Пам’ятки Київщини: Водогін Даміловського у Білій Церкві

14 травня 2025 р. 18:11

14 травня 2025 р. 18:11

У Білій Церкві, на території дендропарку «Олександрія», прихована унікальна пам’ятка інженерної думки та архітектури українського модерну – міський водогін, зведений у 1928-1929 роках за проєктом Миколи Даміловського.

Попри руйнування часом та байдужістю, ця споруда, зокрема насосна станція з її бароковою вежею, досі вражає своєю витонченістю та є свідченням таланту видатного українського архітектора, чия доля трагічно обірвалася внаслідок політичних репресій.

Історія водогону

«Весною 1928 року за договором із Білоцерківським виконкомом, почав проектування, а до весни 1929 року збудував і здав у експлуатацію міський водогін для м. Біла Церква», — так писав про свою роботу інженер-архітектор Микола Даміловський у власній автобіографії. Цей водогін було зведено на території дендропарку «Олександрія», що досі викликає подив у краєзнавців. Чому для такої масштабної інженерної споруди було обрано локацію, яка є пам’яткою садово-паркового мистецтва?

Пояснення можна знайти на плані парку часів УНР (1918–1919): під номером 13 зазначено «Котловани водогону». Це вказує на те, що ще до радянського будівництва водогін уже міг існувати або принаймні бути запроєктованим. Найімовірніше, перші роботи в цьому напрямі провела родина Браницьких — власники «Олександрії». З огляду на масштаби їхнього господарства з палацом, павільйонами, електростанцією, оранжереями та численними службовими спорудами, наявність водогону виглядає цілком логічною.

За альтернативною версією, котловани могли бути викопані Браницькими, але сам водогін так і не збудували через еміграцію родини у 1917 році.

Існує й інше припущення: карта з позначкою котлованів могла бути складена пізніше — вже у 1923–1928 роках, коли почалось радянське будівництво. Якщо це так, то слід виключити участь Браницьких з цього процесу. Але питання про те, як масштабний графський комплекс функціонував без системи централізованого водопостачання залишається відкритим.

Архітектура, її особливості

У 1923 році Білоцерківський міськвиконком вирішив звести повноцінний міський водогін. Для проєктування запросили інженера-архітектора Миколу Даміловського — він щойно завершив будівництво водогону в Кривому Розі.

Робота у Білій Церкві стала його останнім архітектурним проєктом. Всі будівлі водогону зведено у стилі українського модерну. Насосна станція — справжній архітектурний шедевр із декоративною баштою в стилі українського бароко, бетонним балконом, асиметричним плануванням і складною поверховістю. Вона стоїть на схилі біля річки Рось.

До неї приєднано машинний зал, критий металом на французькій стропильній системі, та двоповерхову контору з модерновими вікнами. Усі приміщення мали пічне опалення — збереглися автентичні кахлі на підлозі.

Окрім головної будівлі, комплекс включав один великий підземний резервуар із декоративною вентиляційною башточкою та два наземні резервуари з модерновими фронтонами. Далі — двоповерхова будівля хлорувальні, де очищували воду сірчанокислим глиноземом.

Хлорувальня теж витримана в стилі українського модерну, хоча її архітектура значно скромніша, з декоративними елементами переважно біля вікон другого поверху.

Будівництво водогону суттєво зашкодило ландшафту парку. Для прокладання труб знищили частину алей, вирубали дерева, пошкодили інші під час доставлення будматеріалів. Проте ці втрати не можна порівняти з масштабами руйнувань, завданих раніше російською армією, коли було знищено палац і павільйони графського маєтку.

Про архітектора Миколу Даміловського

Микола Олександрович Даміловський — український архітектор, інженер і педагог, один із провідних представників українського модерну. Народився 31 грудня 1880 року в селі Козацьке на Чернігівщині. Освіту здобув у петербурзькому інституті цивільних інженерів, де заклав основи інженерної майстерності. Саме там, проходячи студентську практику під керівництвом Василя Кричевського в Полтаві, він уперше зіткнувся зі стилем українського модерну — архітектурною мовою, що назавжди стала його творчим кредо.

Після закінчення навчання Даміловський працював у Києві: спершу у відділі Київського трамваю, пізніше — у бюро знаних архітекторів Оберемського й Вербицького, а згодом відкрив власну практику. У 1914 році зводить першу в історії інженерну споруду у стилі українського модерну — Київську очисну станцію (знищену у 1990-х).

Впродовж 1918–1929 років він очолював архітектурний напрям у Міністерстві шляхів сполучення, проєктував об’єкти на численних залізничних лініях. Збудував також очисну станцію в Кривому Розі, а пізніше — водогін у Білій Церкві, який став останньою реалізованою роботою архітектора.

Паралельно Даміловський викладав у Київському політехнічному інституті, Архітектурному інституті (де був заступником Дмитра Дяченка), а також у Художньому інституті та Київському інженерно-будівельному інституті. Він також створив інструмент для побудови архітектурних перспектив, відомий як «лінійка Даміловського».

У 1929 році архітектора заарештували за звинуваченням у приналежності до вигаданої «Спілки визволення України». Причиною арешту, ймовірно, став його послідовний національний стиль. Провівши рік у Лук’янівській в’язниці, він був звільнений — без права на подальшу архітектурну практику. Помер у 1942 році в окупованому Києві, похований на Лук’янівському кладовищі.

Водогін сьогодні

Після відходу Білоцерківводоканалу споруди водогону кілька разів змінювали власника. За роки незалежності комплекс був покинутий, розграбований і частково знищений. Металеве обладнання вивезли, декор зник, а в будівлях мешкали безпритульні.

У 2012 році водогін перейшов на баланс дендропарку «Олександрія» — вже у значно зруйнованому стані. Лише у 2024 році розпочалися ініціативи щодо збереження та ревіталізації цієї важливої архітектурної пам’ятки.

Як дістатися?

Комплекс розташований на території дендропарку «Олександрія» у Білій Церкві. З Києва до водогону в Білій Церкві потрібно їхати приблизно 95,1 км. Час у дорозі складе близько 1 години 39 хвилин.

Водогінна станція знаходиться у західній частині парку, на березі Росі. Дістатися можна пішохідними доріжками з головного входу або від бічних стежок, що ведуть до річки.

Фото: Роман Маленков, Андрій Яровий, Даміловський архітектурна спадщина

Автор: Пам'ятки Київщини

Київські