Капремонт парку на Прирічній за 30 млн під час війни: «меценати» зникли – рахунок виставили киянам

24 жовтня 2025 р. 09:17

24 жовтня 2025 р. 09:17

Поки кияни чекають на нові дерева й лавки біля Дніпра, у документах з’являється парк, який більше схожий на бухгалтерський шедевр, ніж на зелений острів для людей. Проєкт «оновлення» Прирічної оцінили у 33,8 мільйона гривень – і це після того, як мерія обіцяла, що все буде «за кошти меценатів». Тепер же меценатом став міський бюджет.

За цими мільйонами – знайомі схеми: тендер без реальної конкуренції, підрядник із кримінальним шлейфом і кошторис із націнкою. Усе це – під вивіскою «капітального ремонту». Історія, в якій зелень зникає під бетонними підпорами, а гроші – під формулюванням «потім додамо у договір». Читайте більше у щотижневій рубриці «Вражаюча закупівля» .

Київське комунальне об’єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» оголосило тендер на капітальний ремонт південної частини парку на вулиці Прирічній в Оболонському районі Києва. Очікувана вартість закупівлі 33 885 775 гривень. Роботи планують завершити до кінця 2025 року коштом бюджету Києва. Водночас у грудні 2024 року мер Києва Віталій Кличко заявляв, що створення нової рекреаційної зони площею 16 гектарів на Прирічній відбуватиметься «за кошти меценатів». Тепер же, як свідчать документи, фінансування здійснюватиметься з міського бюджету.

Парк на Прирічній: як оновлять південну частину зеленої зони Оболоні

Проєкт передбачає очищення території – демонтаж старих покриттів, корчування пнів і розчищення чагарників мають звільнити місце для нових алей, зон відпочинку та дитячих майданчиків. Замість хаотичного ландшафту з’являться впорядковані доріжки з фігурної плитки, терасні настили з деревини, декоративні підпірні стінки та нові оглядові майданчики.

Серед архітектурних рішень – облаштування терас із поручнями, лавами та урнами, встановлення малих архітектурних форм і велопарковок. Під кожен елемент – окрема основа, бетонні фундаменти й гідроізоляція, щоб конструкції витримували вологу й сезонні навантаження.

Передбачено також сучасне освітлення, блискавкозахист і систему водополиву – для догляду за газонами, які планують засіяти по завершенню основних робіт. Оновлять і підпірні стінки, укріплять схили, облаштують гумові покриття в ігрових зонах, декоративні кам’яні доріжки та кільця для дерев.

«Аналогічний досвід» по-київськи: як лікарня стала «парком», четверо людей – «штатом», а договірна ціна – «потім»

Київська історія з тендером на капремонт південної частини парку на вулиці Прирічній виглядає як класичний приклад, коли формальності затьмарюють здоровий глузд. ТОВ «БК «Універсал» подало одразу три вимоги до замовника, в яких вказало очевидні невідповідності у пропозиції переможця – ТОВ «Український виробничо-будівельний альянс «Центр». Але замість реальної перевірки – стандартна відповідь «вимога не задоволена».

Компанія «Універсал» звернула увагу, що переможець підтвердив свій досвід договором на капремонт приймального відділення психіатричної лікарні на Кирилівській. Тобто – медичний об’єкт, не парк, не сквер, не благоустрій. За технічною документацією закупівлі, аналогічними мали бути саме об’єкти благоустрою: капремонт або реконструкція парків і скверів.

Логіка проста: досвід у бетонуванні підвалів не дорівнює досвіду у створенні публічного простору. Але замовник відповів, що «не обмежував» учасників лише благоустроєм, і що головне – це «загальний будівельний досвід». Тобто якщо ти колись ремонтував психлікарню – можеш будувати парк. Таке тлумачення стирає межу між профільним досвідом і просто «наявністю будь-якого договору». Це створює вікно для потрібних компаній, які не мають жодного уявлення про ландшафтний благоустрій, але мають «правильні зв’язки».

Наступна вимога стосувалася кадрів. «Універсал» справедливо запитав, як переможець із довідкою лише на чотирьох працівників збирається виконати масштабний капремонт парку з десятками видів робіт. Тендерна документація передбачала наявність головного інженера, виконроба та інженера-проєктувальника, але це лише мінімум. Замовник натомість відповів, що ТД не вимагала конкретної кількості працівників – лише підтвердження ключових посад.

Іншими словами: формально все гаразд, а фактично – навіть чотирьох людей достатньо, аби виграти тендер на благоустрій цілого парку. Це зручно для «фірм-прокладок», які потім або наймають сторонніх виконавців «на папері», або банально не виконують роботи вчасно.

Третє зауваження – найпрактичніше. «Універсал» нагадав, що переможець мав завантажити розрахунок договірної ціни до системи Prozorro: з усіма кошторисами, відомостями ресурсів, графіками робіт і підтвердженням цін на матеріали. Це ключовий документ, без якого неможливо зрозуміти, за що саме місто заплатить.

Проте замовник відповів у дусі: все буде, але потім. Мовляв, після підписання договору – опублікуємо. Тобто громадськість і конкуренти повинні чекати, поки контракт уже стане фактом. А перевіряти, чи не завищені ціни – вже постфактум. Така позиція – класичний приклад зловживання «особливостями»: формально норми виконані, по суті – прозорість відкладена до кращих часів.

У підсумку замовник залишив усі три вимоги без задоволення. Аргументи – суто формальні: «вимоги ТД застосовуються до всіх однаково», «все у межах закону», «не дискримінаційно». Але за цією бюрократичною рівновагою стоїть конкретна реальність – у парк, який мають відновити для оболонців, може прийти підрядник без досвіду благоустрою, з мінімальним штатом і неоприлюдненою кошторисною базою.

Моніторинг парку на Прирічній: тендер із дірками, документи без даних, техніка без нотаріуса

Держаудитслужба перевірила тендер «Київзеленбуду» на капремонт південної частини парку на Прирічній і виявила – у звітах усе красиво, а в реальності повна невідповідність закону. Аудитори встановили, що замовник уклав договір на десятки мільйонів, не оприлюднивши повну відомість матеріалів, не перевіривши достовірність документів переможця і фактично закривши очі на порушення.

Крім того, у додатках до контракту відсутні характеристики низки будівельних матеріалів – від декоративного каменю до металоконструкцій, хоча закон прямо вимагає це вказувати. Замовник пояснив: деталі «додадуться пізніше», уже після початку робіт. Така аргументація для аудитів не спрацювала – порушено статтю 41 Закону «Про публічні закупівлі».

Далі – більше: фірма-переможець підтвердила наявність техніки «договором позички» автомобіля Volvo XC90, підписаним із фізособою без нотаріального посвідчення. Це пряме порушення Цивільного кодексу, але замовник не вимагав усунення цієї невідповідності, що суперечить пункту 43 «Особливостей» закупівель у воєнний час. До того ж підрядник не надав обов’язкових довідок – про відсутність зв’язків із країною-агресором і згоди на обробку персональних даних.

Попри це «Київзеленбуд» визнав його переможцем. Результат моніторингу – два зафіксовані порушення, обов’язок оприлюднити всі документи й нотаріальний договір, а також провести навчання, «щоб надалі не повторювати помилок». Історія з Прирічної – це не про парк, а про системну недбалість: коли папери малюють швидше, ніж перевіряють, і коли закон стає зручним інструментом для того, щоб не бачити очевидного.

Хто ж переможець – гарний будівельник чи шахрай?

ТОВ «Український виробничо-будівельний альянс «Центр» – київська будфірма з багатим КВЕДом і гучними амбіціями. Заснована 14 квітня 2006 року, вона має статутний капітал у 35 тис. грн і зареєстрована в Оболонському районі Києва. Директор компанії – Дмитро Кравцов. Формально власницею є киянка Оксана Колібабчук. При цьому офіційні реєстри фіксують, що ще до 2017 року «Центр» мав співвласників з тимчасово окупованих територій у Луганській області.

ТОВ «УВБА «Центр» – не випадковий гість на Prozorro. З 2016 року фірма виграла тендерів на понад 1,1 млрд грн державних замовлень. Основні «покупці» – столичні медзаклади та держструктури: найбільшим клієнтом є КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» КМДА» (понад 227,2 млн грн підрядів), за нею – ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (понад 30,7 млн грн). Загалом ТОВ «УВБА «Центр» узяло участь уже у 295 тендерах та регулярно фігурує у списках переможців столичних ремонтів і реконструкцій.

Проте з усіма цими успіхами тягнеться шлейф скандалів і кримінальних розслідувань. У жовтні 2025 року журналісти з’ясували , що комунальний «Консультативно-діагностичний центр» (Шевченківський р-н) підписав з ТОВ «УВБА «Центр» угоду на капремонт майже за 95,56 млн грн без жодної конкуренції. Аналіз кошторису показав дивовижне: ціни у двічі дорожчі за ринкові, а ймовірна переплата перевищує 4 млн грн. Журналісти також зафіксували схему «тіньової зарплати»: адже в кошторисі було вказано заробітну плату 26 515 грн, хоча середньоринкова ставка будівельника – близько 37 500 грн, тож близько 9,5 млн гривень іще можна виплатити «в конверті». Виходить, що високі бюджети освоюються дуже «креативно».

Найгучніший кримінальний резонанс пов’язаний з підозрами в розкраданні бюджетних коштів. За даними судового рішення Печерського райсуду, у 2019 році співробітники ТОВ «УВБА «Центр» нібито перерахували держзамітки суми майже 26,61 млн грн на низку фіктивних фірм. Сума перерахованих коштів разом з ПДВ перевищила 26,6 млн грн. Усі ці фірми мали однакові ознаки «прокладок» – спільний електронний кабінет, схожі платіжні дані, відсутність реальної адреси та персоналу. За висновком слідства, службові особи ТОВ «УВБА «Центр» зловживали будівельними контрактами (наприклад, ремонтували аеропорт «Бориспіль» та психлікарню) і виводили частину грошей через ці конторки. Документально доведених збитків на понад 26 млн грн.

Парк «золотих» матеріалів

У кошторисі сміттєвий бак SULO об’ємом 1100 літрів оцінили у 17 932 гривні за штуку (тут і далі ціни з ПДВ). Загалом – 53 797 гривень за три одиниці. На ринку такий самий контейнер коштує близько 9 900 гривень. Різниця – понад 8 тисяч гривень на кожному баку. Загальна переплата – приблизно 24 тисячі гривень. Таким чином, у кошторисі вартість завищена майже у два рази, або на 81% відносно ринкової ціни.

Ще більш показовою є різниця у вартості пристовбурних решіток URB-PRM.03. У кошторисі кожну таку решітку оцінили у 43 302 гривні, загальна сума – понад пів мільйона гривень за 12 одиниць. Тим часом на ринку аналогічна модель коштує 17 950 гривень. Отже, різниця становить понад 25 тисяч гривень на кожній решітці. Загальна переплата сягає близько 304 тисяч гривень, а завищення ціни – приблизно у 2,4 раза, або на 141% від ринкової вартості.

Аналогічна ситуація і з поліетиленовими трубами PE 100 SDR-17, PN10 (315×18,7 мм). У кошторисі метр такої труби коштує 4 536 гривень, а загальна сума становить понад 52 тисячі гривень. На ринку ж цей самий матеріал продається по 2 314 гривень за метр. Різниця – понад 2 200 гривень на кожному метрі труби. Загальна переплата сягає приблизно 25 тисяч гривень, тобто вартість завищена вдвічі, або на 96% від ринкової ціни.

А подекуди завищення виглядають ще більш цинічно. У кошторисі щебінь гранітний фракції 20-40 мм закладено за ціною 1 257 гривень за кубометр, а загальна сума сягає понад 457 тисяч гривень. На ринку ж цей самий матеріал продається по 560 гривень за кубометр. Різниця – майже 700 гривень на кожному кубі. Таким чином, переплата становить близько 253 тисяч гривень, а завищення вартості – понад удвічі, або на 125% від ринкової ціни.

А от із композитною терасною дошкою Renwood «3D Classic» ситуація виглядає як зразок «тихої премії» для підрядника. У кошторисі квадратний метр цього покриття коштує 3 419 гривень, а загальна сума сягає понад 2,5 мільйона гривень. На ринку ж така ж терасна дошка продається по 3 090 гривень за квадрат. Здавалося б, різниця незначна – приблизно 330 гривень на квадратному метрі, але при великих обсягах це виливається у понад 240 тисяч гривень переплати.

У кошторисі пісок природний рядовий закладено по 1 153 гривні за кубометр, загальна сума – понад 607 тисяч гривень. На ринку ж річковий пісок коштує близько 658 гривень за кубометр. Різниця – понад 490 гривень на кожному кубі. Загальна переплата сягає близько 258 тисяч гривень. Таким чином, у кошторисі вартість завищена в 1,75 раза, або на 75% відносно ринкової ціни. Черговий приклад, як навіть звичайний пісок може перетворитися на золото – якщо «правильно скласти кошторис».

І фінальний штрих до цієї кошторисної картини – георешітка об’ємна ГР 40/20. У документах її вартість вказана 210 гривень за квадратний метр, загалом – понад 202 тисячі гривень. На ринку ж цей самий матеріал можна придбати по 9,75 гривні за квадратний метр. Різниця вражає – понад 200 гривень на кожному метрі. Загальна переплата становить приблизно 192 тисячі гривень. Таким чином, ціна у кошторисі завищена у 21 раз, або на 2 058% відносно ринкової вартості.

Історія з парком на Прирічній – це не просто про дерева, доріжки й урни. Це про системну хворобу київських закупівель, де «паперові парки» ростуть швидше, ніж реальні. Коли підрядники без профільного досвіду виграють тендери на десятки мільйонів, а кошториси малюються заднім числом – місто втрачає не лише гроші, а й довіру. Бо за кожною такою переплатою стоїть не благоустрій, а байдужість, замаскована під благо.

Фото: колажі Київщини 24/7, Prozorro.

Київські