шана – ці хлопці заплатили за наш спокій своїми життями.

Алея Слави – це святе місце. Тому кожен, проходячи повз, має з упинитися, подумати, вшанувати їхню пам’ять і подякувати. А потім іти далі. Тому що ти можеш іти.

Я переконана, що одна з моїх місій на посаді голови громади – достукатися до свідомості людей. Бо якщо ми вийдемо з війни такими, якими були до цього, то буде знову війна, – каже Марія Олександрівна.

"Тут я можу про все помовчати..."

Рідні загиблих Героїв приходять на Алею Слави, щоб провідати своїх синів, чоловіків, батьків. Тут вони з ними спілкуються, можуть доторкнутися до найріднішого обличчя, поглянути в очі, які назавжди дивитимуться тільки з портрету...

Мама загиблого Олександра Мисана Тетяна Миколаївна щиро вдячна керівництву громади за те, що є місце, де вона може зустрічатися зі своїм сином.

– Я і на цвинтарі часто, і в Переяславі на Алеї. А тепер і в Студениках є куди сходити, відвідати, квіти покласти, поплакати... Тут я можу про все помовчати і ніхто нам із сином не буде заважати. Дуже гарно Алею Слави облаштували, кожен портрет окремо. Це важливо, бо родини приходять кожна до свого Героя і можуть побути з ним на одинці. Не на багатьох меморіалах, на жаль, є така можливість , – поділилася своїми роздумами Тетяна Мисан .

Мати священне місце для зустрічей із сином важливо й для Тетяни Крутової , мами полеглого молодого Воїна Владислава.

– Тут красиво, спокійно і відразу відчуваєш, що це місце Героїв. Я щиро дякую громаді за те, що пам'ять про наших рідних вони гідно пошанували. Такі великі портрети, сіті-лайти стоять поруч і водночас окремо один від одного. Я тут почуваюся комфортно, мені затишно приходити до сина. Алея Слави – це місце, де щемить серце, де сльози котяться градом, де думки лише про те "Чому так? Чому саме він?", але ще це місце, де кожен може усвідомити ціну свого життя сьогодні, завтра і через роки. Тут я дякую сину від себе і від усіх українців. Тут я пишаюся ним і люблю його так само сильно, як і тоді, коли він був поруч , – наголосила Тетяна Василівна .

Чому пам’ять важлива? Особистий погляд Марії Лях

Марія Лях знає, що дехто з людей між собою обговорює те, як багато коштів витратили на Алею Героїв, але особисто їй такого не кажуть. Вважає, це тому, що вони знають її ставлення до наших захисників і полеглих героїв, до рідних усіх, хто зараз на передовій, безвісти зниклий і тих, кого вже немає серед нас.

– Для мене і багатьох жителів громади пам ’ ятати, шанувати і бути вдячними – це чи не єдине, що ми можемо і мусимо... І, знаєте, є багато вдячності. Люди дзвонять, приїжджають.

В якусь суботу ввечері я прийшла, а біля однієї зі стел стоять дівчата. Одна з них – прийшла до свого тата. Для цієї дівчинки ця Алея Слави – це якась меморіальна точка опори, яка, я думаю, допомагає їй усвідомити і пережити жахливу втрату. Він справді не лише для неї Герой, він для всіх нас – Герой.

Як можна втішити? Чи її маму, чи саму дитину? Ніяк. Ти нічого не зробиш, нічим не допоможеш. Можеш тільки поспівчувати, можеш разом з ними поплакати. Але ми, як громада, не маємо права залишили без уваги жодну родину, яка постраждала через цю війну.

Пошанування пам ’ яті наших Героїв – не може бути буденним, акцентує Марія Лях.

– Алея Слави – для мене святе місце, як і для багатьох жителів. Ті 42 пари очей, які дивляться на нас із меморіалу, це не просто портрети, а нагадування, що про людей, які теж мали сім’ї, дітей, які хотіли жити…

Ми повинні пам’ятати про них. Кожну подію, пов’язану із нашими захисниками, ми намагаємося зробити значущою, це обов’язково має мати особливий статус, бо ми повинні шанувати героїв.

У день відкриття Алеї Слави у Студениківській громаді на ній були 20 портретів Героїв. На жаль, нещодавно Меморіал поповнився ще одним портретом – полеглого Олега Радченка .

Київські