Виставку картин «Сад божественних пісень» в музеї Сковороди відвідали понад дві тисячі людей

06 липня 2025 р. 20:27

06 липня 2025 р. 20:27

Переяслав приймав на гостину когорту митців та громадських діячів у Меморіальному музеї Г.С.Сковороди. Там підсумували роботу виставки картин «Сад божественних пісень» народного художника України, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка Валерія Франчука. Побував там і Переяслав .City.

Виставка була присвячена Григорію Сковороді, експонувалася з 21 березня.

– За три місяці виставку оглянули понад 2 тисячі відвідувачів, – наголосила науковиця музею Інна Більченко. – Цикл картин Валерія Марчука, присвячений Григорію Сковороді, не залишив байдужим нікого, адже у цих роботах поєднані філософський, історичний та моральний смисли, які спонукають замислитися, подивитися на світ іншими очима.

Зазвичай для таких подій проводять урочисті відкриття експозицій. А цього разу на гостину до музею 3 липня завітали гості з нагоди закриття виставки. Обговорювали сюжети картин, естетичного та мистецького впливу виставки на відвідувачів, висловлювали подяку художникові. Завітали художник Валерій Франчук, колишні народні депутати України Павло Мовчан та Іван Заєць, а також дослідник творчості Г.С.Сковороди Георгій Філіпчук. Ініціатором цього заходу став Іван Заєць.

Від імені Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» щиру подяку панові Валерію за надання картин для експонування висловила в.о. генерального директора Заповідника Марина Навальна :

– Ми запрошуємо Валерія Олександровича до участі в наших наступних проектах, адже маємо боротися з ворогом усіма доступними нам способами, в тому числі і з допомогою таких резонансних мистецьких заходів.

– До Переяслава я потрапив у 1961 році, коли мій брат став зятем у Підварках, – з ностальгією пригадував Павло Мовчан. – І полюбив це місто. Я бачив переяславські села ще до затоплення – Андруші, Комарівку, і назавжди закарбував у пам’яті їхні дерев’яні церкви, надзвичайну мальовничу природу, дивовижну стародавню ауру. Як зараз пам’ятаю – літо, спека, йду лугом, шовкові смарагдові трави по коліно, такі пахощі стоять – чабрецю, полину, польових квітів, десь ген-ген жінки співають… Пісні, казки, оповідки, обов’язкові привітання навіть від незнайомих людей – це і була глибинна Україна, її душа, її серце, котрі радянська влада невдовзі пустила на дно Дніпра.

Пригадаймо славетну історію Переяслава, адже за часів Русі він був третім після Києва та Чернігова у політичному, культурному та економічному сенсах. А що тепер? Тепер у нього відняли навіть статус районного осередку!

Найважливіша святиня вашого міста, Вознесенський собор, збудований гетьманом Мазепою за 10 тисяч карбованців – колосальну суму на ті часи, – стоїть облуплений, занедбаний… Ніхто не думає про те, що таким чином і провокується ворог: якщо ви не цінуєте і нищите свої пам’ятки, то ми вам з задоволенням у цьому допоможемо! Але в цьому колишньому колегіумі, осередку освіти та культури, де колись викладав Сковорода, а зараз знаходиться музей, я хочу сказати про інше.

Валерія Франчука я знаю його давно, і беру участь у багатьох його творчих проєктах. Аби ви тільки знали, в яких соціальних умовах живе один із найталановитіших художників України! Саме в такі складні часи, коли фактично наша культура занедбана, вона і тримається на таких особистостях – скромних, жертовних, чистих душею, відданих своїй справі і своїй державі. І я приношу Валерієві щиру дяку і пошану за його творчість, талант та небайдужість, за світло і тепло душі, відбиті в його творах.

– Часто буваю в Переяславі, і у ваших музеях, і в університеті, – сказав Георгій Філіпчук. – Сьогодні ми віддаємо шану цьому знаковому для України місту. Щодо адміністративного поділу зауважу, що сам я з міста Хотин, яке має славетну козацьку історію, яке є перехрестям величних історичних подій, які зачіпали не лише Україну, а й Європу. Але раптом наші чиновники його перетворили на звичайне, нікому, крім істориків, невідоме село.

І це дуже несправедливо, як і стосовно Переяслава. Адже навіть не в Києві, а в Переяславі сформована українська національна ідея ще тоді, коли Шевченко писав тут свої тринадцять найвидатніших творів, квінтесенцією яких є «Заповіт».

Повертаючись до теми виставки, хочу додати, що Валерій Франчук на сьогоднішній день написав понад десять тисяч картин! Майже сімдесят його робіт присвячені Григорію Сковороді. У його творчості є українська ідея, високість стилю, у кожну з картин вкладена частка його чистої душі, і їх споглядання приносить естетичну насолоду, змушує замислитися над моральними і духовними аспектами нашого життя.

– Я неодноразово наголошував на тому, що Переяслав має три біографії, – наголошує частий гість Заповідника Іван Заєць . – За часів княжої доби місто було форпостом у боротьбі з кочівниками, одним із центрів української державності. За часів Хмельниччини Переяслав – гетьманська столиця, куди приїздять посли з інших держав, де затверджують доленосні для української держави рішення, і де Богдан Хмельницький фатально помилився, віддавши Україну в підпорядкування Московії. А над третьою біографією Переяслава, очищеного від наслідків колоніального правління, ми всі разом – історики, освітяни, культурологи – повинні ретельно працювати.

Висловлюю щиру подяку Заповіднику за цікаві просвітницькі, культурні та виставкові проєкти, за запрошення до співпраці, адже згодом відбудеться виставка творів Валерія Франчука вже на шевченківську тематику в Музеї Заповіту Т.Г.Шевченка.

– Цикл картин, присвячених Григорію Сковороді, я задумав ще 25 років тому, – розповів Валерій Франчук . – Робота над ними зайняла багато часу, бо це технічно дуже складно. Більшість творів виконана кольоровими емалями, робота з якими впродовж тривалого часу шкодить здоров’ю. Тому писав я їх хвилями: прийшов у студію, вікна повідкривав, попрацював і пішов. Бо інакше ніяк, та й сусіди жахалися від їдкого запаху. Також до циклу входять кілька експериментальних картин, виконаних кольоровим скотчем.

А загалом у мене склалося враження, що мої роботи нібито створені для цього музею, так вони вдало «лягли» в експозицію виставки. А моя дружина, вірна супутниця і водночас суворий критик, сказала: якщо вони погодяться, то зроби копії з двох картин з зображенням Сковороди і подаруй їм. То, якщо ви не проти, я виконаю цю роботу для вас.

Наприкінці заходу Павло Мовчан і Георгій Філіпчук на знак подяки подарували Заповіднику книги, присвячені творчості видатного поета і філософа Григорія Сковороди.

Київські