У Гайшині знову особлива подія: додому з полону повернувся односелець Анатолій Михайліченко

10 липня 2025 р. 17:26

10 липня 2025 р. 17:26

Ще один Герой удома! 50-річний Анатолій Іванович Михайліченко сьогодні, 10 липня, повернувся до рідного Гайшина з російського полону. На зустріч з ним вийшли рідні, друзі, односельці, представники громади. Люди зібралися з українськими прапорами, квітами, хлібом, малюнками та сльозами радості, розповідає Переяслав .City з місця події.

У Гайшині чекають на приїзд Анатолія Михайліченка. Воїн повертається додому з російського полону Автор: Іванна Данюк

Це вже другий воїн, якого зустрічають у Гайшині. 8 липня додому повернувся Василь Москалюк . Жителі села кажуть, що такі моменти – щемливі, особливі та довгоочікувані.

Анатолій Михайліченко пішов захищати Україну в лютому 2023 року. У червні 2024-го, одразу після Трійці, зник безвісти. Майже рік провів у неволі. Лише 25 травня 2025 року, під час третього етапу обміну у форматі "1000 на 1000", повернувся в Україну .

– Слава Богу, у Переяславській громаді ми вже втретє зустрічаємо з полону нашого захисника. Двоє воїнів із Гайшина. Це надзвичайно приємно , – говорить фахівчиня із супроводу ветеранів Переяславської міської ради Юлія Мурзаєва .

У Гайшині чекають на приїзд Анатолія Михайліченка. Воїн повертається додому з російського полону Автор: Іванна Данюк

Анатолія люди зустрічають в центрі Гайшина. Односельці та представники переяславської громади чекають вдома кожного військовополоненого і щиро вдячні за те, що їм довелося пережити.

– Після повернення на воїнів чекає ще чимало випробувань. Але вони вже заради держави і нас віддали свої витримку, сили й здоров'я. Дякуємо за це , – каже Юлія Мурзаєва.

У Гайшині зустріли Анатолія Михайліченка. Воїн майже рік був у російській неволі Автор: Іванна Данюк

Автор: Іванна Данюк

Анатолія Михайліченка земляки зустрічають вигуками "Вітаємо!" і "Дякуємо!" Автор: Іванна Данюк

Автор: Іванна Данюк

Сестра захисника Ганна Значківська згадуючи про час невідомості, дякує всіх, хто був поруч і разом з нею молився за Анатолія, вірив і чекав на його повернення:

– Я не знала, де він, не знала, що з ним. Коли на мене находили думки, поверталася в бік сходу і молилася: "Боже, поможи. Боже, врятуй". Я просила, як могла. Може, наша спільна думка хоч якось допомагає їм там. Бо там – пекло. І воно триває. Мені страшно уявити, що буде, якщо наші хлопці впадуть. Не дай Боже... Сьогоднішній день – як Божа благодать. Бо війна триває, і не всі повернуться. Дуже прошу: підтримуйте тих, хто ще чекає, хто шукає. А також родини тих воїнів, які вже не повернуться. Дякуємо нашим захисникам. Дякуємо за життя.

З прапором у руках сестра Анатолія Михайліченка – Ганна Автор: Іванна Данюк

Автор: Іванна Данюк

Серед тих, хто зустрічав героя, була й Галина Кутова , троюрідна сестра Анатолія:

– Ми дуже раді. Вже зустрічали Васю Москалюка, а тепер – Анатолія. Дай Боже, щоб це були не останні зустрічі. Ще кілька наших гайшинських хлопців – у полоні. Ми чекаємо всіх. І віримо, що вони повернуться – живими й здоровими. Ми їх дуже чекаємо.

Автор: Іванна Данюк

Сам Анатолій Михайліченко , розчулившись і намагаючись стримати сльози, подякував усім за щиру підтримку:

– Дякую вам! Дякую, що пам’ятали про мене, що чекали. Наше село і громада – найкращі. Дякую також ЗСУ! Наші воїни – найміцніші, найвитриваліші. Вони – найкращі!

Анатолій Михайліченко дякує громаді за підтримку, віру в нього і теплу зустріч Автор: Іванна Данюк

Автор: Іванна Данюк

Автор: Іванна Данюк

Київські