"Як тільки відпустять – одразу женюсь": після полону Костянтин Казінський одружився у Переяславі - Київські

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

"Як тільки відпустять – одразу женюсь": після полону Костянтин Казінський одружився у Переяславі

19 серпня 2025 р. 18:42

19 серпня 2025 р. 18:42

Сьогодні, 19 серпня, у переяславському ДРАЦСі особлива подія. 55-річний морський піхотинець Костянтин Казінський, який понад 8 місяців провів у російському полоні, одружився зі своєю коханою 45-річною Валентиною Мороз. У цей зворушливий момент поруч були рідні – два сини Валентини, її невістка та маленький онук. Як все відбулося, бачив і Переяслав .City.

"Як тільки відпускають – одразу женюсь"

Пара познайомилася ще у 1993 році, а з 2019-го жила у цивільному шлюбі. Їхня любов витримала випробування війною та розлукою – Валентина чекала Костянтина увесь цей час, доки він був у полоні.

– Ми вирішили розписатися тоді, коли Костю забрали на війну. В нас уже дорослі діти, ми жили у цивільному шлюбі і все влаштовувало. Але коли Костю забрали, зрозуміла: живемо одним днем – сьогодні є, а завтра може не бути… , – розповідає дружина Костянтина Валентина .

Вона додає, що узаконення стосунків важливе не лише для офіційних справ, а й для можливості бути разом у критичних моментах.

– Коли не розписані – дуже важко щось довести: треба десять історій розказати, щоб тебе почули і пустили до коханої людини. Тут, у Переяславі, допомагала Юлічка Мурзаєва, також з військкомату, але, наприклад, у питаннях подання на обмін у пріоритеті завжди був штамп у паспорті. Якщо відносини не узаконені – ти рахуєшся ніким.

Вчора, 18 серпня, Костянтина зустрічав і вітав увесь Переяслав з поверненням із полону, а сьогодні пара подала заяву на оформлення офіційного шлюбу і їх одразу розписали. Вони підтвердили свій намір одружитися, обмінялися каблучками та, поставивши підписи, отримали свідоцтва.

– За всіма сумував, і навіть у полоні казав: "Як тільки відпускають – одразу женюсь". Інспекторам (у таборі полонених – авт.) це прямо так і говорив. Може, саме тому відпустили швидше, – стримано усміхаючись, каже Костянтин.

Автор: Валерія Бобровська "Як тільки відпустять – одразу женюсь": після полону Костянтин Казінський одружився у Переяславі

Пробув у полоні понад вісім місяців

Костянтина Казінського призвали на військову службу 15 травня 2024 року. Після навчання він служив морським піхотинцем на Курахівському напрямку, поблизу населеного пункту Берестки. Під час запеклих боїв біля Курахівської ТЕЦ на Донеччині підрозділ Костянтина зазнав великих втрат. Від чоловіка протягом місяця не було жодної звістки, він не вихордив на зв’язок. Зрештою зясувалося, що тих піхотинців, хто вижив, росіяни взяли у полон.

Костянтин вважався зниклим безвісти з 10 грудня 2024 року. Спершу він перебував у колонії міста Чистякове Горлівського району на тимчасово окупованій території Донеччини, а згодом його перевели до СІЗО в Тверській області російської федерації. 19 червня Захисника обміняли в рамках великого етапу обміну полоненими у категорії "тяжкохворі та поранені" згідно з домовленостями у Стамбулі.

– Увесь час перебування Кості у полоні я його і чекала, і шукала, – розповідає Валентина. – Спершу обірвався будь-який зв’язок. Почала його шукати, а мені одразу казали, що "в нас такого немає". Потім вийшла на інший батальйон і мені сказали, що є, але він на виході на бойову позицію. А у грудні 2024 року повідомили, що він – зниклий безвісти. Плакала, кричала... У цей час мене підтримували діти.

– Коли росіяни мою мобілку відкрили, підключили свій вайфай, то почали приходити "есемески", – додає Костянтин. – Казали: "Ого, пишуть вам скільки багато", і навіть одну не дали прочитати.

"Костя у списках на обмін"

Найщасливішим днем у житті Валентини вона називає день обміну Костянтина – момент, коли їхнє очікування нарешті закінчилося і чоловік опинився поруч. Величезну радість їй принесла і перша новина про те, що пошук змінено на "полон", а згодом підтвердження, що він у списках на обмін.

– Спасибі Андрію Григоровичу з військкомату – він підтримував і дуже допомагав. Якось зранку він запитав: "Валентина Петрівна, вас можна привітати?", я запитала: "З чим?", а він відповів: "Костя у списках на обмін". Пізніше я дізналася, де проходить обмін. По дорозі до цього місця знову подзвонили з координаційного штабу, привітали і повідомили, що чоловіка вже звільнено. Я кажу: "Дякую, я вже тут поруч", – згадує дружина захисника.

– Пам’ятаю, як спершу заїжджали "швидкі", а потім автобуси. На території лікарні у Чернігові зробили коридор, яким ішли полонені. Я побачила Костю і буквально витягла його звідти!

– Коли нас висадили з літака і відкрили очі, ми їхали автобусами по Білорусі. Пам’ятаю дорогу – нерівна, але довкола все так чисто, немов у музеї. Коли приїхали сюди, все трохи заросле, але все одно відчувається рідне і своє. За всіма дуже сумував, – розповідає Костянтин.

Після обміну військовик проходив реабілітацію у Київській обласній лікарні, потім у Хмільницькій центральній районній лікарні Вінницької області, а наразі продовжує своє відновлення у Циблях.

18 серпня Переяслав зустрічав морського піхотинця Костянтина Казінського Автор: Валерія Бобровська