64 гектари землі, мільйони в золоті, подарунок від сина на 19 млн і рахунки в банку москви: декларація нардепа Юрія Бойка

02 липня 2025 р. 10:01

02 липня 2025 р. 10:01

У декларації народного депутата Юрія Бойка за офіційною зарплатою сховано цілу інфраструктуру – родинну, підприємницьку, валютну. І якщо сам Бойко виглядає як формальний політик з кількома рахунками, то його дружина – справжній бенефіціар родинного багатства. Бізнес, нерухомість, земля, дивіденди, проценти, готівка, дорогоцінні метали – усе на ній. Понад 100 мільйонів гривень у фінансових активах. А ще – активи в російських банках, що викликають чимало запитань .

«Київщина 24/7» проаналізувала декларацію одного з ключових облич депутатської групи «Платформа за життя та мир». І далі – все найцікавіше: хто заробляє, хто зберігає, хто володіє, а хто…винен.

Доходи

У Юрія Бойка джерела доходу – цілком передбачувані. Заробітна плата народного депутата за 2023 рік склала 753 460 гривень, ще 726 720 гривень він отримав як кошти для забезпечення депутатської діяльності. Також Бойко задекларував 832 гривні процентів із рахунку в «Сенс Банку». Доходи доповнює 254 350 гривень пенсії, нарахованої Рубіжанським управлінням Пенсійного фонду. Сумарно – близько 1,7 мільйона гривень офіційних надходжень на рік.

У Віри Бойко картина зовсім інша. Зарплата у власній компанії «Столична нерухомість» склала 3 705 260 гривень – удвічі більше, ніж у чоловіка за всі джерела разом. І це лише початок. Основна частина її доходів – дивіденди від тієї ж компанії: 6 300 000 гривень. Додайте до цього проценти з банків: 11,2 млн грн у «Кліринговому домі», 2,5 млн грн у «ОТП Банку», 230 тис. грн у «Укрексімбанку», 128 тис. грн у «Сенс Банку». Усього понад 14 мільйонів гривень лише з відсотків. До цього – ще 268 376 грн пенсії, 96 400 грн гонорарів від енергокомпанії, і головне – подарунок у грошовій формі на 19 мільйонів гривень від сина Анатолія Бойка.

Нерухомість

Юрій Бойко починав скромно. У 1994 році він оформив будинок у селі Діброва на Донеччині площею 30 квадратів. Того ж року – квартира на 37 «квадратів» у Рубіжному. Ще через місяць – інша квартира там само, вже майже на 81 кв.м. Із цікавинок – вона записана не лише на Юрія та Віру Бойків, а й на дітей: Ярославу, Ульяну та Анатолія.

У 1998 році з’являється перша земельна ділянка – теж у Діброві, майже 20 соток. А от уже з початку 2000-х масштаби змінюються. У 2001 році родина Бойків стає власником квартири в Києві площею 257 кв.м, а також гаража – 19,2 кв.м. Через два роки – будинок в Іванковичах під Києвом. Ціна будинку – 181 тисяча гривень.

У 2006 році в декларації з’являється москва. Квартира на 220 кв.м та машино-місце на додачу. Вартість – під 3 мільйони гривень. У 2007 році Бойки скуповують землю в Гнідині. Спершу майже 5 тисяч квадратів, потім – ще дві ділянки. До 2009 року ще чотири нові ділянки, сукупно – понад гектар. Ціни на них – до смішного низькі: одна – 9 тисяч гривень.

У 2012 році з’являється ще дві великі ділянки у Вишеньках. Але цього разу – не у власності, а в оренді. Проте навіть оренду оформлено як «спільну сумісну власність». Дружина Бойка, Віра Дмитріївна, проходить червоною ниткою через кожну деклараційну позицію. Без неї – жодної сотки. У 2016 році орендує офісу в Києві. У 2019 році купує садовий будинок у Гнідині, площею 652 кв.м. Вартість – 2,9 мільйона гривень.

У 2020 році у декларації Бойка з’являється понад 20 нових земельних ділянок. Усі – в селі Копилів, що під Макаровом на Київщині. Це не просто скуповування землі – це планомірне поглинання території. Площі – від 2,5 тисяч до 67,6 тисячі кв.м. Загалом – понад 64 гектари. Частину – по 112 тисяч гривень, частину – за 6 мільйонів.

У 2022 році – ще одна новація: господарська будівля на 176 кв.м у Вишеньках. Ціна – майже 1,8 мільйона гривень. А в січні 2023 року – ще один будинок у Копилові, цього разу на 75 кв.м.

Цінне майно

У декларації родини Бойків – не лише нерухомість, а й цінне майно. Серед зазначеного – три картини, придбані до подання першої декларації. Жодної інформації про художників, техніку виконання чи орієнтовну вартість – лише факт наявності.

Окремо вказано ювелірні прикраси. Один комплект із трьох одиниць також був набутим до першої декларації. Що саме входить до складу – не уточнено. А от інший ювелірний виріб задекларовано більш конкретно: жіночий кулон, придбаний у січні 2016 року, вартістю 226 800 гривень. Інформація про бренд або виробника відсутня. Усі ці речі належать дружині нардепа – Вірі Бойко.

Транспортні засоби

У власності Юрія Бойка – два легкових автомобілі. Перший — MERCEDES-BENZ GL500 2006 року випуску, придбаний у 2007 році за 696 тисяч гривень. Другий – ВАЗ-2101 1978 року. Зареєстрований ще у 1981 році. Чи зберігся він досі – питання відкрите, але в декларації його присутність виглядає як музейний експонат.

У дружини, Віри Бойко, транспорт інший – сільськогосподарська техніка. У грудні 2020 року вона придбала трактор SOLIS 26 4WD 2020 року випуску за 235 720 гривень, а також причіп 1ПТС-2, вартістю 25 300 гривень. Після десятків гектарів у Копилові й Гнідині така техніка виглядає як логічне доповнення.

Цінні папери

У Юрія Бойка цінних паперів у декларації немає. Уся фондова активність – на дружині. Віра Бойко володіє пакетом акцій ПАТ «Луганський електроапаратний завод», які вона набула ще у 2001 році. У декларації зазначено – 59 146 акцій із номінальною вартістю 15 копійок за кожну. Загалом – трохи більш як 8 800 гривень.

Корпоративні права

У корпоративному плані у Юрія Бойка – тиша. Уся підприємницька активність – знову на дружині. Віра Бойко володіє 100% статутного капіталу ТОВ «Столична нерухомість», зареєстрованого ще у 2008 році. Частка оцінена у 270 500 гривень, і жодної інформації про передачу в управління третім особам у декларації не зазначено.

Грошові активи

Фінансові активи Юрія Бойка виглядають скромно. На його банківських рахунках – лише трохи більше як 17 тисяч гривень, а також 1 219 доларів США. Ще 16 тисяч гривень зберігаються в іншому банку. Готівкою родина задекларувала: 200 тисяч гривень, 18 900 доларів США і 17 тисяч євро – усе в категорії спільної власності, що, вочевидь, також стосується і дружини. Це й усе.

А ось у Віри Бойко – цілі фінансові потоки. На її рахунках у різних установах зберігається майже 86 мільйонів гривень, ще понад 26 мільйонів – на інших рахунках. Є й заощадження у валюті: 93 тисячі євро, 50 тисяч доларів, 423 тисячі доларів США, а також 29 тисяч доларів у ще одному банку. У гривневому еквіваленті – десятки мільйонів, розкладених по кількох установах.

Окрім коштів, у декларації вказано й золото. Українське – на понад 13 мільйонів гривень, розміщене у вигляді банківського активу. Окремо – майже 5,4 мільйона гривень у вигляді «фізичного золота». Але найцікавіше – російські рахунки. На них задекларовано понад 3,3 мільйона рублів готівки та 4,3 мільйона рублів у золоті. Банківська установа, зареєстрована в москві, досі фігурує у декларації української громадянки – дружини чинного народного депутата. В умовах війни – виглядає щонайменше неоднозначно.

Фінансові зобов’язання

У графі «фінансові зобов’язання» Юрій Бойко декларує лише два пункти, але обидва – показові. Перше – оплата юридичних послуг американської компанії. Йдеться про Washington-based фірму Greenberg Traurig, яка зазвичай працює в сегменті бізнесу, політики та складних судових справ. Сума невелика – 58 499 доларів, але дата – ще з 2014 року. Очевидно, зобов’язання залишається не до кінця погашеним або просто зафіксоване як триваюче.

Друге зобов’язання ще цікавіше – понад 55 мільйонів гривень, які Юрій Бойко винен…своєму синові. У декларації цей запис подано як «відшкодування витрат». Оформлено ще у вересні 2014 року. Що це були за витрати, чи були вони пов’язані з бізнесом, виборами чи судовими процесами – невідомо. Але факт у декларації є: батько винен синові колосальну суму. Без відсотків, без графіка погашення, без пояснень.

Скандали пов’язані з обранцем

Юрій Бойко – один із найбільш одіозних політиків сучасної України. Його прізвище давно перетворилося на символ епохи – епохи тіньових схем, проросійських заяв, офшорних оборудок і скандалів, що тягнуться роками. Але якщо є щось, що безповоротно вписало Бойка в історію корупції – це, безперечно, «вишки Бойка».

У 2011 році державна компанія «Чорноморнафтогаз» закупила дві бурові установки – фактично плавучі платформи для видобутку газу на шельфі Чорного моря. Закупили через посередника – маловідому британську фірму Highway Investment Processing LLP, зареєстровану в однокімнатному офісі, без телефонів, сайтів чи навіть реальної діяльності. Саме ця фірма продала українській державі бурові установки за фантастичною ціною – по $400 млн кожна, хоча ринкова вартість становила максимум $250 млн.

Різницю в сотні мільйонів назвали націнкою за тишу. Саме тоді Юрій Бойко обіймав посаду міністра енергетики. І саме його підпис стояв під документами, що запускали цю оборудку. У народі ці установки так і назвали – «вишки Бойка». ЗМІ, експерти та антикорупційні активісти одноголосно заявляли: йдеться про найбільшу корупційну схему в енергетиці за роки незалежності.

Це підтвердили і журналістські розслідування , і пізніші дії правоохоронців. Генпрокуратура відкрила кримінальну справу. У 2017 році НАБУ навіть провело обшуки у справі. Але винних так і не покарали. Установка «Петро Годованець» і «Україна» так і залишилися символами  дорогими, іронічно патріотичними, і вкрай скандальними.

Бойко неодноразово виправдовувався: мовляв, бурові платформи були укомплектовані додатковим обладнанням, а фірма-посередник була «вимогою міжнародного контракту». Але ці пояснення, як і тіньові схеми навколо, більше нагадували погану інсценізацію, ніж серйозну відповідь. Тим більше, що британська юрисдикція, офшорна схема і анонімні власники фірми – все свідчило про спробу приховати реальних бенефіціарів. Сьогодні «вишки Бойка» – це не просто стара справа. Це архетип корупції, що зрощена з державною посадою, прикрита міністерськими печатками й легалізована мовчанням правоохоронців.

У 2016 році Юрій Бойко влаштував прямо в сесійній залі Верховної Ради кулачний бій. Причиною стала заява Олега Ляшка про «російський агентурний вплив» і звинувачення у зв’язках із Кремлем. Реакція була миттєва – Бойко вийшов до мікрофона і вдарив Ляшка в обличчя .

Після початку повномасштабної війни у 2022 році Бойко не надто поспішав із засудженням агресора. Його заяви про «утиски російської мови», обережна критика декомунізації й відмова визнавати очевидне – усе це викликало бурю в суспільстві. У січні 2025 року Президент Зеленський позбавив Юрія Бойка звання Героя України, а сам політик був викликаний на допит до СБУ. На той момент він уже асоціювався з ідеологічним рудиментом «русского міра» у Верховній Раді.

Навесні 2025 року «Hromadske» опублікувало гучне розслідування : люди з оточення Бойка скупили понад 1100 квартир у Києві – загальною вартістю понад $70 млн. Йшлося про тривалий період – з 2010-х до 2020-х. Більшість квартир оформлені на підставних осіб або родичів. Водночас це співпало з роками найактивнішої забудови столиці і, за версією журналістів, може свідчити про масштабну схему відмивання коштів або скуповування активів за заниженими цінами.

У 2022 році партія ОПЗЖ, до якої належав Юрій Бойко, була заборонена рішенням РНБО. Її звинуватили у проросійській риториці, підриві територіальної цілісності й загрозі нацбезпеці. Бойко очолив ліквідаційну комісію, але відмовився передати документи до НАЗК, пояснюючи це «відсутністю юридичних підстав». Через це НАЗК подало до суду, однак Бойко виграв справу, посилаючись на прогалини в законодавстві.

Фото: НАЗК, Київщина 24/7, Юрій Бойко.

Автор: Депутатські статки

Київські