Іван Бойко тяжко поранений тримався на позиціях до останнього: Переяславщина попрощалася з Героєм

09 серпня 2025 р. 18:50

09 серпня 2025 р. 18:50

Сьогодні, 9 серпня, Переяславщина прощалася з Іваном Івановичем Бойком – захисником України з Циблів. В останній земній дорозі його проводжало все село: на колінах, встеленим квітами останнім земним шляхом до місця вічного спочинку, розповідає Переяслав .City.

Іван Іванович Бойко народився 10 серпня 1968 року в селі Вінинці на Переяславщині (нині Циблівської громади). Навчався у Лецьківській школі. Потім здобув фах токаря у Яготинському ПТУ. Перед повномасштабною війною працював слюсарем у шпиталі. На військову службу був призваний 16 червня 2024 року. Служив номером обслуги 3 гранатометного відділення гранатометного взводу 1 єгерського батальйону.

Загинув 9 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Галицинівка Покровського району Донецької області. Майже 11 місяців вважався безвісти зниклим.

Ще три дні був на позиціях після тяжкого поранення

Старший брат Героя, Віктор Бойко , розповідає, що в день, коли Іван загинув, йому ще вдалося з ним поговорити телефоном. Брат був уже важко поранений — йому відірвало руку. А потім зв'язок із ним обірвався. І наступні 11 місяців — невідомість.

– Його ніби то були перевели на іншу позицію. Але як все було насправді, вже не дізнаємося, – каже Віктор.

Племінник Героя, Ігор Бойко , додає, що дядька евакуювали з однієї позиції на іншу під Галицинівкою, і там ворог знову завдав потужного удару:

– З відірваною рукою він ще три дні на позиції сам тримався. Потім пізно ввечері 8 вересня його вивезли до штабного пункту, але вже зранку їх там накрили. Більшість побратимів тоді загинула… Я до останнього тримав із ним зв'язок, а тоді все...

Автор: Іванна Данюк

Автор: Іванна Данюк

Голова Циблівської громади Олександр Палагута — однокласник Івана Бойка . У школі його називали "Бойчик" або жартома — Іван Іванович. Він мав добрий характер і відкриту душу.

– Іван Іванович був найменший у класі не за віком, а за статурою. При цьому був дуже добрий, щирий і його в класі любили всі. Ми разом навчалися 10 років, потім він пішов до армії, одружився у Циблях з Любою, разом вони народили і виховали двох дітей. Я як зараз пам'ятаю, як він у школі, щоб здаватися вищим, сідав за парту, підкладаючи ногу під сідниці. А ще він часто чомусь тримав ручку в зубах.

Учора лягав спати і чомусь саме цей його образ сплив перед очима – сидить на шкільному стільці з підігнутою ногою і ручкою в зубах, посміхається і щось розповідає, клацаючи зубами по тій ручці. Шкода, що прощаємося з ним сьогодні навіки. "Бойчик" був дуже хорошим , – поділився спогадами про юність однокласник .

Чин похорону

Чин похорону розпочався об 11:00 у Свято-Успенській церкві в Переяславі. О 12:00 траурний кортеж заїхав у село Циблі, де Героя зустрічали односельці на колінах. Маршрут процесії пройшов через рідну домівку Івана до місцевого цвинтаря, де відбулося поховання.

У своєму прощальному слові Олександр Палагута сказав:

– Наш друг, товариш, брат однокласник, вічна пам'ять, вічний спокій, царство тобі небесне, спочивай, друже.

Автор: Іванна Данюк

Автор: Іванна Данюк

Автор: Іванна Данюк

Автор: Іванна Данюк

Автор: Іванна Данюк

Від імені Бориспільського РТЦК виступив Олександр Молоткін :

– Через майже 11 місяців козак Іван Бойко повернувся додому. З вересня чекали, сподівалися… але війна його забрала.

Прапор України, якою була накрита домовина, як символ держави, якій він служив до останнього подиху, Олександр Молоткін передав синові Героя.

Завтра, 10 серпня, Іван Бойко міг би в колі своєї родини, близьких і друзів відзначати 57-ий день народження, натомість усі зібралися на день раніше, аби навіки попрощатися...

У Івана Бойка залишилися дружина Любов, донька та син.

Вічна пам'ять і шана Герою, який до останнього стояв за Україну та нас із вами.

Автор: Іванна Данюк

Автор: Іванна Данюк

Автор: Іванна Данюк

Автор: Іванна Данюк

Автор: Іванна Данюк

Автор: Іванна Данюк

Київські