Зі служби в карному розшуку пішов на фронт: Переяславська громада попрощалася з Валентином Головком

12 травня 2025 р. 15:27

12 травня 2025 р. 15:27

У Переяславі 12 травня попрощалися з Героєм Валентином Головком. Майже три роки Валентин Миколайович вважався безвісти зниклим. На момент загибелі Воїну було 43 років, лише три тижні він не дожив до свого 44-річчя. В останній земній дорозі його проводжали рідні, куми, однокласники, друзі, сусіди, знайомі. Про Захисника та чин похорону розповідає Переяслав .City.

Головко Валентин Миколайович народився 18 липня 1978 року, проживав у Переяславі. Служив номером обслуги механізованого взводу, був солдатом.

Загинув 23 червня 2022 року поблизу селища Вовчоярівка Луганської області, внаслідок артилерійського обстрілу та безпосереднього бойового зіткнення з противником.

Поліцейський, воїн, Герой...

Валентин Головко став на захист України з перших днів повномасштабного вторгнення. У цивільному житті був поліцейським, спочатку опер-уповноваженим, а згодом і начальником карного розшуку.

– Працював у нашому – Переяславському відділі поліції. Він був дуже сумлінним, з загостреним почуттям справедливості. Веселий, компанійський – узагалі, нічого поганого про нього не пам'ятаю. І досі не чула жодного негативного слова, – розповіла племінниця Героя Влада . – Я теж працюю в поліції, він допоміг мені влаштуватися у вищий навчальний заклад. А коли його закінчила, то він уже став на захист України. Разом попрацювати не довелося.

Автор: Іванна Данюк

– Всі його поважали. Взагалі жодної негативної думки про нього не було – ні від кого. Він був людиною з великої літери, навіть кращим. Завжди був веселий, завжди жартував, – кажуть поліцейські, в яких Валентин був безпосереднім керівником.

Колеги і друзі по роботі зазначили, що Валентин був дуже відповідальним і справедливим чоловіком.

– У нього було загострене почуття справедливості. Він стояв на захисті цивільного населення в мирний час, не вагаючись узяв до рук зброю і проти ворога України. Бути захисником – у нього в крові, – наголосив товариш полеглого бійця.

Навіки вдома...

Аби віддати Герою останню шану сьогодні зібралася понад сотня людей: рідні Героя, друзі, сусіди, поліцейські, військові, знайомі. однокласники дітей та чужі люди.

Розпочався чин похорону Валентина Головка на родинному подвір'ї і продовжився щирими пасхальними воскресними молитвами-піснеспівами у храмі Воскресіння Христового.

Священник, звертаючись до учасників жалобної церемонії, промовив:

– Довгих майже три роки його рідні ще сподівались, вірили, надіялись, що він живий, очікували, прислухалися до кожного шороху за вікном, за дверима, очікуючи, що ось-ось він переступить рідний поріг, здоровий, цілий, неушкоджений з перемогою. Але, на жаль... Валентин загинув...

Автор: Іванна Данюк

Автор: Іванна Данюк

Священники заупокійну службу завершили виконанням "Плине кача" і траурна процесія пройшла центральною площею, а далі автомобілями до підготовленого Валентину місця вічного спочинку – на Ярмаркове кладовище.

Автор: Іванна Данюк

Зі словами співчуття до рідних і близьких Героя звернувся міський голова Переяслава Вячеслав Саулко:

– Жодні квіти вже не порадують Валентина, жодні сльози не повернуть його до життя. Ми всі розійдемося, але ця втрата залишиться з рідними та близькими назавжди.

Олександр Молоткін виступив від імені І відділу Бориспільського РТЦК і зазначив:

– Ми часто чуємо: "Треба жити з Україною в серці" . Часто бачимо людей, які це повторюють голосно й напоказ. Але є й інші – ті, що менше говорять, але щиро живуть із Україною в серці.

Коли над Україною нависла чорна година, вони не розмірковували. Вони просто вставали – і йшли. Валентин був саме з таких. Один із перших, хто став для нас непоборним щитом, непохитним муром, що оберігав наше життя.

Автор: Іванна Данюк

Автор: Іванна Данюк

Прапор, яким була накрита труна, як символ держави, якій служив Воїн Валентин Головко , Олександр Молоткін передав дружині й дітям Героя.

На Ярмарковому кладовищі з Валентином попрощалися назавжди, поклали квіти, схилили голови під залпи військового салюту та виконання Державного Гімну.

У Захисника України залишилися мама Марія, дружина Світлана, доньки Анастасія і Кріна, брат Олександр.

Автор: Іванна Данюк

Автор: Іванна Данюк

Київські