«Ми бачимо Борисоглібську площу не як цвинтар, а заквітчане місце з портретами красивих Героїв"

21 серпня 2025 р. 20:05

21 серпня 2025 р. 20:05

Переяслав.City як «Медіатори громади» раніше розповсюдили інформацію про наміри міської влади, а також підтримали ініціативу родин загиблих Воїнів щодо нового місця для перенесення Алеї Героїв.

Також ми на своїх платформах у соцмережах проводимо опитування , аби вивчити різне бачення і пропозиції людей щодо цього питання. Долучайтеся, кожна думка важлива.

Наприкінці сесійного засідання міськради сьогодні, 21 серпня, до зали прийшла делегація родин загиблих Героїв з Переяслава. Як очевидно, для міського голови це було несподівано, бо зауважив: «Не знаю, яке болюче питання вас турбує». Втім закінчив сесію і надав можливість висловитися всім охочим. Про що говорили, переповідає Переяслав .City.

Переяславці зібрали понад тисячу підписів за Борисоглібську площу

Рідні Захисників підготували письмове звернення до міськради і зібрали понад тисячу підписів за те, щоб Алею розмістити на Борисоглібській площі. Своє прохання сьогодні вони озвучили перед депутатами.

Від ініціативної групи виступила Людмила Ружановська , мама загиблого Героя Дмитра:

– Ми звертаємося до депутатів превентивно, щоб ви не зробили хитку помилку.

Я недавно була в Парижі, відвідала «Парк інвалідів». Це в центрі міста місце вшанування всіх героїв Франції. Там комплексно розміщені різні споруди, кафе, житлові будинки, це – велика рекреаційна зона, де гуляють туристи, граються діти. І це не заважає в парку відчути тишу.

Недавно в коментарі під обговоренням цієї теми одна людина написала, що не хоче, аби проти його вікон був цвинтар. Ми не бачимо Борисоглібську площу як цвинтар. Ми бачимо це як заквітчане облаштоване затишне місце з портретами красивих людей.

Від ініціативної групи рідних Героїв виступила Людмила Ружановська

Мама Героя згадала свої дитячі роки, коли юні переяславці гралися біля діорами з військовою технікою, і це було улюбленим місцем, так само, як і парк навпроти, де були пам’ятник і портрети солдатів Другої світової війни – людей, на яких їм тоді хотілося рівнятися. Для дітей це було сакральним місцем, бо асоціювалося з мужністю, силою волі.

– Треба зібрати всіх рідних загиблих, зниклих безвісти і обговорити питання перенесення Алеї Героїв, щоб почули нашу думку. Багато матерів і дружин вважають, що це має бути місце гідне наших синів і чоловіків. Маємо пам'ять нести відповідально і гідно. І нинішні діти там можуть кожного дня бачити портрети наших Героїв. Бо це і є патріотичне виховання, – наголосила Людмила Ружановська.

"Щоб це було рішення не супротив, а спільне"

Олена Гичко, дружина Захисника Віталія Чорногора:

– Прохання, щоб це місце було обговорене з сім’ями загиблих і мешканцями, щоб прислухалися до думки тих людей, які поставили свої підписи. Щоб це було дуже-дуже виважене рішення – не в супротив, а спільне. Велике прохання: перш ніж виносити на сесію, дати час, аби й люди зрозуміли наскільки це важливо для нас, але ми готові почути й інші їхні думки, альтернативні пропозиції.

Інна Марченко, волонтерка, в якої на війні загинули зять і хрещеник:

– Важливо не відкладати далеко на потім це обговорення з родинами загиблих, щоб не було так, що вони визначаться з місцем, а воно вже зайняте. Ми зібрали понад тисячу підписів за розташування Алеї Героїв на Борисоглібській площі – хотіли вивчити реакцію людей на цю пропозицію. Ми нікого не змушували, слухали всіх: і хто за, й хто проти.

Хоча цим родинам дуже болить. Бо про них згадуємо лиш у день похорону – прийшли на кладовище, попрощалися і забулися. А вони живуть далі зі своїми болями. Влада могла би хоча б поцікавитися, може, в них є якась потреба. Із міської ради їм ніхто ні разу не зателефонував: чим вам допомогти? Я всіх перепитала – ніхто ні разу їм не зателефонував.

Версія міського голови про Алею

Міський голова Вячеслав Саулко відповідав хвилин десять, пояснюючи свою позицію і бачення. Озвучив також власну версію, як почалося створення нинішньої Алеї Героїв:

– Коли ми відкривали Алею, на той час це було 38 наших Героїв. Це була невелика алея, але вона повністю відображалася саме там. Бо війна почалася не в 22-му, а в 2014 році. І дехто вже почав забувати тих воїнів, які тоді загинули в АТО.

Я не хочу брати якісь особливі лаври на себе, але я сам особисто брав ініціативу, розумів, наскільки це важливо і відповідально. І протягом двох днів я зі своїм сином, ми зробили таку примітивну невеличку алею. Це стало початком. Але ніхто не міг подумати, що на сьогоднішній день їх буде не 38, а 207. І стало місця звичайно мало. А ще врахуйте, що у нас 198 воїнів, які сьогодні вважаються безвісти пропалими. Ми не знаємо, чим це закінчиться, – наголосив мер.

Перші 65 портретів Героїв відкрили в 2023 році

Насправді уперше портрети земляків, які загинули на російсько-українській війні, починаючи з 2014 року, виставили в Переяславі на День Незалежності в 2022 році. На центральній площі міста тоді створили інсталяцію «Наші люди» зі 31 світлиною.

Уперше портрети загиблих захисників виставили на площі Переяслава на День Незалежності в 2022 році Автор: архів Переяслав. Сіті

Нинішню Алею Героїв відкрили в Переяславі 27 червня на День Конституції 2023 року. На ній були портрети 65 військових, які віддали життя за Україну протягом дев'яти років війни. Її розмістили у сквері навпроти Вознесенського храму, поряд із пам’ятником загиблим учасникам АТО.

До речі, його прообразом став захисник із Студениківської громади Олександр Чабаненко, колишній житель села Переяславське. Він загинув під Артемівськом 7 травня 2015 року. Йому було 29. Пам’ятний знак загиблим учасникам АТО відкрили 23 березня 2019 року. На його гранітній плиті викарбувано дев’ять імен воїнів із Переяславщини, які загинули, захищаючи батьківщину на сході України під час АТО/ООС.

Чотирьом із них переяславцям влітку 2020 року міськрада уперше присвоїла звання почесних жителів міста – Роману Гриценку, Андрію Моругому, Олександру Довгому та Сергію Лазенку. У 2024 році таке звання присвоїли ще чотирьом атовцям, які були мешканцями сіл Переяславщини – це Олег Дога, Станіслав Зінчик, Володимир Корнєв і Віталій Вашеняк. Про Олександра Чабаненка згадали і внесли у списки почесних тільки цього року.

Нинішня Алея містить портрети не тільки загиблих жителів Переяславської громади, а й воїнів з усіх сільських громади Переяславщини. Крім того, розміщують там портрети загиблих захисників на прохання родичів, які евакуювалися, переїхали сюди під час війни з інших регіонів. Відтак доповнити Алею Героїв мають іще поки 40 портретами.

Проектанти розроблять візуалізацію, і тоді обговорення

– Тепер стоїть питання: де розміщувати дальше? Місця практично немає. Тому ми прийняли для початку рішення, поки там достатньо місця в цьому парку – є задня частина, можливо, там де спортивний майданчик. Але спробуємо розмістити так, щоб всі наші воїни були саме тут – сказав мер.

Треба розуміти, що Алея Героїв з банерів буде і надалі залишатися у цьому сквері. Як тимчасове місце вшанування. Перенесення ж її міська влада позиціонує тоді, коли закінчиться війна, буде відома остаточна кількість загиблих, і тоді доречно споруджувати вже капітальний меморіал вшанування загиблих. Де і як це буде?

– Це повністю моя абсолютно думка, – вчергове наголосив міський голова, – що першими, з ким будуть погоджувати розміщення Алеї, це зі всіма матерями, дружинами воїнів, які загинули. Вона буде там, де захочуть рідні. Ви будете приймати рішення. Вся громада буде тільки обговорювати це питання, – запевнив присутніх Вячеслав Саулко. А далі озвучив свій план вивчення і підготовки проєкту:

– Тому я планував на цю сесію розгляд цього питання з депутатами. Бо тут потрібно закласти гроші на розроблення відповідного проєкту. Але компанія, яка буде розглядати цей варіант, на мою думку, я пропоную їм зробити експозицію різних варіантів усіх локацій. Чи то буде Курган Слави – я назвав би Героїв Слави, чи то Борисоглібська площа, чи, можливо, цей же парк воїнів АТО. Тобто нам проектанти розроблять візуалізацію, і тоді ми подаємо це на обговорення.

Нам потрібна ваша більшість, бо якщо будуть різні думки, а вас буде 207, ми тоді нічого не зробимо. Нам потрібна буде ваша думка, але вже виходячи із тих експозицій, які будуть запропоновані. Ми будемо тоді ставити питання на обговорення всієї громади, вас у тому числі, і тоді приймати відповідне рішення, – міський голова в ході своєї промови змістив акценти щодо пріоритету права вибору місця для Алеї Героїв.

"Звісно, моє бачення..."

Далі наголосив, що питання перенесення Алеї «нікуди не йде», знову запевнив, що проти волі рідних її не розміщуватимуть в іншому місці. А зараз важливе одне – «потрібно зупинити цього клятого ворога».

– Звісно, моє бачення – це повинна бути не просто Алея Героїв як нинішня тимчасова. Це велике, дуже гарне, класне, якби меморіал, де будуть портрети, можливо, викарбувані на гранітних дошках, щоб це було навічно. Коли закінчиться війна, ми зможемо це зробити. Ми покажемо візуалізацію всіх локацій, а потім почнемо говорити.

Я хотів би бачити такий монумент, щоб ви знайшли місце туди прийти спокійно і відвідати їх, щоб громада могла це зробити. Бо ми всі не вічні, а пройде час, і там не буде кому поміняти навіть квіти. Але пам'ять про кожного з них повинна залишитися поколінням на віки.

"Там був смітник і це для нас принизливо"

Після зустрічі в міськраді рідні попрямували, звісно, до портретів своїх найдорожчих на Алеї Героїв. Обговорюють почуте, висловлюють свої сумніви. Кажуть, якщо будуть ще робити візуалізацію, то найкращу намалюють саме на Кургані Слави. Але вони категорично проти.

«Навіть те, що там був смітник – це для нас принизливо» – кажуть. «От зробили там меморіал, і хто туди ходить? Туди й нам важко дійти, і люди там взагалі не ходять. Це ж на задворках! Хто там наших дітей шануватиме?!»

Всі рідні хочуть, щоб портрети їхніх Героїв були в центрі, на видному й людному місці. Якщо вже на Борисоглібській площі (про яку ще кажуть як сакральне й намолене, тому бажане місце) не зможуть розмістити Алею, то як альтернативний варіант рідні приймають ідею в новому парку, який закладатимуть біля Вознесенського собору. Знову ж кажуть, обговорюватимуть це з іншими родичами. Але побоюються, щоб їх влада справді почула і зважила на їхнє бажання.

Публікація стала можливою за підтримки уряду Великої Британії в межах проєкту «Посилення інформаційної екосистеми в малих громадах України шляхом підтримки незалежних локальних медіа», що впроваджується ГО «Агенція розвитку локальних медіа АБО». Погляди, висловлені в цій публікації, є позицією автора(-ів) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії.

Київські