Тиха міграція, криза ЗВО та бар’єри для дітей, які повертаються: у Києві відбувся форум «Молодь втримати не можна відпустити»

23 вересня 2025 р. 18:06

23 вересня 2025 р. 18:06

Війна та масова міграція зробили конкуренцію за українського студента надзвичайно гострою. За кордоном молодь бачить більше можливостей, а вітчизняні університети змушені доводити власну цінність. Саме цій темі був присвячений форум «Молодь втримати не можна – відпустити», який відбувся у Києві. Освітяни, експерти й роботодавці шукали відповіді, як втримати молодь і не допустити втрати освітнього потенціалу. Про це розповіла радниця Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та голова Європейської асоціації жінок України (EAUW) Віолетта Дворнікова, яка стала однією з головних учасниць дискусії.

Неадаптовані правила штовхають дітей залишатися за кордоном

За словами Віолетти Дворнікової, повернення понад мільйона дітей (за даними МОМ станом на початок 2024 року) мало б стати потужним сигналом для освітньої політики. Але натомість ці діти стикаються з невидимими стінами – прогалинами у знаннях, відсутністю програм адаптації та головним бар’єром: Національним мультипредметним тестом (НМТ).

«Ті хлопці та дівчата, які закінчують випускні класи за кордоном, – залишаються поза увагою. Це дуже небезпечне упередження думати, що вони не хочуть повертатися. Родини повертаються в Україну, часто навіть у прифронтові регіони, саме тому, що діти хочуть додому – до школи, до друзів, у своє середовище», – наголосила вона.

Радниця Уповноваженого Верховної Ради з прав людини підкреслила: неадаптовані до реалій війни правила вступу мотивують молодь залишатися за кордоном, і це ризик втратити ціле покоління фахівців.

«Ніколи не пізно робити висновки й випра вляти помилки. Українська освіта має стати лояльнішою до тих дітей, які виїхали в перші дні війни, а тепер прагнуть здобувати знання вдома», – підкреслила вона.

Віолетта Дворнікова також нагадала, що у перший рік проведення НМТ порогового балу не було – і це дозволило тисячам абітурієнтів вступити до українських університетів. Та нині надмірна складність і тривалість тесту у часи війни відштовхує навіть тих, хто хоче повернутися.

Виклики для університетів: від порожніх аудиторій до загрози зникнення міст

Проблему освітньої міграції на форумі порушували практично всі учасники. За даними ООН, з України виїхали близько 6,9 млн громадян, і ця цифра постійно зростає. Та справа не лише у війні. Соціолог, заступник директора Інституту демографії та проблем якості життя НАНУ Олександр Гладун наголосив: причина також у внутрішніх відчуттях несправедливості та закритості соціальних ліфтів.

«Люди відчувають, що пробитися неможливо, якщо ти не маєш зв’язків із політичними чи фінансовими структурами. І це впливає не лише на дорослих, а й на молодь, яка бачить: їхні шанси реалізуватися вдома значно менші, ніж за кордоном. Якщо ми не розберемося з цими внутрішніми проблемами, то навіть після перемоги міграційний відтік продовжиться», – зауважив Гладун.

Президент Київської школи економіки Тимофій Милованов нагадав, що виїзд студентів не завжди означає остаточну втрату для країни. На його думку, потрібно навчитися дивитися на цю тенденцію комплексно:

«Багато з тих, хто виїхав навчатися за кордон, не повернеться. Це правда. Але будуть і ті, хто повернеться. Вони принесуть іншу культуру, інший досвід, створюватимуть нові компанії та проєкти. Це має стати частиною нашої політики, як у випадку з Ізраїлем, де діаспора відіграє колосальну роль у розвитку країни. Питання не лише в тому, щоб зберегти студентів, а й у тому, як інтегрувати їхній досвід у наше майбутнє».

Не менш гостро на проблеми вказав заступник міністра освіти і науки Андрій Вітренко. Він навів сухі цифри: 429 тисяч місць у закладах вищої освіти та лише 210 тисяч абітурієнтів у цьому році.

«Тобто пропозиція удвічі перевищує попит. Це виклик не лише для університетів, які змушені боротися за кожного студента, а й для держави, яка повинна знайти відповідь на питання: що робити з цими надлишковими потужностями? Друга проблема – це безпека. Якщо раніше перші позиції за набором студентів займали виші Києва, то сьогодні – Львова. Це показник того, що молодь при виборі місця навчання керується не тільки якістю освіти, а й питаннями життя і безпеки», – наголосив Андрій Вітренко.

Народна депутатка Юлія Гришина акцентувала увагу на регіональному вимірі освітньої міграції. За її словами, втрата студентів та викладачів у прифронтових регіонах може мати катастрофічні наслідки для місцевих громад.

«Коли поїдуть студенти й викладачі з прикордонних регіонів, там просто не залишиться міста. Освітні заклади часто є містоутворювальними структурами. Вони забезпечують економіку, робочі місця, формують майбутнє. Втрата університету чи коледжу – це руйнування усього соціального середовища. Тому ми пропонуємо механізм «відкладеного ЗНО» для таких регіонів, щоб втримати молодь бодай на перших етапах», – зазначила Юлія Гришина.

Погоджуючись із цією тезою, ректор Житомирської політехніки Віктор Євдокимов порівняв університети з «магнітами», які тримають на собі життя громади:

«Якщо ми зараз втратимо людський потенціал – це буде загроза не менша, ніж військова. Університети – це магніти міст. Якщо молодь поїде, не залишиться шкіл, медичних пунктів, амбулаторій – зникнуть цілі населені пункти. Ми можемо виграти цю війну, але наступну – війну за людей – виграти буде дуже складно».

Бізнес: інвестувати в молодь – питання виживання

Проблема освітньої міграції стосується не лише університетів, а й роботодавців, які вже сьогодні відчувають кадровий голод. Представники великих компаній на форумі відверто заявили: інвестиції в освіту – це не «благодійність», а питання виживання ринку праці.

Kernel. Директорка з персоналу агрохолдингу Наталія Теряхіна наголосила: для компанії ключове завдання – не лише залучити молодь до себе, а й розширити можливості для всього ринку праці. Kernel співпрацює з низкою університетів, допомагаючи створювати сучасні лабораторії, фінансуючи освітні проєкти та підтримуючи викладачів.

«Наші інвестиції в освіту повертаються у вигляді кваліфікованих кадрів, які завтра працюватимуть не лише у Kernel, а й у суміжних сферах. Це наш внесок у збереження людського капіталу країни», – зазначила вона.

ПУМБ. Начальник відділу підбору та адаптації персоналу банку Денис Гончарук визнав, що банківська сфера особливо гостро відчуває відтік молодих спеціалістів.

«Ми реагуємо на дефіцит кадрів через системні програми навчання та стажування. У нас діють програми для студентів і випускників, які дозволяють отримати практичні знання ще під час навчання. Так ми формуємо резерв майбутніх співробітників і знижуємо ризики втратити потенційні таланти», – розповів він.

Ajax Systems. Менеджерка освітніх програм компанії Ольга Нагорнюк підкреслила: технологічні компанії втрачають найбільше, адже молодь із технічними здібностями швидко знаходить себе за кордоном. Ajax Systems співпрацює з університетами, відкриває навчальні лабораторії з сучасним обладнанням і залучає студентів до реальних проєктів.

«Ми бачимо, що лише завдяки поєднанню теорії та практики можна втримати таланти в Україні. Студент має відчувати, що його знання потрібні прямо зараз, а не колись потім», – наголосила вона.

«Епіцентр К». Керівник HR-департаменту компанії Олег Плахтій навів конкретні цифри: програма залучення молодих спеціалістів охоплює понад 160 навчальних закладів. Компанія активно приймає студентів на практику, пропонує профорієнтаційні заходи, а також має досвід працевлаштування навіть 16-річних.

«Ми готові інвестувати в тих, хто робить перші кроки в професії. Молодь отримує можливість побачити виробництво зсередини, а ми – шанс виховати майбутніх фахівців під власні потреби», – пояснив він.

Загальний меседж бізнесу був одностайним: без масованих інвестицій у молодь та освіту Україна ризикує втратити головний ресурс – людей. Це не лише економічне питання, а й стратегічне: ринок праці не витримає конкуренції із Заходом, якщо компанії не запропонують молоді гідні перспективи вдома.

Форум «Молодь втримати не можна – відпустити» показав: питання освіти давно перестало бути вузькофаховим. Воно напряму стосується демографії, економіки й національної безпеки. І кожна дискусія – від складності НМТ до підтримки дітей, які повертаються з-за кордону, – це частина великої розмови про майбутнє країни. Саме тому голоси експертів, освітян, роботодавців і громадських діячів мають бути почуті й перетворені на рішення, які дадуть молоді шанс будувати своє життя тут, в Україні.

Фото: «Комерсант Український».

Київські