Тренди в манікюрі 2025 року, які обирають переяславки: класичний нюд, чи неймовірну «фуксію»?

28 грудня 2024 р. 20:05

28 грудня 2024 р. 20:05

Наприкінці року перед святами знаєте куди найбільші черги? Ймовірніше, не вгадали, про щоб ви подумали! Саме на манікюр потрапити перед Новим роком – головне завдання чи не для кожної жінки. Без цього сьогодні ніяк. І щоб не просто подбати про свої руки, оновити «шилак», а й вирізнитися трендовим кольором нігтів. Про запити жінок у цій сфері послуг і загалом про свою справу майстриня манікюру Олеся Василенко розповіла Переяслав .City.

Автор: Переяслав.City

– Олесю, який дизайн нігтів нині популярний серед клієнток?

– Зараз часто замовляють зелений та золотистий кольори, адже наступний рік – Дерев’яної Змії, і це саме її гама. А не любить вона червоного кольору – так зараз багато про це пишуть в інтернеті. Тому зараз менше просять такий відтінок. Я особисто ставлюся до цього скептично, але бажання клієнток – закон.

Взимку зазвичай багато жінок хочуть манікюр у бордових, вишневих відтінках. Не втрачає популярності також френч у різних варіантах, але перевагу віддають все ж класичному нюдовому. Молодь зараз обирає для себе за принципом: чим простіше, тим вишуканіше. Дівчата надають перевагу бежевому чи ніжно-рожевому однотону без блискіток. Але в мене є палітра відтінків на всі смаки й забаганки. До речі, пару років тому була мода на «котяче око» – дуже красивий градієнтний дизайн, але якось раптово ця тенденція й зникла. Можливо, повернеться тенденція чи хтось із клієнток захоче -- у мене лишилися такі кольори.

– А ще ж були популярними різноманітні малюнки на нігтях. Зараз їх замовляють?

– Раніше і справді замовляли навіть цілі композиції. А це за весь рік я намалювала одну сніжинку, – усміхається. – Зараз малюнки майже забуті, принаймні, мої клієнтки такого не замовляють.

Але загалом із цим у мене окрема історія. Я зовсім не вмію малювати: навіть банальну ромашку не виходило симетрично накреслити. Тож коли синові в школу треба було з цим допомогти, це робив чоловік. А тут пішла мода на малюнки, і я розумію: якщо не малюватиму – не матиму заробітку. І я годинами сиділа в інтернеті, передивлялася відео, до 4-ї ранку, колихаючи доню, вперто виводила на папері квітку, листочок, будиночок… Було, що й плакала, – ну не виходить, не дано мені художнього хисту! Але впертість і бажання навчитися принесли свої плоди, і я таки досягла мети.

Чого я тільки не вимальовувала на нігтях, особливо на Новий рік: і кульки (ялинкові прикраси), і сніжинки, і зимові пейзажі (будиночки під снігом), і годинники зі стрілками «без п’яти хвилин дванадцять», а одного разу навіть замовили казкових персонажів із квадратиків (Майнкрафт). Добре, що все це зараз відійшло. І уявляєте, я швидко розучилася й малювати, зараз такого, мабуть, не зроблю. Зате довела собі, що все можливо, якщо дуже захотіти. Та й чоловік, який спочатку вважав, що я займаюся «дурницями», змінив думку.

– А, до речі, чи записуються до Вас на манікюр чоловіки?

– Так, раніше часто приходили – на гігієнічний. Але я помітила, що мій чоловік був чомусь невдоволений, що в мене такі клієнти, то я перестала приймати такі замовлення. У нього самого такі руки, що вже аж просяться привести їх до ладу. Але поки тільки жартуємо про це. Я кажу йому: «Я ж не буду тобі нігті нарощувати і фарбувати, а тільки акуратно обріжу і підпиляю!». А він відмахується: «Не треба, я що, баба?»

– А як правильно доглядати за нігтям, щоб завжди були гарними?

– Якогось чудодійного лайфхаку, на мій погляд, не існує. Якщо ви дотримуєтеся звичайних правил гігієни, робите манікюр – це вже є дієвим доглядом, бо майстриня укріплює вашу нігтьову пластину і покриває кольоровим гель-лаком, що надає нігтикам міцності, а рукам – гарного вигляду. Звичайно, щоб його довше зберегти, варто виконувати домашню роботу в рукавичках, користуватися кремом для рук і маслом для кутикули. Все інше зробить ваша майстриня манікюру.

І хочу звернутися до нашого шановного жіноцтва: будь ласка, майте повагу до майстрині, добре вимийте і почистіть руки перед візитом до неї. Бруд під нігтями є в усіх, це природно, особливо, коли манікюр уже «старий» і його терміново треба міняти. Але коли приносите під нігтями шматочок оселедця…

– Ваші клієнтки, мабуть, дуже різні…

– Так, з різними запитами, різного віку. Наприклад, одній із моїх клієнток – Зої Павлівні 82 роки. Я нею захоплююся! Вона завжди охайна, з зачіскою, макіяжем. Манікюр обирає тільки рожевий типу «Барбі», я їй фарбувала вже всю палітру таких кольорів. Каже: «Йшла до вас, хотіла нюд (натуральний) чи френч, а подивилася на ось цю неймовірну «фуксію» – і передумала! Не можу зраджувати рожевому, особливо яскравому».

Ще була в мене схожа клієнтка, їй було років сімдесят п’ять. Стильно вдягнена, елегантна – справжня леді, і виглядала значно молодше свого віку. Вона їздила за кермом ГАЗелі, торгувала тут на базарі, постійно «тусувалася» зі своїми подружками. Але вже давно я її не бачила…

А ще була така наймолодша клієнтка – 12-річна дівчинка, до мене привела її мама, попросила наростити нігті. Звичайно, я не взялася, пояснила, що в такому віці дуже легко зіпсувати нігті на все життя. Але дівчинці дуже хотілося, то я росто пофарбувала їй нігтики. Потім дівчинка часто приходила на такий легкий «дитячий» манікюр.

Ходить до мене молода жінка, в якої немає на руці половини трьох пальців. Вона розповіла, що працювала в ковбасному цеху «на нарізці», її випадково штовхнув напарник, який проходив повз, рука потрапила під ножі – і ось… Я їй решту пальчиків з нігтями фарбую, і так ця її рука має охайний доглянутий вигляд.

Було ще й таке. Приходить дівчина: «Я тут міксер мила і випадково кнопочку натиснула, зробіть мені щось, щоб було гарно». Дивлюся – і жахаюся: ніготь на мізинці висить на шматочку шкіри. Кажу їй: «Біжи негайно до хірурга! Я не візьмуся, уявляєш, зараз включу машинку і як сточу тобі пів фаланги! Підлікуєш, хай хоч на сантиметр відросте, тоді прийдеш, щось придумаємо».

– Який манікюр Ви робите собі?

– Коли починала, то могла міняти дизайн нігтів кожні два-три дні, нарощувала довжелезні «трійку», «четвірку», бо мала на те бажання, час і можливості. Потім награлася, почала їх робити коротенькими для зручності, покривати світло-рожевим кольором. Коли був час, то малювала собі класичний френч.

А останні ось три місяці я «без нігтів». Багато клієнток, я постійно працюю. А глянцевий шар покриття стирається за два дні навіть під рукавичками. Втім на новорічні свята зробила собі тиждень «канікул» – це увесь мій відпочинок за рік.

Ось такий парадокс: робота сидяча, навантаження велике на спину і на зір, я втомлююся за день так, що іноді важко й розігнутися. Але коли відпочину днів три-чотири, то вже починаю нудьгувати без роботи, яку справді люблю.

– А як Ви вирішили стати майстринею манікюру?

– Я народилася в місті Макіївка на Донеччині. Коли мені було 6 років, наша сім`я – батьки, старша сестра і я – переїхали у село Виповзки на Переяславщині. Тут я закінчила школу, одразу вийшла заміж, маю двох дітей – уже дорослого сина Артема і меншу доньку Ліну.

До 2015 року працювала в продуктових магазинах АТБ, міні-маркеті «Корчма». І якось подумала: чому це я витрачаю гроші на свій манікюр? Куплю все необхідне і буду робити його сама. Тоді ще були звичайні лаки для покриття. Тренувалася на собі. А потім зважилася запропонувати іншим свою послугу манікюру. Спершу боялася, телефонувала сестрі: «Може, все скасувати? В мене нічого не вийде, тільки осоромлюся!». А вона сказала: «Ні. Ти повинна побороти страх, усе буде добре».

Так потроху й почала. Звичайно, перші рази не виходило ідеально, але згодом прийшов досвід, якість, швидкість у роботі. Коли «набила» руку, брала на манікюр по п’ять дівчат на день. Хотіла досконалості – пройшла спеціальні курси навчання в Києві. Поки доня була маленькою, працювала вдома. Але це не для всіх клієнток було комфортно, і мені стало вже незручно, бо доводилося постійно відволікатися на домашні справи.

Я почала шукати для себе робоче місце у якомусь салоні. Рідним нічого не казала про ці наміри до останнього дня, призналася лише перед виходом на роботу. Сімейство, звісно, запанікувало, чоловік сумнівався, чи витримаю я такий режим, бо донька ще ж мала. Я працювала справді багато і допізна, але був азарт, піднесенням, з’явилося стільки сил і енергії! Дорогою на роботу я заходила в магазини, телефонувала подружкам, одним словом – відпочивала від дому. Я ж доти роками фактично із хати не виходила. Всі мої «прогулянки» обмежувалися поїздками з чоловіком у село до свекрухи. А пізніше перебралася в окремий свій кабінет, де я сама собі господиня і цим задоволена.

Зарікатися не буду, але думаю, що вже ніколи не піду працювати продавцем. Робити руки моїх клієнток акуратними і красивими, створювати дівчаткам гарний настрій – це те, до чого я прагну. Я люблю свою роботу, і, хоч це і банально звучить, але правда: не вкладеш душу – не отримаєш результату. Саме в цьому полягає секрет і мого особистого успіху в самореалізації.

Київські