"Власної сімʼї так і не створив": у Переяславі попрощалися з воїном ЗСУ Віктором Лук'янчуком

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

"Власної сімʼї так і не створив": у Переяславі попрощалися з воїном ЗСУ Віктором Лук'янчуком

17 березня 2025 р. 16:59

17 березня 2025 р. 16:59

Захисник України Віктор Лук'янчук помер 14 березня в Чернівецькій обласній лікарні. Сьогодні, 17 березня, в Переяславі рідні, друзі, сусіди і знайомі проводжали воїна-земляка в його останній земній дорозі. Про головного сержанта ЗСУ і чин його похорону, розповідає Переяслав .City.

"Душа компанії, з гарним почуттям гумору"

Віктор Олександрович Лук'янчук народився 2 січня 1971 року.

Призваний на військову службу Дарницьким РТЦК та СП Києва 28 червня 2023 року. За заслуги і успішне виконання бойових завдань воїн був нагороджений почесним нагрудним знаком "Золотий хрест" Головнокомандувачем ЗСУ.

– Влітку 2023 року Віті прийшла повістка. Він одразу пішов у військкомат. Наприкінці червня розпочав службу. За цей час воював у різних місцях, неодноразово перебував у "гарячих" точках на фронті. Два рази був контужений, а також був поранений , – розповідає старша сестра захисника Лариса . – Минулого року він кілька разів тяжко хворів. На передовій умови складні, самі розумієте.

Після сильної застуди, а може, то й грип був, він продовжив воювати, не долікувався як слід. У грудні знову потрапив до лікарні – застудився чи вірус який підхопив . Так і не одужав. У Чернівецькій обласній лікарні помер. Нам лікарі сказали, що від легеневої недостатності, – плаче пані Лариса.

Автор: Іванна Данюк "Власної сімʼї так і не створив": у Переяславі попрощалися з воїном ЗСУ Віктором Лук'янчуком

– Він був таким гарним, статним, а яким життєрадісним був. Я таких як він не зустрічала , – додає кума Віктора (ім'я називати відмовилася, – авт.). – Він мав гарне почуття гумору, жартівником був дуже вправним, знав коли і як пожартувати, завжди доречно і весело це йому вдавалося. А тепер ось прощаємося з кумом, більше не побачимося, не посміємося разом .

"Я вже йому, як за матір була"

– Ми часто зізвонювалися, він приїжджав додому. Він був самим-самим позитивним, душею будь-якої компанії, – каже Лариса . – Ми жили в домі на дві половини, жили всі як одна сім'я. Можна сказати, що я вже йому, як за матір була останнім часом. Мама наша померла півтора роки тому.

Ми з сестрою про нього дбали, а він про нас. Він у нас посерединці був, я найстарша, віктор від мене на сім років менший, а Людмила – наймолодша. Власної сімʼї так і не створив...

Чин похорону

Прощання з Віктором Лук'янчуком розпочалося на подвір'ї його родинного помешкання в Переяславі, а далі траурний кортеж рушив до храму Воскресіння Христового, де провели заупокійну службу.

– Так сталося, що Віктор помер у лікарні, але ми всі з вами розуміємо, що якби не хвороба, він би і по сьогоднішній день стояв разом зі своїми побратимами і мужньо відстоював нашу державу від загарбників. Що ми можемо принести в дар, коли людина лежить посеред церкви.
Насамперед, це наша щира молитва за його безсмертну душу, щоби Господь прийняв її в райські обителі і звідти він молився за той народ, за ту державу, яку пішов захищати, – промовив священник.

Службу завершили виконанням "Плине кача..."

Після відспівування у храмі процесія через центральну площу міста рушила до Ярмаркового кладовища.

– Ми знову стоїмо перед свіжою козацькою могилою і розуміємо, що сліз у нас, мабуть, уже немає, тому що звичайні сльози ми всі виплакали. Залишилися криваві сльози серця і ми молимо Господа лише про одне, щоб вони розпеченим залізяччям впали на голови наших ворогів. Важко ховати всіх наших героїв, особливо важко ховати людей, яких знав особисто.
Ми з Віктором ровесники, ми виросли разом у цьому місті. У нас були спільні друзі, ми ходили одними вулицями, ми мріяли про одне з нашими друзями. Я знав і поважав Віктора, він знав мене.

В Євангеліє від Іоана сказано, що спочатку було слово. І так складається, що і в кінці теж має бути слово. Слово неймовірної вдячності, слово неймовірної скорботи за все те, що зробив наш герой Віктор. Війна знайшла його в лікарні, але ця смерть від війни , – сказав у прощальному слові від РТЦК Олександр Молоткін .

Прапор, яким була накрита труна, як символ держави, якій служив Воїн Віктор Лук'янчук, передали сестрі полеглого захисника Людмилі.

У полеглого Воїна залишилися батько та дві рідні сестри.