Система підземних ходів між храмами чи цегляні льохи купців: що було і лишилося в Переяславі?

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Система підземних ходів між храмами чи цегляні льохи купців: що було і лишилося в Переяславі?

24 вересня 2025 р. 20:29

24 вересня 2025 р. 20:29

Здавна серед містян у Переяславі ходять розмови, нібито колись Вознесенський та Михайлівський монастирі, а також Покровська (зруйнована у 1937 р.) та Успенська церкви були з’єднані підземними ходами, фрагменти яких збереглися до наших днів. Вони існували для того, щоб під час ворожої навали можна було винести цінності і врятуватися самим. Скільки в цьому вигадки, а скільки вірогідності, спробував дослідити Переяслав .City.

Вічний вогонь у монастирському льосі

Вознесенський собор у середмісті Переяслава зовні – архітектурна пам'ятка сакрального зодчества. Споруджена коштом гетьмана Івана Мазепи у стилі українського бароко в 17 ст. Всередині – музей-діорама «Битва за Дніпро…» з живописним батальним полотном, яке ілюструє бої на Букринському плацдармі 1943 року (його, до речі, міський голова хоче звідти прибрати). Ліворуч від входу в собор є сходи, які ведуть до підземного коридору. Ймовірно, через нього колись і потрапляли в ті самі таємничі підземні ходи.

А нині там теж музейна експозиція: на стінах червоною фарбою написані імена. Надія Бойко, завідувачка науково-дослідного відділу музею розповідає, що у 1985 році тут викарбували близько трьох тисяч прізвищ, хоча загиблих було понад десять тисяч. Це – імена жителів усієї Переяславщини, які загинули на різних фронтах у Другій світовій війні.

У кінці цього коридору невелике приміщення з низької стелею-склепінням, що нагадує форму якогось давнього погреба. Усі стіни в приміщенні обкладені керамічною глянцевою плиткою. Тут у 1980-х роках створили Меморіал Слави: з барельєфом із міді на стіні, імітацією «Вічного вогню» та меморіальною плитою.

Автор: Валерія Бобровська Система підземних ходів між храмами чи цегляні льохи купців: що було і лишилося в Переяславі?

Ліворуч – сходи, які ведуть до підземного коридору. Автор: Валерія Бобровська

На вході у підземний коридор до Меморіалу Слави розмістили кілька експонатів присвячених Другій світовій Автор: Валерія Бобровська

На стінах підземного коридору червоною фарбою написані імена жителів Переяславщини, які загинули, боронячи Батьківщину від фашистів у Другій світовій війні. Автор: Валерія Бобровська На стінах підземного коридору червоною фарбою написані імена жителів Переяславщини, які загинули, боронячи Батьківщину від фашистів у Другій світовій війні.

Потайний вихід з підземної кімнати музею

– Підземний хід веде далі, він уже засипаний. Ймовірно, також у 80-их роках, коли тут працювали реставратори. Ми його закрили барельєфом. Що тут було раніше, до реставрації, нам, працівникам діорами, невідомо. Я почала тут працювати у 1981 році, – розповідає Надія Бойко . – Я думаю, що прохід йде у дзвіницю. А в нас є така версія, що всі церкви нашого міста під собою з’єдналися підземними ходами.

Втім, чи замурований прохід за барельєфом є частиною колишнього монастирського льоху, чи фрагментом підземного ходу – достеменно невідомо.

Колишні працівники служби охорони згадували, що в радянські часи міліціонери, які чергували в експозиції діорами, могли зайти у двері музею, а вийти за територією собору потайним ходом. Але знали такий секрет одиниці.

Тут у 1980-их роках створили Меморіал Слави – з барельєфом із міді на стіні, імітацією «Вічного вогню» та меморіальною плитою. Автор: Валерія Бобровська Тут у 1980-их роках створили Меморіал Слави – з барельєфом із міді на стіні, імітацією «Вічного вогню» та меморіальною плитою.

Куди дівається вода з фонтану

Мешканці Переяслава стверджують, що підземні ходи там таки існують. На доказ цього наводять аргумент: у фонтані біля Вознесенського собору не тримається вода, а йде кудись під землю. Можливо, якраз у те місце, де є частина древнього підземного ходу. (З цих міркувань, до речі, і нині фонтан не працює).

Ці здогадки перегукуються з версією Надії Бойко, яка показує, що із підземної кімнати музею ймовірний вихід, який міг бути за цієї стіною, розташований якраз у напрямку ходу до дзвіниці. Тож, можливо, саме там і проходить одна з гілок підземелля.

Завідувачка Науково-дослідного відділу «Музей-діорама „Битва за Дніпро…“» Надія Бойко Автор: Валерія Бобровська

"Під землею ходили через пів міста?"

– Брат мого діда жив біля третьої школи, – каже житель Переяслава Ігор . – Там на Ярмарковому кладовищі колись була невелика церква, зараз на її місці стоїть хрест. І в тій церкві теж було щось типу підземного ходу.

Брат діда розповідав, що вони дітлахами залізли туди з цікавості, а вийшли аж у районі центрального парку. Я думаю, що тоді не було сенсу людям вигадувати такі небилиці, і підземні ходи насправді були, просто до нашого часу збереглися тільки їх частини.

– Чутки про існування підземних ходів під Переяславом відомі всім, – розповідає Галина Бузян , старша наукова співробітниця науково-дослідного відділу археології НІЕЗ «Переяслав». – Біля Вознесенського монастиря є погріб, над яким збудований павільйон. Цю споруду помилково називають каплицею, хоча насправді це не так – над нею ніколи не було хреста.

Під час обстеження науковці Заповідника виявили у цьому погребі дві ніші, закладені іншою цеглою, ймовірно, пізнішого часу. Вони могли бути або продовженням погреба, або дійсно ходами. Додаткових розкопок з метою перевірки, чи це насправді підземний хід, провести не вдалося, тому впевнено стверджувати, чим дійсно є ця підземна споруда, ми не можемо.

Колишня головна зберігачка Заповідника Лариса Олексіївна Годліна згадувала: коли вона була в третьому чи четвертому класі, то в центральному парку, ближче до РЕСу, провалився ґрунт, і вони з однолітками по тому проваллю ходили. Але чи насправді то був підземний хід, невідомо.

У місті виявляли багато старих цегляних погребів

Коли будувалася фабрика «Сотекс», то зносили старенькі хатки, які були на тому місці, і рили під нову будівлю котлован. Тоді розкопали просторі погреби з високими напівкруглими цегляними зводами – їх я бачила особисто. Просторий цегляний підвал зі зводами є й під вестибюлем музею Г.С.Сковороди. Звичайно, всі вони зараз засипані.

Спелеологи сказали, що в Переяславі існування підземних ходів фізично неможливе, бо для цього зовсім не підходить місцевий ґрунт.

Михайло Іванович Сікорський колись мені казав, що у 1974 – 1979 роках, коли під керівництвом В.О.Харламова проаодили розкопки колишнього дитинця на території Михайлівської церкви, то натрапляли на провалля, що нагадували тунелі, в яких можна було пройти приблизно 8-10 метрів. Такі ж провали були і біля Успенської церкви, на територіях приватних садиб поблизу.

У підвалі притвору та у погребі біля церкви київські археологи намагалися віднайти якісь сліди підземних ходів, але марно. Приїжджали тоді зі столиці на розкопки навіть спелеологи. Вони сказали, що в Переяславі існування підземних ходів фізично неможливе, бо для цього зовсім не підходить місцевий ґрунт.

Наприклад, київські ґрунти – це надзвичайно міцні і потужні лесові породи. В них існує багато печер природного походження, наприклад, вимитих водами Дніпра, які використовувалися з давніх часів, були розширені і добудовані людськими руками. Отам є і підземні ходи.

Ґрунти Лівобережжя, де розташований Переяслав, теж мають лесові шари, але слабкі і крихкі. Використання їх для будівництва довгих ходів проблематичне – вони швидко зруйнуються. Проте переяславці будували численні льохи, підвали та погреби, укріплюючи їх цеглою. Саме їх фрагменти часто знаходять і нині.

А взагалі на території колишнього переяславського дитинця дуже багато цікавого. Ми тоді копали ті фрагменти церкви, які були зведені на фундаментах Свято-Михайлівського собору ХІ – ХІІ століття. Знайшли перстень із перлиною ХІІ ст., котрий зараз знаходиться в експозиції Археологічного музею.

Також ми виявили рештки переяславського полкового судді Іоанна Берла, датоване 1720 роком. Його надзвичайно цікаве поховання, так звана «спокута», і зараз знаходиться перед порогом храму. У написі на надгробній плиті йдеться про те, що суддя вважав себе великим грішником. Він заповів поховати себе перед входом до церкви, щоб усі віряни, йдучи на службу і назад, наступали на могилу, і таким чином зменшували його гріхи. Існує думка, що такі «спокутувальні» поховання були досить популярними в Україні, але ця традиція припинилася за наказом імператриці Катерини ІІ у 2-й пол. ХVІІІ століття.

Досліджували і підземні споруди – монастирські льохи, викладені цеглою. Також ми натикалися на величезну кількість людських решток, бо там був і стародавній монастирський некрополь. Наприклад, біля центрального входу до храму київські колеги знайшли фрагменти склепу з похованням священника в парчевих ризах.

У цілому під Переяславом багато підвалів та погребів, залишки яких досі знаходять місцеві жителі, помилково вважаючи їх підземними ходами.

Завдяки Магдебурзькому праву, яке місту надав князь Костянтин Острозький у 1585 році, у ньому процвітала торгівля, відповідно, значний прошарок населення відносився до купецтва. Добротні, просторі, вентильовані погреби були необхідними для зберігання товару. Приміром, у монастирських льохах зберігали продукти, вино і сіль.

Я пам’ятаю, що на місці будівлі Пенсійного фонду до 1980-х років було старе приміщення Ощадного банку. Після дощу на його стінах завжди проступали білі розводи – це сіль, якою були просякнуті стародавні льохи і ґрунт навколо них.

Я не стверджую категорично, що підземних ходів не існувало. Вони цілком могли бути збудовані під монастирями, утворюючи систему погребів, де зберігався монастирський крам. Але їх існування на сьогоднішній день науково не доведено. Є лише романтичні легенди, породжені людською фантазією. Але це прекрасно – адже романтика спонукає до реальних дій, і можливо, колись будуть проведені наукові дослідження, які остаточно доведуть чи спростують існування системи підземних ходів під нашим містом, – усміхається археологиня Галина Бузян.

Вхід у підземелля після незаконних розкопок на території колишнього Вознесенського монастиря в Переяславі Автор: Валентина Батрак

– Та немає ніяких підземних ходів, – у свою чергу стверджує завідувач відділу археології Олександр Колибенко . – Я скільки тут живу, скільки беру участь у різноманітних археологічних розкопках, стільки й чую про ці легендарні ходи.

Всі про них говорять, усі по них ходили, але ніхто не може показати – ось вони! – і повести по них чи за місто, чи від церкви до церкви, чи ще кудись. Ці міфічні «ходи» – насправді погреби, або ж імпровізовані склади, збудовані монастирями та торговим людом в ХVІІ – ХІХ ст. для зберігання товарів, а також залишки вентиляційних шахт того ж часу.