Померла Софія Сорокова, краєзнавиця і багаторічна авторка газети "Вісник Переяславщини"

10 жовтня 2025 р. 13:09

10 жовтня 2025 р. 13:09

7 жовтня на 87-му році життя відійшла у вічність Софія Сорокова (Коробка) – краєзнавиця, багаторічна авторка газети "Вісник Переяславщини", поетеса, авторка книги про затоплене село Зарубинці, повідомляє Переяслав .City з покликанням на Національний історико-етнографічний заповідник "Переяслав".

Сорокова Софія Федорівна народилася 1 листопада 1937 року в селі Зарубинці Переяслав-Хмельницького району Київської області в селянській родині (батьки – Федір Григорович та Ганна Архипівна). У 1952 році закінчила Зарубинецьку семирічну школу, після чого здобула освіту бібліотекаря в Київському культосвітньому училищі.

У 1970-х роках, у зв'язку зі створенням Канівського водосховища, родину Софія з родиною переїхали в Циблі (село Зарубинці було затоплене).

"Мала 45 років загального стажу роботи: працювала у колгоспні, була завідувачкою клубом, перевізником пошти, листоношею, бібліотекаркою, інспектором Переяслав-Хмельницького районного відділу культури, секретарем Циблівської сільської ради, бібліотекаркою Республіканського шпиталю (Український державний медико-соціальний центр ветеранів війни) у с. Циблі".

Софія Сорокова мала активну громадську позицію. Понад 40 років була учасницею Циблівського самодіяльного хору "Дніпрові хвилі" та 30 років керувала місцевим драматичним гуртком. Із 1972 року й до 2020-х років вона працювала громадським кореспондентом газети "Вісник Переяславщини", публікуючи матеріали про історію та сучасне життя зарубинецької й циблівської громад.

Софія Федорівна – авторка численних гуморесок і поезій. Жінка писала про людей, рідний край, долю переселених сіл. Активно брала участь у заходах, присвячених збереженню пам'яті про затоплені села Переяславщини та відновленню історії Зарубинців.

Через тиждень після початку російської навали жінка написала вірш "Перемога буде за нами" . Фразмент поезії подаємо нижче:

Ми ж боронимо рідну землю свою,

Твердо знаємо – перемога за нами.

Непохитними є ми у кожнім бою –

Не поставити нас на коліна!

Щиро просимо в Бога – захисти Україну,

Дай нам спокій і тишу у краї.

Щоб Вкраїна жила, щоб Вкраїна цвіла, як калина,

Поможи ж ти нам, Боже, благаєм.

До Всевишнього лине молитва:

Хай скінчиться жорстока ця битва.

Бо весна – хлібороба жде поле,

Треба сіять, орать, щоб врожаї збирать,

Міста і села розбиті відбудувать,

І щоб діти спокійно ходили до школи.

Слава Україні!

І героям слава!

Перемога, віримо, буде за нами!

У 2011 році Софії Сороковій присвоїли звання "Почесний громадянин Переяслав-Хмельницького району". А в 2015 році в серії "Краєзнавча бібліотека Переяславщини" Національний історико-етнографічний заповідник "Переяслав" видав її історико-краєзнавчий нарис "Не летять ластівки у Зарубинці", у якому авторка зібрала спогади, документи та етнографічні матеріали про рідне село.

Останні роки Софія Федорівна проживала у селі Вінинці (Циблівська громада), підтримувала дружні стосунки з дослідниками-краєзнавцями, зокрема з працівниками Заповідника.

"Як дитина війни, Софія Федорівна добре усвідомлювала ціну життя. Вона присвятила його людям – родині, друзям, громаді. Чи не головною рисою її характеру було почуття гумору, з яким вона долала життєві труднощі" , – зазначили в НІЕЗ "Переяслав".

Щирі співчуття рідним, близьким і друзям Софії Сорокової. Вічна пам'ять.

Київські