Не загубити їх у темряві війни: акція підтримки полонених та зниклих безвісти відбулася у Переяславі

25 травня 2025 р. 15:35

25 травня 2025 р. 15:35

Мирна акція на підтримку полонених та зниклих безвісти захисників пройшла вперше у Переяславі 24 травня. Присутні молилися, слухали виступи рідних, гостей і артистів, а також стали учасниками зворушливих перформансів, інформує Переяслав .City.

Головна мета акції – привернути увагу суспільства та міжнародної спільноти до долі захисників України, які офіційно підтверджені, що вони в полоні, а особливо тих, чия доля рідним досі невідома.

"Нас об'єднує надія"

Близько 14:00 на площу прийшли близько трьох сотень людей. Вони тримали в руках плакати та прапори зі світлинами своїх рідних, друзів, побратимів, чия доля нині – в темряві невідомості.

Із самого початку акції небо затягнули хмари, і над містом крапав дощ. Він супроводжував захід до самого завершення, часом переходячи у сильну зливу.

Поруч із місцем проведення акції в наметі роздавали жовто-блакитні кульки. Також відбувся благодійний ярмарок, де продавали вироби ручної роботи. Усі зібрані кошти передадуть на відновлення 137 батальйону 114-ї окремої бригади тероборони.

Присутні виконали Державний гімн України та хвилиною мовчання вшанували пам’ять полеглих Героїв. До слова і спільної молитви запросили капелана отця Івана Малюка , чия промова додала заходу глибини та духовного єднання.

До слова і спільної молитви запросили капелана отця Івана Малюка Автор: Валерія Бобровська

На акції проводили благодійний ярмарок-продаж Автор: Валерія Бобровська

Збирали кошти на ЗСУ Автор: Валерія Бобровська

Ведучими заходу були Валентин Герасименко та дружина безвісти зниклого військового Ольга Клокова Автор: Валерія Бобровська

До слова запросили міського голову Переяслава Вячеслава Саулка та підполковника Івана Шкуропацького , начальника 1-го відділу Бориспільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки:

– Уже три роки триває війна, яка знищує все на своєму шляху. Вона не щадить ні дітей, ні дорослих. Ми, українці, – мирна нація. Маємо свою культуру, історію, спадщину. Нам не потрібно чужого, але й свого не віддамо.

У лютому 2022 року, як і в 1941-му, коли на нашу землю прийшла загроза, піднялися найкращі доньки та сини України. Як і в усі часи нашої історії, ми стали на захист Батьківщини. Вони – титани, але не з заліза. Тому щодня в українські родини приходять страшні звістки, – сказав Іван Павлович.

– Нас об’єднує не лише те, що ми – одна нація, не лише спільне бажання якнайшвидше завершити цю війну. Нас об’єднує надія. У кожного вона своя. Для когось – це мрія знову побачити дітей, сина, якому зараз шість, а востаннє він бачив батька, коли йому було три. Для когось – це сподівання на повернення батька, чоловіка, який від перших днів війни мужньо й самовіддано захищає Україну, рідних і близьких. Про нього нічого не відомо. І це – найстрашніше. Невідомість.

Але поки ми живі — жива і надія. Ми маємо бути сильними.

Після цього народний вокально-інструментальний ансамбль "Драбадан" виконав свої пісні — "Украдений рік" та "Геть, тут вбивають катів".

До слова запросили підполковника Івана Шкуропацького, начальника 1-го відділу Бориспільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Автор: Валерія Бобровська

Народний вокально-інструментальний ансамбль "Драбадан" виконав свої пісні — "Украдений рік" та "Геть, тут вбивають катів". Автор: Валерія Бобровська

"Треба кричати на весь світ, що нам не байдуже"

Виступив депутат Переяславської міської ради Олександр Пасічник та представник 137-го батальйону 114-ї окремої бригади територіальної оборони Олексій Арнаута . Останній наголосив, що у батальйоні багато полеглих воїнів, зниклих безвісти та полонених. Тому боротьба триває не лише зі зброєю в руках, а й за повернення всіх полонених, за з’ясування долі кожного зниклого безвісти та за кожного, хто став на захист України.

— Ми добре розуміємо, що гармати замовкають, автомати припиняють стріляти, але війна не завершиться доти, доки останній військовослужбовець не повернеться додому, — сказав він.

Виступив представник 137-го батальйону 114-ї окремої бригади територіальної оборони Олексій Арнаута Автор: Валерія Бобровська

До слова запросили Юлію Мурзаєву , фахівчиню із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб:

— Я дякую кожному, хто доєднався до цієї акції. Сьогодні я не фахівчиня, а звичайна людина, яку протягом тижня, напевно, чоловік десять запитували: для чого ви це робите? Чи вам не важко? І відповідь у мене завжди була одна — хлопцям там важче. Ми робимо це тому, що бачили очі майже кожної дружини, яка отримувала сповіщення.

Я була не сама — зі мною була ще Інна Крячок (соціальна менеджерка Київського обласного центру захисту ветеранів - ред .). І ще на початку повномасштабного вторгнення, коли ми почали організовувати зустрічі родин зниклих безвісти та полонених, ми казали собі: якщо вдасться допомогти хоча б одній родині — це вже буде великий крок до перемоги. Не можна мовчати. Треба кричати на весь світ, що нам не байдуже, і що в кожній родині може статися те саме, що сталося у вас.

У місті та селах Переяславщини проживають кілька сотень родин, які втратили зв’язок із близькими на фронті. Для підтримки цих людей пів року тому створили об’єднання родин зниклих безвісти та полонених Переяславщини. Хоча фактично підтримка таких родин триває вже понад три роки.

До слова запросили Юлію Мурзаєву та Інну Крячок Автор: Валерія Бобровська

Виступив звільнений з полону Максим Левченко

До слова запросили захисника Максима Левченка , який повернувся додому після майже двох років полону. 1 березня, у день 33-х іменин воїна, його зустріли рідні, побратими та переяславці.

– Такі акції зміцнюють спілку людей, які хочуть, щоб їхніх рідних і братів звільнили з полону. Вчора відбувся обмін – 390 людей звільнили з полону. Серед них багато моїх знайомих. Дякую за те, що ви робите, за акцію на підтримку полонених , – сказав Максим.

Його виступ був коротким, але сповненим сили. Люди відповіли гучними, тривалими оплесками та щирим: "Дякуємо!" — це було не просто слово, а голос вдячності всього міста.

Зазначимо, що нині триває масштабний обмін військовополоненими за формулою "1000 на 1000". Домовленість було досягнуто під час нещодавньої зустрічі в Туреччині. Лише за два дні — 23 та 24 травня — повернули 697 українців . Серед визволених – військовослужбовці Збройних Сил України, Державної прикордонної служби, Нацгвардії.

Серед тих, хто повернувся з неволі, — Артем Анатолійович Горстка , чоловік уродженки Переяславщини. Він провів у російському полоні 1001 день.

До слова запросили захисника Максима Левченка, який повернувся додому після майже двох років полону Автор: Валерія Бобровська

"Це народження дає надію на те, що ми з вами — сила"

Волонтери добре знають проблеми і потреби військових. Цього дня їхні слова торкалися сердець усіх присутніх. Чи не вперше на цій центральній площі їхні голоси лунали так гучно і проникливо, торкаючись кожного серця.

— Ми об’єднані надією, яка не дає цифрам безвісти зниклих залишатися лише цифрами. Вони — імена, які сьогодні ми бачимо на прапорах. Ми знаємо, що дочекаємося їх і зустрінемо. Там продовжують воювати наші чоловіки і сини, а тут — їхні рідні, дружини, матері, діти", — говорить очільниця ГО "Команда Нескорені" Ольга Дрига .

— Сьогодні 1185-й день повномасштабного вторгнення країни агресора на нашу державу. І всі ми маємо називати цю країну правильно — це проклята росія, яка не дає нам жити і не дає нашим дітям насолодитися нормальним дитинством. Не "країна-агресор", яку ми не знаємо, а саме ця довбонута росія виховала тих синів, які продовжують вбивати наших дітей.

Нещодавно стало відомо про хлопця, місцезнаходження якого досі невідоме. Але вчора вночі у нього народився син. Це народження дає надію на те, що ми з вами — сила, яку не подолати тим проклятим оркам, які прийшли з тої проклятої країни агресора - росії.

Хочу висловити слова вдячності кожному захиснику, який стояв, стоїть і буде стояти, щоб наша країна існувала. І подякувати їхнім родинам. Ми маємо триматися і боротися.

На фото волонтерки Ольга Дрига Світлана Шевченко Автор: Валерія Бобровська

"Разом ми маємо бути голосом тих, кого змушують мовчати"

До слова запросили Альону Скитюк , маму зниклого безвісти воїна, координаторку 114-ї бригади, представницю об'єднання родин захисників територіальної оборони "Жінки ТРО" під головуванням громадської організації "Жінки роду":

– Ми тут сьогодні зібралися для того, аби нагадати світу про наших захисників. Про те, що в Україні досі йде війна. Що гинуть хлопці, зникають безслідно, потрапляють у полон. Що про них потрібно пам’ятати, бути їхнім голосом тут.

Я — мама безвісти зниклого військовослужбовця територіальної оборони 114-ї бригади. Мій син, як і тисячі інших воїнів, зник безвісти. Сьогодні вже майже двадцять місяців тиші й невідомості. Це біль. Біль, який зрозуміють лише ті, які зіштовхнулися з такою ситуацією, як у всіх нас, присутніх тут.

Я буду боротися за кожного зниклого, за кожну долю, яка загубилася в цій війні. Пам’ятайте про тих, кого ми ще не знайшли. Про тих, хто зник, але не зник з наших сердець. Кожен зниклий безвісти — це наш Герой, який заслуговує на те, щоб бути знайденим. Ми повинні боротися за них так, як вони боролися за нас.

Війна — це не лише вибухи і бої. Це боротьба за тих, кого ми втратили з поля зору. Хто зник безвісти чи потрапив у полон. Це боротьба не лише на полі бою, а й на полі людяності, співчуття та відповідальності. І в цій боротьбі ми не можемо бути самі — ми потребуємо допомоги. Ми потребуємо голосу світу, щоб наші рідні не зникли в темряві цієї війни. Разом ми маємо бути голосом тих, кого змушують мовчати. Кого катують і намагаються зламати.

Звертаюся до всіх тих, хто зараз нас чує: допоможіть нам повернути наших рідних. Не зупиняйтеся. Не переставайте говорити про це. Вимагайте дій на кожному рівні. Бо кожен день у полоні — це втрачені надії. Це знищені долі. Це наші чоловіки, брати і сестри, які зараз найбільше потребують нашої допомоги.

До слова запросили Альну Скитюк Автор: Валерія Бобровська

Виступив хореографічний колектив "Фаворит" Переяславського центру культури і мистецтв, а також керівниця ансамблю "Вербиченька" Ганна Ляч . Особливим подарунком для присутніх став виступ Заслуженої артистки України Олени Білоконь .

Зворушливим моментом став виступ матерів і дружин захисників, які зачитали вірші, присвячені своїм рідним.

На завершення акції рідні зниклих безвісти та полонених військових вийшли з розгорнутим державним прапором України. Біля спеціальної інсталяції вони запалили свічки. Наприкінці в небо здійнявся жовто-блакитний дим від димових шашок.

У Переяславі пройшла мирна акція на підтримку полонених та зниклих безвісти захисників Автор: Валерія Бобровська

У Переяславі пройшла мирна акція на підтримку полонених та зниклих безвісти захисників Автор: Валерія Бобровська

У Переяславі пройшла мирна акція на підтримку полонених та зниклих безвісти захисників Автор: Валерія Бобровська

У Переяславі пройшла мирна акція на підтримку полонених та зниклих безвісти захисників Автор: Валерія Бобровська

У Переяславі пройшла мирна акція на підтримку полонених та зниклих безвісти захисників Автор: Валерія Бобровська

У Переяславі пройшла мирна акція на підтримку полонених та зниклих безвісти захисників Автор: Валерія Бобровська

Київські