Прадід не був козаком, а дід – гайдамакою: у Переяславі презентували книгу про родовід Шевченка

02 травня 2025 р. 18:22

02 травня 2025 р. 18:22

Презентація книги «Шевченків сад. Родові дерева Моринців і Кирилівки» відбулася 30 квітня у вітальні Музею Заповіту Т.Г.Шевченка в Переяславі. Приїхали автори видання, прийшли науковці Заповідника, учні закладів освітни та зацікавлені історією містяни, розповідає Переяслав .City.

17 років наукових пошуків генеалогії роду Кобзаря

Над дослідженням про родовід Шевченка працював колектив авторів.

Євген Матвієнко, дослідник-генеалог, працює на керівних посадах у сфері фінансів та ІТ-технологій, а генеалогія – його давнє захоплення.

Євген Букет, краєзнавець, журналіст та громадський діяч. Почесний краєзнавець України (2016), лауреат премії ім. В’ячеслава Чорновола (2018), нині працює спецкором інформаційного агентства Міністерства оборони України «АрміяInform».

Співавтор книги-дослідження про родовід Тараса Шевченка Євген Букет Автор: фб-сторінка НІЕЗ Переяслав

Олексій Дєдуш, науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України, співзасновник науково-популярної спільноти «Ukrainian Free Genealogy».

Марк Мельник, видавець, засновник ветеранського видавництва, яке з 2014 року діяло як редакція фронтового часопису полку «Азов». Після 24 лютого 2022 року – доброволець 206 батальйону тероборони ЗСУ, учасник оборони столиці та Ірпеня. Засновник медіа-проєкту «Україна міліарна», міжнародної волонтерської групи «Direct Support».

Автор: Олена Калінович

Робота над книгою розпочалася ще з 2008 року. Дослідники вивчали архівні матеріали, які раніше не були доступними, щоб детально розкрити генеалогію роду Шевченків, переплетіння різних гілок. Це кропітка фундаментальна праця, адже потрібно було сотні годин провести в архівах, замовляти і чекати на потрібні документи, по крупинках збираючи факти, спростовуючи та підтверджуючи їх.

Автор: фб-сторінка НІЕЗ Переяслав

У виданні згадано понад 2 000 осіб, оприлюднено понад 500 архівних документів, більшість із яких уперше. Також документально підтверджені, уточнені або спростовані щонайменше 50 усталених тверджень про Тараса Шевченка, його родину та оточення. Книга має понад 500 сторінок. Автори подарували її примірники з дарчими написами Заповіднику та міській публічній бібліотеці.

Дарчі автографи авторів видання Автор: Олена Калінович

Спростування найпоширеніших міфів про рід Тараса Шевченка

Як резонно зазначили науковці Музею Заповіту, люди завжди намагаються якимось чином бути ближчими до Шевченка. Хтось називає себе його далеким родичем, хтось згадує про знайомство прабабусі з Ликерою Полусмаковою тощо. Та, на жаль, це породжує і велику кількість міфів, які наводять у своїх дослідженнях навіть знані науковці.

Ось деякі спростування , наведені у книзі, і підтверджені записами у метричних книгах, інвентарях та ревізьких казках.

Рід Тараса Шевченка походить із козаків, а прадід Андрій на прізвисько Товстик (бо мав міцну статуру) був писарем Війська Запорозького.

Правда: справжнім прадідом Тараса був Андрій Швець із села Кирилівка, а не писар Війська Запорозького Андрій Товстик з містечка Лохвиця.

Прадід Тараса Шевченка був безрідним приймаком і взяв прізвище тестя.

Правда: Це не так. Згідно з архівним інвентарем, у 1779 році його прадід Андрій Швець народився у селі Кирилівка, належав до стану селян і сплачував за господарство чиншу (податок – авт.) 21 злотий, що для села було значною сумою, яку платили ремісники і духовні особи. Наприклад, піші селяни-господарі, які не мали в господарстві волів, сплачували лише 7 злотих чиншу.

Автор: Олена Калінович

Дід Тараса Шевченка Іван Андрійович був гайдамакою, учасником Коліївщини – козацько-селянського повстання 1768 року.

Правда: Рік його народження – 1756, він міг бути свідком тих подій, але не повстанцем.

Могила матері Тараса Григоровича знаходиться на їхньому подвір’ї, згідно з її заповітом.

Правда: Це, ймовірно, фальсифікація 1930-х років. Насправді вона похована на кладовищі села Кирилівка, на території садиб здійснювати поховання не дозволялося, за цим слідкували священники.

Автор: Олена Калінович

Родина з боку матері Тараса Шевченка на прізвище Бойки – вихідці з Карпат. Існує версія, про прадід Шевченка по матері Іван Бойко – товариш і побратим Олекси Довбуша.

Правда: Насправді його дід Яким Бойко був по-батькові не Іванович, а Омелянович, що підтверджується записом у метричній книзі села Моринці. Прізвище Бойко було досить поширеним у селах навколо Моринців ще у ХVІІІ ст. – у Кирилівці, Тарасівці, Пединівці та ін.

Тарас і Варфоломій Шевченки – троюрідні брати.

Правда : Насправді вони мали просто однакові прізвища. Варфоломій був кріпаком, працював у конторі пана В. Енгельгардта у селі Кирилівка. Його перше заочне знайомство з Шевченком відбулося у 1837 році, коли Варфоломій писав листи Тарасові від імені його неписьменного брата Микити, а побачилися вони тільки у 1859 році і, до речі, стали дуже хорошими друзями.

Тараса викупили з кріпацтва за 2 500 рублів асигнаціями – суму, еквівалентну 45 кг чистого срібла, «нечувано завищеною» вартістю для кріпака.

Правда : На сьогоднішній день, враховуючи курс срібла, 2 500 рублів асигнаціями дорівнює приблизно 500 тисяч гривень.

У петербурзьких газетах початку ХІХ століття часто друкувалися оголошення про продаж покоївок за 250 рублів, робітниць за 150 рублів, письменних хлопців за 300 рублів.

Спеціально навчені письменні кріпаки-актори, кріпаки-художники цінувалися надзвичайно високо, особливо коли йшлося про професійну гру на сцені, написання портретів, ікон або виконання інтер`єрних робіт. Художник коштував від 7 000 рублів залежно від рівня майстерності та освіти. Однією з найвищих цін за кріпака була ціна за товариша Шевченка – актора Михайла Щепкіна – 8 000 рублів. Отже, 2 500 рублів – сума значна, але не захмарна.

Генерал-хорунжий Дієвої армії УНР Юрко Тютюнник був онуком Ярини, сестри Тараса Шевченка.

Правда: Такі дані зазначаються майже в усіх його біографіях. Насправді одна його бабуся була з роду Осадчих із села Пединівки, а друга – з роду Кривенків із Моринець.

Автор: Олена Калінович

Київські