У 23 роки Богдан Ільєнко керував Вампіром, обіцяв мамі зіграти на гітарі, а повернуся до неї на щиті

21 червня 2025 р. 19:08

21 червня 2025 р. 19:08

Молодого Воїна Богдана Іллєнка зі Студеників відспівали 20 червня у переяславському храмі. На молитву за упокій світлої душі Героя у місто приїхали десятки його рідних та друзів, прийшли місцеві жителі. Велелюдне прощання.

За спиною хтось скрізь сльози схлипує: «Дякувати Богу, що хоч побачитися може востаннє». Таку можливість мають далеко не всі матері, які хоронять своїх дітей-воїнів. Про те, як віддали шану одному з наймолодших Героїв Переяславщини, розповідає Переяслав .City.

«Йому тільки 23…»

Володимирський храм у Переяславі заповнений десятками людей. Але для неї нікого довкола не існувало. Тільки він. Такий же беззахисний, як і в перший день свого народження – лише 23 роки тому. І неймовірно змужнілий воїн, який пройшов три роки війни.

​​Прощання з Героєм Богданом Ільєнком. Володимирський храм у Переяславі. 20.06.2025 р. Автор: Валентина Батрак

Вона бережно гладить його голівку, очі, ніжно торкається щічок. Її первісток, її надія і опора, яка рухнула в одну секунду, коли він загинув. Про що мати думає в такі моменти? Згадує, як він народився чи як його чекала. Як він сказав своє перше «мамка» чи коли ступив перший самостійний крок?.. Вона тихо щось шепоче над його домовиною. Прощання. Прощення. Чи мамина колискова. Навічна…

Увесь час, доки священники справляють заупокійну літургію, мати на колінах перед синовою домовиною. Для неї життя зупинилося. Захлинулося її горем. І тільки один раз вона стрепенулася, зачувши у промові міського голови «…від нас уходять кращі, молоді люди. Богдану якихось усього 24…» – «Двадцять три!» – різко обриває мати. Бо ще би хоч один рік життя її дитини – і то був би дарунок небес. Але вона знову схиляється над його холодним тілом…

Володимирський храм у Переяславі. Прощання з Героєм Богданом Ільєнком. 20.06.2025 р. Автор: Валентина Батрак

Відмінний військовий літав на «Вампірі»

Він прожив так мало і встиг так багато зробити для України і для кожного з нас.

…На другий день після похорону нам зателефонував Ігор із позивним Більбо . Він був командир роти 72 бригади імені Чорних Запорожців, в якій із перших днів великої війни служив Богдан Ільєнко. Каже, не знав про дату прощання з ним. Але побратими збираються днями приїхати на його могилу, передати рідним іменний прапор їхньої 72 бригади.

– Богдан – він гордість для батьків. Я знаю, бо з перших днів служив із ним. Він прийшов у моє підпорядкування в роту після строкової служби – дуже гарний боєць, з відмінними навичками, дуже хороша людина. Знаєте, на фронті ж різні ситуації, а я не пам’ятаю такого, щоб мені довелося на нього навіть голос підвищити. Він був відмінним військовиком. Відповідальним.

Чорні запорожці: пілот БпЛА Богдан Ільєнко (сидить), командир Більбо (стоїть праворуч). Такі козацькі чуби в роті носило п'ятеро бійців. Серпень 2023 року Автор: Надане побратимом

– Починав звичайним стрільцем у нашій 72 бригаді. Ми з ним пройшли Київську кампанію: Мощун, Горенку, Чорнобиль. Потім нас перекинули на Донеччину: бої за Нью-Йорк, Залізне, Кодему. Ми понад два роки тримали оборону під Вугледаром.

Богдан за цей час вивчився на пілота БпЛА. Спочатку літав на Мавіку, а останнім часом освоїв ударний дрон «Вампір» – це вищий клас пілотування складнішими дронами. Богдан був дуже здібний. Завдяки йому врятували були І роту.

Він був поранений, але повернувся до нас. Комбат його цінував, у нас було чотири таких молодих хлопців, як Богдан. Але з літа 2024 року його перевели в іншу бригаду, а мене списали.

Богдан Іллєнко служив у 114 бригаді на посаді стрільця-снайпера механізованого відділення військової частини А7402. Загинув 12 червня 2025 року під час виконання бойового завдання біля селища Дворічна у Куп'янському районі на Харківщині.

Захисник Богдан Ільєнко був відзначений нагородами: у 2022 році відзнакою Президента "За оборону України", нагрудним знаком Козацький хрест ІІІ ступеня, медаллю Чорних запорожців, медаллю " Ветеран війни".

– Богдан насправді заслужив значно більше нагород, він вартий більшого,– каже його командир роти Більбо. – Після Київської кампанії я знаю, що подавали його на відзначення орденом "За мужність". Звідти хлопців мало вийшло, кожен хто вижив, справді герой. Я вже хоч і у відставці, але треба добиватися, щоб Богдану вручили цей орден посмертно. Це для рідних дуже важливо. Це і наша честь.

​​Прощання з Героєм Богданом Ільєнком. Площа в с. Студеники. 20.06.2025 р. Автор: Валентина Батрак

У нього був час ще пожити, а він пішов захищати нас

Дорога Героя додому на щиті. Від моргу в Переяславі і до місця вічного спочинку у супроводі рідних і друзів – це майже 20 кілометрів і чотири години часу ще на цій землі. Траурний кортеж з центральної дороги завертає на вулицю Петропавлівську, зупиняється на кілька хвилин біля двору батька Сергія.

​​Прощання з Героєм Богданом Ільєнком біля двору батька в Переяславі. 20.06.2025 р. ​ Автор: Валентина Батрак

Затим вирушає до Володимирського храму. Там шість священників справляють чин похорону. Всі присутні опускаються на колінах в шані Воїну. Після виконання обрядової лемківської пісні «Плине кача…» траурна процесія вирушає далі – до вічного дому нашого Героя.

– Ми везли останнім шляхом нашого Героя і враження таке, що люди забули вже, що переживали на початку війни. Нині фронт десь там, а ми тут оселилися в зоні комфорту. Їде кортеж і не кожна зустрічна машина навіть зупиняється. Не всі люди виходять з автівки, не стають на коліно, не віддають шану. Не розуміють, якою ціною нам дається оцей сьогоднішній день ? – з болем у голосі виступає з промовою на прощальному мітингу в Студениках від І відділу РТЦК та СП капітан Андрій Шаповал . Говорив про переяславців, про зустрічних на дорозі.

А жителі Студеників та Козлова земляка-Героя зустрічали гідно. З честю і великою шаною: довгим живим коридором людей на колінах, встеленою трояндами та маками дорогою, з прапорами обабіч. На центральному майдані, в оточенні жовто-синіх знамен із траурними стрічками відбувся велелюдний мітинг-прощання.

– Богдан після строкової служби міг ще жити і планувати сам своє життя, вчитися, будувати сім’ю, творити. У нього був на це час. До 25 років зараз не мобілізують, – наголосив Андрій Шаповал. – Але він зробив свій вибір і пішов захищати Україну. Він справжній мужній воїн, приклад, взірець для всіх нас. Дякуємо тобі, Богдане за твій подвиг! Слава Героям!

​​Прощання з Героєм Богданом Ільєнком. с. Студеники, ліцей. 20.06.2025 р. Автор: Валентина Батрак

​​Прощання з Героєм Богданом Ільєнком. с. Студеники. 20.06.2025 р. Автор: Валентина Батрак

Представник військкомату назвав і цифри: людські втрати Переяславщини з початку повномасштабної війни. Сповіщення про загибель Богдана Сергійовича Ільєнка було виписане під номером 154 . За день до того прийшло 203 сповіщення про зниклого безвісти земляка. І це тільки про тих військовослужбовців, яких мобілізували через Переяславський відділ РТЦК та СП.

– Страшну ціну платимо ми за нашу перемогу. Богдан був мужнім і відважним, він для всіх є прикладом, – каже на мітингу перша вчителька Світлана Дмитренко. – Він запам’ятався добрим хлопчиком із допитливими оченятами, який прагнув учитися. Він завжди казав: «Я з усім упораюся. Я обов’язково упораюся!».

Високий, красивий, розумний, самостійний. Він був люблячим сином, уважним онуком, дуже добрим старшим братом для молодших. Він був опорою і взірцем для своєї родини.

Його мама просила: бережи себе. Але він у першу чергу пішов оберігати й захищати не тільки свою родину, а й усіх нас, наше мирне життя в Україні. І пішов у вічність. Тепер наша черга оберігати пам'ять про нашого Героя.

​​Прощання з Героєм Богданом Ільєнком. с. Студеники. 20.06.2025 р.

​​Прощання з Героєм Богданом Ільєнком. с. Студеники. Траурна колона пройшла через усе село: зупинилася біля рідного будинку, мимо школи, на цвинтар у с. Козлів. 20.06.2025 р. Автор: Валентина Батрак

Відписався: «я працюю» і вже не передзвонив

– Ми з Богданом 25 лютого 2022 року разом поїхали із села у воєнкомат: Арнаута, Турутя, Богдан і я, – розповідає вже на цвинтарі товариш Іван. – Тоді я ще й зупиняв його: «Ти ж тільки зі строчки звільнився, може, тобі ще рано?». А він відповів: «Ну ти ж ідеш? Треба щоб хтось ішов, треба…». Зранку того дня ми роз’їхалися в різні бригади – він у 72, а я в 114-ту.

Ми потім на зв’язку були. Нас із села багато воює, то ми спілкуємося між собою. Богдан по всій східній лінії фронту об’їздив. Я знаю, що йому іноді було і морально складно. Це було вже на початок 2024 року, він тоді мені зізнався, що стомився.

Але Богдан, він такий… От є люди загалом спокійні, але якщо зачепиш, то не зупиниш. Хтось перед тим, як щось зробити, обдумують, вагаються. А він був із тих, хто задумав – і зразу робить. Цілеспрямований. Справжній чоловік, хоч і такий ще молодий…

– Важко говорити. Це була гарна дитина. Світла, – крізь сльози розповідає рідна тітка Наталія. – Вони росли разом – Богдан і мої два сини. Бодя був заводілою у них, придумувач. Він був улибакою. Душа компанії…

Богдан після строкової служби вирішив, що стане військовим. Це було його свідоме бажання. Під час служби я переписувалася з ним. Якраз перед тим запитала: «Ти де?» – «Я працюю». Він офіційно рахувався стрільцем, але був дронщиком. Відписав тоді, що відпрацює і тоді зателефонує. Але вже не подзвонив.. .

Богдан залишився світлою дитиною

– Я дуже добре знаю цю родину, їхню історію, всі життєві труднощі, які випали на долю і що довелося пережити Богдану. Це ж майже всі, хто загинув на війні, – мої діти, мої учні, – розповідає голова громади Марія Лях , яка доти багато років працювала директоркою Студениківської школи. – Мама Таня як отримала цю страшну звістку, то тиждень уже в якомусь стані нереальності. Не знає як прийняти і як пережити цю втрату. Не спала і не їла. Синові футболки пригортає, гріє їх своїм теплом, каже, вони ще бережуть його запах.

Сьогодні вранці (20 червня) я була в них удома. Вона каже: «Не знаю, як все зробити, щоб він на мене не ображався там, на небесах…». Вона попросила, щоб дорогою на кладовище домовину з тілом сина занесли і до їхньої хати. Хоч на декілька хвилин. Для ней це дуже важливо.

Між ними як між мамою і сином була така гармонія, таке взаєморозуміння! Вони могли по дві години розмовляти, якщо в нього був час. Зізнавалася, як тяжко їй було відпускати в доросле життя, самостійне. А він рано став таким, – розповіла Марія Олександрівна.

Богданові батьки розлучилися рано. Згодом мама вийшла вдруге заміж, народила ще двох синочків, переїхали жити до Козлова. А Богдан вирішив залишився жити з дідусем і бабусею в Студениках, тут ходив у школу. Дідусь був умільцем, рукастим, знав багато різного діла, вчив і внука. Після 9 класу Богдан пішов навчатися на електрика до Переяславського професійно-технічного училища. А потім пішов на строкову службу в ЗСУ.

– Опинившись у такій складній життєві ситуації, підлітки можуть зламатися, схибити. Богдан же залишився дуже світлою дитиною. Відкритою і щирою. А ще – цілеспрямованою, – каже Марія Лях. – Він хотів збудувати собі краще життя. І дуже поспішав це робити.

Уже під час війни заочно вступив в переяславський університет, навчався на ІІ курсі історичного факультету. Навчився сам грати на гітарі, купив електрогітару й обіцяв мамі, як повернеться з війни, зіграти дуже гарну мелодію. Він навіть був одружився з немісцевою дівчиною, коли вже служив. Але щось так недовго в них протрималося, на жаль.

Богдан дуже турбувався про рідних: маму Таню, братів Макара і Тимофія, їм ще 10 і 12 років, ще малі…

Поховали Воїна Богдана Ільєнка на кладовищі у селі Козлів Студениківської громади. Автор: Валентина Батрак

Поховали Воїна Богдана Ільєнка на кладовищі у селі Козлів Студениківської громади. Автор: Валентина Батрак

Поховання відбулося на кладовищі у селі Козлів Студениківської громади. Після молитви довжелезна вервечка рідних, друзів, товаришів і земляків вишикувалася до домовини. Це останні хвилини, остання нагода попрощатися і подякувати.

Усі почесті військового поховання виконані: державний прапор розгортають над домовиною і передають його мамі Героя як символ держави, яку до останнього подиху захищав її син. Трикратний автоматний салют. Виконання гімну України над могилою Воїна.

І жовто-синій прапор тепер майорить над нею, як маяк і нагадування: до ціни за нашу перемогу доля вписала життя й 23-річного Богдана Ільєнка.

Слава і шана Герою! Рідним щирі співчуття і подяка за сина, за брата.

І завдяки йому життя його молодих земляків продовжується...

Поховали Воїна Богдана Ільєнка на кладовищі у селі Козлів Студениківської громади. Автор: Валентина Батрак

Поховали Воїна Богдана Ільєнка на кладовищі у селі Козлів Студениківської громади. Автор: Валентина Батрак

На вулицях Студеників і Козлова до вечора лежали зів'ялі квіти – символ останньої дороги пам'яті про загиблого Захисника 23-річного Богдана Ільєнка. Він загинув і за те, щоб цього дня в місцевому будинку культури могли зібратися випускники Студениківської громади і помріяти про своє майбутнє життя у вільній і мирній Україні.

Київські