Бабачиха, переселенці й кам’яні хрести: історія одного переяславського цвинтаря

25 вересня 2025 р. 20:01

25 вересня 2025 р. 20:01

Переяславські кладовища – це не лише місця пам’яті, а й справжні історичні хроніки. Одне з них – Ново-Андрушівське, розташоване на землях Бабачихи, зберігає в собі пам'ять про переселення, перепоховання та традиції кількох століть. Переяслав .City публікує другу частину історичного дослідження краєзнавиці Людмили НАБОК про некрополі Переяслава.

Витоки та зниклий топонім

Якось так склалося, що загальноміське кладовище над річкою Альтою стали називати Ново-Андрушівським, і поступово зник прадавній топонім цієї місцини – Бабачиха. Ця метаморфоза сталася близько сорока років тому після того, як у 1969 році, внаслідок утворення Канівського водосховища, райвиконком ухвалив рішення переселити до Переяслава мешканців сіл Козинці, Андруші та Підсінне, що потрапили до зони затоплення.

У результаті міська смуга Переяслава розширилася: до неї, окрім села Бабачиха (приєднаного до міста ще в 1958 році), включили також Карань і Трубайлівку. Під забудову для переселенців відвели території, що належали Бабачиській та Трубайлівській сільським радам. Переселяючись, люди забирали із собою навіть прах померлих родичів і перезахоронювали його на новому кладовищі, яке облаштували на бабачиських землях. Хоча воно вважалося новоутвореним, але насправді воно має глибше коріння.

Архівні свідчення

Згідно з архівними даними, ділянка ґрунту, на якій нині розташований цвинтар, на початку ХІХ століття належала поручниці Марині Павлівні Ветровій – уродженій Покотиловій, у першому шлюбі Аннєнковій, у другому – Вєтровій (на межовому плані 1864 року її помилково названо Марією).

Вона померла у 1853 році у віці 56 років, про що свідчить кам'яний хрест, що зберігся донині. Після її смерті ділянкою володіли її сини – Аннєнкови, Вєтрови – та дочка Анна Завойко. У квітні 1870 року тут був похований її син Прокіп Олексійович Вєтр, якому було 32 роки. До 1970 року ці два хрести залишалися самотніми, поки до них не "підселилися" останки пращурів переселенців – зі старовинних кладовищ, що потонули у водах Дніпра.

Хрест на могилі Марини Вєтрової 1853 р. Кладовище мрн. Бабачиха-Нові Андруші. м. Переяслав та документи ХІХст. на володіння Вєтровими цією ділянкою Автор: фб-сторінка Mila Nabok

"Гробокопачі" і перепоховання

Перенесення могил із зони затоплення здійснювали спеціально створені команди "гробокопачів". Спершу екскаватором знімали верхній шар ґрунту, потім вручну розкопували поховання, вибирали останки, складали їх у ящики й перепоховували на новому кладовищі. Хрести з написами свідчать, що в 1970 році в одній могилі могли бути поховані останки як представників різних родин, так і членів однієї родини – але різних поколінь.

На відміну від інших кладовищ Переяслава, це має чітке планування. Могили розташовані прямокутними секторами з рядовими захороненнями. Як правило, родичі, які померли пізніше, можуть бути поховані вже в іншому секторі чи ряді. Всі поховання орієнтовані на схід, а пам'ятники або хрести встановлені в головах. Християнський хрест біля голови символізує, що Всемогутній царює в душі та думках спочилого, а Диявол зазнав поразки.

Хрести 1970 р. на могилах з перенесених поховань з сіл Монастирок і Зарубинці. Кладовище мрн. Бабачиха-Нові Андруші. м. Переяслав, фото 2025р. Автор: фб-сторінка Mila Nabok

Кладовище мрн. Бабачиха-Нові Андруші, м. Переяслав. Хрести на перенесених родових могилах, фото 2025р. Автор: фб-сторінка Mila Nabok

Традиції та сучасні зміни

На перепохованих могилах встановлювалися хрести, переважно залізні. На захороненнях 1980-2000-х років частіше з'являються пам'ятники – з гранітного відсіву, граніту чи лабрадориту, у вигляді прямокутної або фігурної стели з епітафіями. Останнім часом тильну сторону таких пам'ятників стали прикрашати гравірованими малюнками.

Відходить мода на металеві огорожі навколо могил – натомість прилеглу ділянку викладають плиткою з символічним гранітним обрамленням. Примітно, що деякі нащадки, впорядковуючи могили своїх предків, замінюють старі хрести й надгробки на сучасні пам'ятники.

За весь час існування цього кладовища тут знайшли вічний спокій тисячі переяславців – мешканців міста та його уродженців, які розвивали Переяслав, творили його історію, ставали на захист Незалежності України.

Кладовище мрн. Бабачиха-Нові Андруші, м. Переяслав. Пам'ятний Хрест в пам'ять померлих від Голодомору 1933 р. Автор: фб-сторінка Mila Nabok

Кладовище мрн. Бабачиха-Нові Андруші, м. Переяслав, фото 2025р. Автор: фб-сторінка Mila Nabok

Київські