Маршрутки – транспорт не для бідних: чому ціни за проїзд ростуть, а якість – ні

15 жовтня 2025 р. 09:12

15 жовтня 2025 р. 09:12

Для тисяч мешканців передмість Києва маршрутка — не вибір, а єдина можливість потрапити на роботу, до лікаря чи у виш. Вони змушені щодня долати десятки кілометрів до столиці транспортом, який залишився у «дев’яностих» — зі зламаними сидіннями, готівкою «в кишеню» й тарифами, що ростуть швидше, ніж зарплати. Альтернативи немає: у більшості населених пунктів комунальні автобуси не ходять, пільгових маршрутів не існує, а залізниця давно втратила зручність.

«Київщина 24/7» розібралася в цій темі: тож чому маршрутка стала символом безвиході, а з іншого боку – прибутковим бізнесом, який ніхто не контролює.

Точну кількість мешканців Київщини, які працюють у Києві і змушені щодня добиратися до столиці, визначити складно: офіційну статистику щодо міграції та зайнятості не публікують. Проте Київ залишається центром економічної активності регіону, а кількість тих, хто щодня їздить на роботу до столиці, може сягати кількох сотень тисяч.

Ще до великої війни провели перше комплексне дослідження жителів київської агломерації — найбільшої в Україні. Вона охоплює Київ і міста-супутники: Бровари, Бориспіль, Васильків, Вишгород, Вишневе, Боярку, Обухів, Ірпінь і Бучу. Опитування показало: майже чверть респондентів у населених пунктах до 30 кілометрів від столиці вважають себе киянами, а в містах і селах, розташованих далі — 14%.

Ця чверть мешканців із ближньої зони їздить до столиці щодня (принаймні їздила до карантину та повномасштабної війни). Основна причина таких поїздок — робота, серед інших — медицина, адміністративні послуги та навчання. За тим самим дослідженням, 63% добираються маршруткою, 32% — власним авто, лише 15% — електричкою.

Скільки з’їдає проїзд у маршрутках?

У середньому з лютого 2025 року квитки на проїзд до столиці подорожчали на 10–25 гривень, залежно від напрямку. На основних маршрутах ціни нині такі:

• Вишневе – Київ (Контрактова площа) — 50 грн (раніше 35 грн, 21 км).
• Бровари – Київ — 35 грн (24 км).
• Васильків – Київ — 75 грн (37 км).
• Ірпінь – Київ — 50 грн (26 км), Буча – Київ — 80 грн (32 км), Ворзель – Київ — 80 грн (39 км).
• Вишгород – метро Почайна — 40 грн (20 км).
• Коцюбинське – Київ — 25 грн (7 км).
• Українка / Обухів – Київ (Видубичі) — 70 грн (до 40 км).

Навіть проста арифметика невтішна: якщо помножити вартість квитка «туди й назад» на п’ять днів тижня й на 22 робочих дні у місяці, виходить сума, яка «з’їдає» помітну частину середньої зарплати. Приміром, проїзд із Ірпеня становить 50 гривень. «Туди й назад» – це вже 100. Помножимо на 22 робочих дні і вийде 2200 гривень. Якщо зарплата пасажира маршрутки становить 10 000 гривень, то на транспорт іде 22 % заробітку, практично четверта частина.

Пасажирам із Бучі чи Ворзеля доведеться викласти понад 3 000 гривень. Трохи менше тим, хто користується цим транспортом від Українки та Обухова до Києва. До речі, на бюджет вплине ще й той факт, що людям, можливо,  доводиться добиратись до місця роботи ще й міським транспортом – метро чи тролейбусом.

Вартість проїзду від міст-супутників не надто залежить від відстані. Скажімо, від Бучі до Києва – 32 кілометри, від Ворзеля – 39 кілометрів, але вартість проїзду – 80 гривень. Підвищувати, так усім!

В Асоціації перевізників Київської області підтверджують підвищення тарифів. Голова Асоціації Олексій Павленко пояснює: «Востаннє ціни переглядали у 2022 році, а за цей час подорожчало буквально все — пальне, запчастини, газ, електроенергія, страхування, військовий збір. Підвищення тарифів під час війни не популярний, але вимушений крок, який навіть не компенсує, а частково індексує витрати перевізників. Без підвищення тарифів оператори будуть змушені «оптимізуватися» — випускати на лінію вдвічі менше автобусів, що створить дефіцит транспорту».

Тарифи на маршрутки Київщини формуються самими перевізниками — держава їх не регулює. Підприємства враховують вартість палива, ремонту, страхування та зарплат. Але головна причина завищених цін, за словами співзасновника ГО «Пасажири Києва» Олександра Гречка, — відсутність конкуренції.

«Міста, як-от Вишневе чи Боярка, повинні знайти баланс: запровадити власні муніципальні маршрути, створюючи конкуренцію приватникам», — каже експерт.

Інший варіант зняти напругу від подорожчання — домовитися з перевізниками про часткову компенсацію: вони знижують тариф, а решту вартості доплачує місто. Гроші надходять на рахунок громади, яка потім розраховується з перевізником. Саме такий підхід пропонують автори петиції до Київради щодо створення муніципальних маршрутів у Вишневому та Боярці. У ній жителі цих населених пунктів просять запровадити муніципальні автобусні маршрути до Києва, щоб конкурувати з приватними перевізниками й дати людям можливість користуватися пільгами. У петиції наголошується, що нині школярі та інші категорії пасажирів фактично позбавлені права на знижки, оскільки маршрутки перебувають у приватній власності та не визнають пільгових квитків, а також згадано, вартість проїзду на цих напрямах сягнула 65 гривень, що для багатьох мешканців стало надто обтяжливо. Щоб документ розглянули, необхідно зібрати 6000 підписів протягом 60 днів, однак на момент публікації його підтримали лише кілька десятків осіб.

І ще: перевізники люто ненавидять пільговиків. Навіть маючи законне право на безплатний проїзд, його, на жаль, кожен громадянин мусить виривати у перевізника зубами. Випадки безпідставних відмов трапляються щодня.

Насправді відмова у пільговому проїзді загрожує водієві штрафом у розмірі 850 грн. Таку норму, виявляється, ухвалено ще у 2019 році, вона є чинною й сьогодні. Юристи радять у разі відмови викликати поліцію і повідомляти про порушення прав пасажирів. Та будемо відвертими: чи буде пенсіонер або інвалід цим займатись? Багато хто вважає, що у таких випадках краще не шукати собі проблем і просто вийти з транспорту, враховуючи, що скандали з перевізником часто-густо закінчуються бійкою.

Однак відмова в пільговому перевезенні є незаконною. Перевізники зобов’язані брати на борт пільговиків без будь-яких обмежень, навіть якщо вони займуть всі вільні місця. У разі порушення прав пільговиків водії та перевізники можуть бути оштрафовані. Та чи чув хтось про такі випадки?

Стоячі, сидячі і навіть висячі

Система київських маршруток народилася ще у 90-х, коли занепадав радянський транспорт, і тоді справді підтримала мобільність. Але відтоді модель не змінювалась: Київщина застрягла у приватному хаосі. Реформа комунального і приватного транспорту давно назріла — питання лише, хто її нарешті проведе.

А поки що українські маршрутки залишаються символом хаосу. Задушливий салон, подерті сидіння, «пільговиків не беремо», музика на повну гучність і холод узимку — усе це залишилось ще з 90-х. Водій може розраховувати пасажирів під час руху, заглядати у смартфон і при цьому везти людей без жодної страховки. І це ще добре, якщо тверезий.

За проїзд пасажири здебільшого розраховуються або готівкою, за яку не отримують квитків, або переказом на приватну картку водія. У будь-якому разі цей грошовий потік ніде не обліковується — жодної прозорої системи підрахунку немає, тож реальні доходи перевізників залишаються в «тіні».

Пасажири ж хочуть елементарного — пунктуальності, чистоти, можливості сісти, доступності для людей з інвалідністю, працюючих терміналів. Словом, нормального сервісу, який є у більшості європейських міст.

Влада час від часу згадує про проблему і проводить перевірки перевізників. Як повідомив голова КМВА Тимур Ткаченко, у березні цього року оглянули 430 маршруток і склали 95 актів на понад 1,6 млн грн.

Загалом перевірили 548 вантажівок і 765 пасажирських автобусів. Серед порушень — відсутність дозвільних документів, перевищення швидкості, зміни маршруту без попередження, продаж квитків під час руху. Загальна сума штрафів перевищила 3,6 млн грн.

Міська влада обіцяє продовжити перевірки технічного стану транспорту й застосовувати жорсткі санкції до порушників.

Мільярди у тіні

На думку транспортних експертів та урбаністів, головна проблема не лише у старих маршрутках чи завищених тарифах, а у готівковій тіні, яку вони генерують.

За підрахунками підприємця й засновника ГО «Офіс трансформації» Максима Бахматова, який нині обіймає пост голови Деснянської РДА, лише у столиці через маршрутки щороку проходить від 4 до 10 мільярдів гривень готівки. Для порівняння: у комунальному транспорті всі оплати фіксуються — понад 28 мільйонів безготівкових транзакцій. У маршрутках — жодної.

Такий неконтрольований грошовий потік стає ласим шматком для криміналу, то ж не дивно, що періодично спалахує боротьба за прибуткові напрямки. Яскравий приклад — перестрілка у Броварах п’ятирічної давнини, коли кілька груп перевізників не поділили маршрути між Києвом і передмістям. Тоді конфлікт закінчився десятками затриманих і кримінальними справами.

Такі інциденти — не виняток, а симптом ринку, який не має правил.

Як бачимо, подорожчання проїзду лише оголило системну хворобу: приватні перевізники фактично монополізували сполучення між Києвом і передмістями: збільшують тарифи без покращення якості сервісу та підвищення безпеки транспортних засобів. Поки маршрутки залишаються єдиним способом дістатися столиці, питання не лише у вартості квитка, а у відсутності альтернативи.

Авторка: Вікторія Проценко

Фото: колаж Київщина 24/7, Today.ua, з відкритих джерел

Автор: Ексклюзив

Київські