Пам'ятні дошки Костянтину Палатному та Олексію Рибці відкрили на фасаді їх рідної школи у Переяславі

03 квітня 2025 р. 13:27

03 квітня 2025 р. 13:27

Дві пам'ятні дошки випускникам Переяславської гімназії №2, які загинули в російсько-українській війні, – Костянтину ПАЛАТНОМУ та Олексієві РИБЦІ відкрили на фасаді закладу 3 квітня. Про це повідомляє Переяслав .City з місця події.

На подвір'ї школи, де колись навчалися захисники, зібралося близько тридцяти людей. Присутні виконали Державний гімн України та вшанували хвилиною мовчання пам'ять тих, чиє життя обірвала війна.

Право відкрити меморіальні дошки надали мамі Олексія Рибки – Вікторії Олександрівні Гресь , його бабусі Валентині Олексіївні Гуриній та мамі Костянтина Палатного – Галині Валентинівні і його брату Вадиму .

Ведуча заходу Влада Черненко розповіла, що Олексій Рибка був хлопцем із великим серцем і ще більшим відчуттям справедливості. Він завжди був душею компанії, справжнім другом, який підтримував у важку хвилину, надихав і ніколи не залишав своїх у біді. Він знав, що йде на війну, з якої може не повернутися. Але попри це він пішов вперед, бо його покликали честь, обов'язок і любов до України.

Служив командиром відділення десантно-штурмового взводу десантно- штурмової роти в/ч А 1910.

Загинув Олексій Рибка 26 червня 2024 року під час виконання завдань унаслідок мінометного обстрілу противником в районі села Північне – на околиці міста Торецьк Бахмуцького району Донецької області.

Воїна посмертно нагородили нагрудним знаком "Золотий хрест" Головнокомандувача ЗСУ.

Костянтин Палатний був спокійним, уважним та щирим. Людиною, яка вміла чути та допомагати. Він став на захист своєї країни і воював, як справжній лицар, не думаючи про страх, а лише про обов'язок. У мирному житті він мав цікаве хобі: вмів повертати життя годинникам, лагодив навіть ті механізми, які, здавалося, вже не запрацюють.

Солдат Костянтин Палатний був стрільцем І-го стрілецького відділення, ІІІ-го стрілецького взводу, І-ої стрілецької роти, 1-го стрілецького батальйону в/ч А0536.

Загинув 18 вересня 2023 року виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Опитне Донецької області. Осиротіли мама Костянтина та його дружина Надія.

Палатний Костянтин Олександрович посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня.

З промовою виступив і начальник відділу № 1 Бориспільського РТЦК та СП майор Іван Шкуропацький.

– 24 лютого 22-го року почалося нічим не спровоковане збройне вторгнення агресора на нашу країну. Цього дня життя кожного українця змінилося, воно розділилося на до і після. Більше трьох років материнського, людського нестерпного горя і болю, скалічених родин.

Але і більше трьох років боротьби українського народу за нашу незалежність, за право на наше існування, за наше майбутнє, майбутнє наших дітей і країни. Однак за це український народ платить надто велику ціну у цій війні. Найкращі сини і доньки, які встали на захист країни, самовіддано та мужньо стримуючи ворога, платять найдорожчим – своїм життям.

Відкриття цих меморіальних дошок – нагадування кожному, що вони билися заради майбутнього наших дітей, щоб в нашій країні жили щасливі усміхнені діти, щоб у нас було мирне небо над нашою країною, – сказав майор.

Теплими спогадами про Олексія Рибку поділилася його однокласниця Юлія Аврамич . Вона не могла стримати сліз:

– Коли ми з ним прощалися, побратим мого однокласника, молодий хлопець, сказав, що втрата Олексія була великою для його побратимів і бригади. Він сказав "Це наш очільник, наш поводир, це наш Герой". Але, каже, це велика втрата для всього міста, для всіх друзів, для родини.

Я думаю, що це дуже багато чого говорить про людину. Можна бути різним сином, різним другом, можна комусь не подобатися, але в боротьбі за життя своє і країни, своєї родини і роду, ти стаєш рідним здавалося б чужим людям по суті, з якими стоїш пліч-о-пліч у важких битвах, в днях, у яких немає сонця і світла.

Олексій був хорошою людиною, світлою, доброю, він ніколи нічого поганого не зробив, ніколи. У шкільному житті ми товаришували, але вже у зрілому віці це було зовсім інше спілкування, інший світогляд і інші емоції і погляди про людину.

Тому, коли я дізналася про його загибель, для мене це було дуже важко. Хочу сказати йому, що я пам'ятаю тебе з найкращої сторони: світлим і добрим. Ти таким є, і таким залишишся у всіх світах і вимірах. І якщо тобі Бог подарує ще одне життя, я бажаю, щоб ти ніколи не бачив того, з чим тобі довелось зіштовхнутися.

І всі наші дні шкільні і усі наші, якісь життєві перепетії. Я пам'ятаю і дякую тобі за те, що ти не злякався і взяв на себе дуже велику відповідальність захищати країну. Нічого в цьому світі нема важливішого за життя людини. За життя будь-якої живої істоти. А є люди які по своїй дурості і наглості, думають, що є інакше.

Велика слава, шана, подяка і пам'ять навіки тим, хто не злякалися. Звичайним людям, які взяли зброю до рук, всю свою силу і мужність, і стали на захист цілої країни, своїх сімей, своїх родин, своїх братів і сестер, і всієї Батьківщини, – розповіла Юлія Аврамич.

Тепер на фасаді Переяславської гімназії №2 викарбувані імена сімох воїнів-захисників: Олексія Рибки, Костянтина Палатного, Ігоря Бабкова, Олександра Чайки, Павла Рибалкіна, Володимира Міщенка та Вадима Ткаченка.

Київські