Правда дивує — чому кухні в СРСР були мініатюрними

14 червня 2025 р. 20:08

14 червня 2025 р. 20:08

Крихітні кухні в радянських квартирах, особливо в хрущовках і брежневках, давно стали легендою. Для сучасної людини 5-6 квадратних метрів для приготування їжі здаються справжнім викликом. Але чому в СРСР будували такі тісні приміщення? Це не було випадковістю чи помилкою архітекторів. За маленькими кухнями стояли економічні, соціальні та навіть ідеологічні причини.

Друга світова війна залишила СРСР у руїнах. З 1944 року країна кинула всі сили на відновлення: реставрували заводи, відбудовували колгоспи, ремонтували дороги, пише " Телеграф ". Житлове будівництво відійшло на другий план, адже спочатку треба було забезпечити людей їжею та роботою. Більшість міських жителів тулилися в комунальних квартирах, бараках чи навіть підвалах.

Коли в 1950-х роках під керівництвом Микити Хрущова почалася масштабна житлова програма, головною метою було якомога швидше переселити людей у власні квартири. Часу, матеріалів і грошей бракувало, тому архітектори розробляли проєкти за принципом "економія на всьому". Так з’явилися "хрущовки" — типові п’ятиповерхівки з маленькими квартирами, де кухні рідко перевищували 6 кв. м.

Ці будинки вважалися тимчасовим рішенням. Планувалося, що через 20-30 років їх замінять сучасними просторими багатоповерхівками. Проте багато "хрущовок" стоять і досі, а їхні кухні стали символом епохи.

Кухня — не місце для життя: роль їдальні у радянській утопії

Ще одна причина тісних кухонь — радянська мрія про "звільнення" громадян від домашніх клопотів. У 1920-1930-х роках ідеологи активно просували ідею, що радянська людина має більше часу присвячувати праці та суспільному життю, а не побуту. Кухня у квартирі, за їхньою логікою, потрібна була лише для швидкого сніданку чи чаювання. Обідати люди мали на роботі в заводських їдальнях, а вечеряти — у громадських закладах харчування.

Для цього в містах будували величезні їдальні та кафе, розраховані на сотні відвідувачів. У 1959 році Хрущов навіть заявляв, що в майбутньому домашні кухні стануть непотрібними, адже держава забезпечить громадян доступною та якісною їжею. Звісно, ця ідея не прижилася: їдальні часто розчаровували якістю страв, а людям подобалося готувати вдома. Але кухні у квартирах уже спроєктували за "мінімалістичним" принципом.

Дефіцит та економіка: квадратні метри як ліміт

Будівництво в СРСР було поставлене на конвеєр. Щоб звести якомога більше будинків, використовували стандартизовані панелі та типові проєкти. Великі кухні вважалися розкішшю, яка забирає дорогоцінний простір. Замість них архітектори віддавали перевагу компактним приміщенням, де все було "під рукою".

До того ж у післявоєнні роки бракувало будматеріалів. Цегла, бетон, арматура — усе йшло на промислові об’єкти та інфраструктуру. Житлові будинки зводили з найдешевших матеріалів, а їхня площа скорочувалася до мінімуму. Наприклад, у "хрущовках" товщина стін була меншою, ніж у довоєнних будинках, а висота стель рідко перевищувала 2,5 метра. У таких умовах великі кухні просто не вписувалися в проєкт.

Соціокультурні особливості

Радянське суспільство прославляло скромність і колективізм. Велика кухня асоціювалася з буржуазною розкішшю, що суперечило соціалістичним ідеалам. У пропаганді часто лунали заклики до економії: не витрачати продукти, не захаращувати простір, жити просто. Маленька кухня ідеально відповідала цій філософії — вона змушувала господарів бути ощадливими та використовувати мінімум ресурсів.

До того ж у СРСР культура харчування була орієнтована на прості страви. Супи, каші, котлети не вимагали складного обладнання чи великого простору. Холодильники були компактними, а кухонна техніка — рідкістю. У таких умовах тісна кухня не здавалася проблемою.

Мінімалізм як суспільна норма

Маленькі кухні проєктували з урахуванням максимальної ефективності. Усе було продумано до дрібниць: компактні шафки, вбудовані полиці, відкидні столики. Архітектори намагалися зробити простір зручним, навіть якщо він був обмеженим. Наприклад, у багатьох хрущовках на кухні передбачали нішу під підвіконням — своєрідний "холодильник" для зберігання продуктів узимку.

Цей підхід відображав радянський культ функціональності. Кухня мала бути не місцем для творчості чи посиденьок, а суто утилітарним приміщенням. Усе зайве прибиралося, щоб залишити лише найнеобхідніше.

Що ще варто знати українцям

Якщо ви колись відвідували старі хрущовки або сталінки, то, ймовірно, помічали дивне віконце, що з'єднувало кухню та ванну кімнату . Це вікно не було елементом декору чи помилкою архітекторів, а мало своє функціональне призначення, хоча і не без суперечностей. У сучасному будівництві така особливість інтер'єру вже не застосовується.

Також ми розповідали, що паркетна підлога "ялинкою" була повсюдною у радянських квартирах епохи Сталіна та Хрущова. Її поширення зумовлене не естетичними уподобаннями чи прагненням до розкоші, а радше економічними, промисловими та логістичними особливостями радянської системи. У той час виробництво паркету було більш налагодженим та ефективним, ніж виготовлення дешевших альтернатив, таких як лінолеум чи ДВП, що й зумовило його домінування в масовому житловому будівництві.

Київські