Гектари у Гнідині, квартира в Києві й електрокар за мільйон: як за каденцію зростав добробут мера Броварів Ігоря Сапожка

28 жовтня 2025 р. 09:42

28 жовтня 2025 р. 09:42

Декларації чиновників – це не сухі таблиці цифр, а справжні хроніки влади. Вони показують не лише зарплату з бюджету чи офіційні «подарунки», а й те, як за роки каденції ростуть апетити, множаться квартири, з’являються дорогі машини та мільйони кешу. У цьому дзеркалі видно все: і реальні масштаби збагачення, і спроби замаскувати його «скромними» рядками.

Редакція «Київщини 24/7» продовжує рубрику «Капітал за каденцію» , у якій простежує, як змінюються статки місцевих голів Київщини за роки перебування при владі. Цього разу під мікроскопом – Ігор Сапожко, незмінний мер Броварів із 2010 року. За понад десятиліття при посаді родина Сапожків виростила цілий маєтковий пояс у передмісті Києва, сформувала автопарк з преміум-класу, побудувала систему «внутрішніх подарунків» і «орендованих зручностей», де офіційна власність і реальне користування часто розходяться в різні боки.

«Зарплата, грамоти і подарунки»: як зростали доходи мера Броварів Ігоря Сапожка

Історія доходів Ігоря Сапожка – це підручник з політичного виживання на місцевому рівні. Починаючи з 2010 року, мер Броварів зумів не лише втриматися на посаді, а й стабільно нарощувати особисті прибутки, незалежно від економічних криз, пандемій чи війни.

Перші декларації показують чиновника, який живе з офіційної зарплати. У 2015 році він отримав від міськради 115 тисяч гривень, ще трохи – близько 12 тисяч – від здачі майна в оренду. Дружина, Марина Сапожко, на той момент працювала у приватній компанії «Київгума» і заробила понад 100 тисяч гривень, додатково отримавши соціальні виплати. Скромно, але стабільно.

Та вже наступного року фінансова картина змінюється. Зарплата мера зростає до 157 тисяч, а головне – у декларації з’являється 420 тисяч гривень доходу від продажу авто, проданого Олександру Букалу. Дружина тим часом отримує подвійний дохід – із двох компаній («Київгума» та «Конто-К») і ще 288 тисяч гривень за оренду майна від Сергія Пінчука.

Далі – стрімкий ріст. У 2017 році Сапожко вже заробляє 459 тисяч гривень, а у 2018-му – понад 617 тисяч гривень офіційної зарплати. Його дружина стабільно має понад сто тисяч гривень зарплати і незмінні 288 тисяч гривень від оренди майна. У 2019 році сума зарплати мера перевищує 842 тисячі гривень, і знову з’являється дохід від продажу авто – цього разу 425 тисяч гривень від Юлії Андросович.

2020 рік приносить Сапожку ще більше – понад 784 тисячі гривень зарплати. Марина паралельно відкриває себе як підприємицю: дохід від діяльності складає 331 тисячу гривень, а до того додається ще одна зарплата – від Київської обласної ради. У 2021 році мер отримує майже мільйон гривень зарплати (970 тисяч), а дружина подвоює свої прибутки як ФОП – понад 610 тисяч гривень.

У 2022 році загальні доходи родини стабілізуються: мер заробляє 743 тисячі гривень, дружина – близько 82 тисяч. І навіть у воєнний час у деклараціях усе залишається майже без змін – стабільна оренда, звична сума, жодних «втрат».

А от у 2023-му з’являється певне просідання: зарплата Сапожка зменшується до 604 тисяч гривень, та вже у 2024 році він знову підіймає планку – 799 тисяч гривень, плюс стабільні 18 тисяч від оренди майна. Але головна новина – не зарплата. У декларації з’являється подарунок у грошовій формі від Ганни Сапожко на 450 тисяч гривень, а сам Ігор дарує дружині ще 400 тисяч гривень. Формально – «внутрішні родинні трансфери», фактично – рух великих сум готівки між родичами.

Цікаво, що при всьому цьому у Марини Сапожко у 2024 році мізерна зарплата в «Конто-К» (усього 1565 гривень), натомість дві нові компанії – «Логістик Машинері» та «Завод ТДС» – приносять разом понад 249 тисяч гривень. Так родина поступово вибудовує фінансову мережу, де доходи циркулюють, не затримуючись на довго в офіційних звітах.

«Мер із земельним придатком»: як за роки при владі Ігор Сапожко обростає маєтками

Коли Ігор Сапожко вперше став мером Броварів у 2010 році, декларації про доходи ще не були публічними. Перші офіційні дані з’явилися лише за 2015 рік – і вже тоді родина міського голови мала цілу низку об’єктів нерухомості, більшість з яких – не у Броварах, а в елітному селі Гнідин під Києвом.

У першій декларації Ігоря Сапожка значаться:

• житловий будинок площею 168,4 м² у Гнідині, записаний на дружину Марину Сапожко;
• квартира в Києві на 113,5 м² – також у власності дружини;
• три земельні ділянки в Гнідині (500, 386 і 1175 м²) – усі оформлені на дружину;
• ще одна велика ділянка у Леонівці, Кагарлицький район – 2,77 гектара, вже на самого Сапожка.

Разом – понад три гектари землі та нерухомість загальною площею майже 300 квадратних метрів.

У 2016 році родина мера не лише зберігає усе попереднє майно, а й додає нову ділянку в Гнідині – 190 м², оформлену на дружину Марину Сапожко. На перший погляд – дрібниця, але у контексті вже наявних володінь це виглядає як системне нарощування «сімейного кластера» землі у передмісті Києва.

З 2017 по 2018 рік у деклараціях – тиша. Але з кожним роком ринкова вартість цього майна зростала – навіть без офіційних «оновлень» у документах.

2019 рік став точкою, де майновий апетит знову проявився. Сапожко декларує нову ділянку в Гнідині – 636 м², цього разу вже на себе особисто. З 2020 по 2023 рік у деклараціях Ігоря Сапожка жодних змін не відбулося – склад родинного майна залишався тим самим, що й у попередні роки: ті ж будинок, квартира й земельні ділянки у Гнідині та Леонівці, без жодних нових об’єктів чи продажів.

А у 2024 році з’являється новий рядок – об’єкт незавершеного будівництва: житловий будинок площею 265,7 м² у тому ж Гнідині. Формально – у власності дружини, фактично – новий сімейний маєток.

За роки керування Броварами Сапожко так і не придбав майном у самому місті, яким керує. Його нерухомість – у передмісті столиці, де ціни на землю вимірюються сотнями тисяч за сотку. Звичайний мер середньої української громади, який понад десятиліття при владі, поступово вибудовує собі не просто дім, а символ стабільного і комфортного життя чиновника, якого війна, інфляція чи вибори не торкаються.

«Мер на колесах»: як змінювався автопарк Ігоря Сапожка від «Hyundai» до «Land Rover»

Якщо в нерухомості Ігор Сапожко волів бути стабільним власником маєтків під Києвом, то в питаннях авто він демонструє динаміку, гідну автосалону. Кожна каденція мера Броварів – нова сторінка в історії його «службово-приватного» транспорту.

Починав Сапожко скромно – з Hyundai Santa Fe 2012 року випуску, купленого за 281 тисячу гривень. Авто було записане на самого мера – типовий вибір чиновника середньої ланки, не надто розкішний, але вже не бюджетний. Та вже у 2016-му Hyundai зникає з декларації – Сапожко продає машину за 420 тисяч гривень. Покупцем став Олександр Букало. Як авто за чотири роки не лише не втратило, а навіть подорожчало більш як на сто тисяч – питання риторичне.

Через рік після продажу мер знову на колесах. Тепер це Volvo XC90 2013 року випуску, придбаний за 315 тисяч гривень. Власник – сам Ігор Сапожко. Та вже у 2019-му в декларації з’являється дивна деталь: вартість тієї ж Volvo раптом збільшується до 425 тисяч гривень, і саме за цією сумою авто продається. Такі «інвестиційні дива» нечасто трапляються навіть на ринку нових машин.

Після цього на арену виходять уже інші марки – преміум-класу. У 2020 році в декларації фіксуються два нові авто, але з хитрою схемою. Lexus RX200T 2017 року записаний на сторонню особу – Світлану Коваль, проте вказано, що ним користується Ігор Сапожко. Land Rover Range Rover Sport 2019 року – у користуванні дружини Марини Сапожко, але у власності Ганни Сапожко. Обидві машини формально не належать родині, та за законом мають «ознаки користування». Іншими словами – користуються, але не володіють.

З 2020 по 2021 рік ситуація не змінюється: ті самі Lexus і Range Rover залишаються у розділі «третіх осіб». Але у 2022 році відбувається помітна перестановка. У декларації залишається Land Rover Range Rover Sport 2019 року випуску, яким користується дружина Марина Сапожко (власність Ганни Сапожко), зате зникає Lexus RX200T 2017 року, яким користувався мер, – авто сторонньої власності Світлани Коваль. Замість нього у декларації з’являється Toyota Land Cruiser 2021 року випуску, узятий Ігорем Сапожком в оренду у ТОВ «Охоронна компанія «Комкон».

У 2023 році автопарк Сапожка поповнюється ще одним гравцем – електрокаром Volkswagen ID.4 CROZZ. Новеньке авто 2023 року випуску Ігор Сапожко купує вже особисто, за 1 мільйон 36 тисяч гривень. Разом із Land Cruiser і Range Rover (який формально лишається у користуванні дружини) – це вже три автомобілі преміум-сегмента.

А от у 2024 році ситуація знову змінюється. З декларації зникають два авто, які роками перебували у «сірих» схемах користування: Range Rover 2019 року (формально належав Ганні Сапожко) та орендований Toyota Land Cruiser 2021 року, оформлений на «Охоронну компанію «Комкон». Натомість залишається лише особисто придбаний Volkswagen ID.4 CROZZ, і з’являється новий Range Rover Sport 2023 року, уже в оренді на дружину Марину Сапожко – цього разу від приватного підприємства «Укргефест».

Так за десять років декларацій автопарк мера пройшов шлях від скромного Hyundai Santa Fe до тріо Land Rover, Lexus, електричний Volkswagen. Формально половина машин родині не належить, але користується ними саме вона. Можливо, саме тому броварський мер так рідко стоїть у заторах – у нього, здається, давно є власна смуга руху.

«Кеш на посаді»: як змінювались грошові активи мера Броварів Ігоря Сапожка

Гроші – найкрасномовніший розділ будь-якої декларації. Вони не потребують пояснень: або є, або нема. Історія фінансів Ігоря Сапожка виглядає як пульсуючий графік – то стрімкий ріст, то загадкове падіння, то повне «обнулення», ніби після бурі.

Перші дані за 2015 рік фіксують лише готівку дружини Марини Сапожко – 160 тисяч гривень. Сам мер тоді, судячи з декларації, офіційно жив без кешу. Та вже наступного року він з’являється і в грошовому полі – з 260 тисячами гривень готівки, тоді як дружина тримає на рахунках понад 20 тисяч гривень і ще близько двох тисяч доларів.

У 2017-му готівка Сапожка зменшується до 190 тисяч, але вже за рік, у 2018-му, різко підскакує до 310 тисяч. Банківські рахунки виглядають мізерно – кілька сотень гривень і доларів, радше для галочки, ніж для зберігання статків. Зате 2019 рік стає переломним: у декларації з’являється 772 тисячі гривень готівки, що більш ніж удвічі перевищує всі попередні суми. У дружини також спостерігається раптове «оживлення» банківських рахунків – понад 149 тисяч гривень.

2020-й приносить новий рекорд – 1 мільйон 237 тисяч гривень готівкою у мера. У банках – ще близько 23 тисяч гривень. Для посадовця місцевого рівня це чималі запаси, особливо якщо врахувати, що його офіційна зарплата за рік не дозволила б назбирати навіть половини цієї суми. Дружина теж не пасе задніх: тримає кошти на рахунках, хоч і незначні – загалом близько 20 тисяч гривень.

Далі – коливання, ніби за курсом долара. У 2021 році готівка Сапожка зменшується до 915 тисяч, у 2022-му знову зростає до 1 мільйона 300 тисяч. А вже у 2023-му – обвал до 625 тисяч гривень. І на цьому фінансова крива різко обривається: у 2024 році у декларації вперше за весь період зазначено, що «у суб’єкта декларування чи членів його сім’ї відсутні об’єкти для декларування».

Інакше кажучи – ні готівки, ні банківських рахунків, ні доларів під матрацом. Повне «нуль». Така раптова фінансова порожнеча після років стабільних накопичень виглядає не як випадковість, а як продуманий крок – можливо, на тлі ймовірних майбутніх виборів чи перевірок доброчесності.

«Мерські тіні»: як Ігор Сапожко вижив у всіх скандалах і не втратив посаду

У своїй офіційній біографії Ігор Сапожко пропустив дуже важливих 5 років у період 1995-2000 років. Однак кілька фактів про життя Ігоря Васильовича можна знайти у ЗМІ . За їхньою інформацією за юнацтва він був членом місцевого організованого злочинного угруповання «Кирил», яке тримало у страху столичний Харківський масив. Ватажком був Олег Колесніков – чоловік старшої сестри Сапожка, Алли.

У 1998 році в газеті «Киевские ведомости» був опублікований матеріал про стрілянину на Харківському масиві. Йшлося про те, що двоє чоловіків у стані алкогольного сп’яніння під’їхали до уже зачиненого кіоску на «Мерседесі» й вимагали відчинити його. Коли продавці відмовили, чоловіки почали ломитися всередину. До них вийшло троє охоронців. Зчинилась бійка, у якій перевагу отримали охоронці. Проте чоловіки пригрозили повернутися з підмогою. Охоронці увагу на ці слова не звернули, тому не стали викликати поліцію, лише покликали кількох охоронців із сусідніх кіосків. Менш ніж за годину нападники повернулися. З ними приїхали ще до десяти осіб. Знову зав’язалася бійка. Проте цього разу в одного з «авторитетів» була рушниця 12-го калібру. З неї вбили 23-річного водія, який розвозив працівників кіоску, – Івана Касьяненка. Ще п’ятеро осіб отримали поранення різного ступеня тяжкості. Нападники з місця злочину втекли. Одного з «авторитетів» поліція оперативно затримала. Також встановили особи причетних. У газеті «Факты и комментарии» від 26 травня 1998 року було оголошення про розшук злочинців. Серед чотирьох чоловіків був й Ігор Васильович Сапожко.

За вбивство Івана Касьяненка так нікого і не покарали. У матеріалах у цій справі прізвище Сапожка зникло. А в рішенні суду не було жодного слова про вбивство. Покарання отримав сусід Ігоря Васильовича Вадим Капітанчук, але не за вбивство, а за хуліганство та фальшиві документи. А молодшого брата Капітанчука – Олександра засудили за крадіжку автомобіля. До того ж два роки ув’язнення чомусь замінили на розписку про невиїзд.

У 2015 році нардеп Віталій Купрій зробив запит у Міністерство внутрішніх справ у справі вбивства Івана Касьяненка. Зокрема, щоб з’ясувати причетність до цього Ігоря Сапожка. Як виявилося, матеріали кримінальної справи були знищені.

У 2010-х роках Ігор Сапожко та забудовник Ігор Трощенко мали спільну будівельну компанію – «Альянсінвестбуд». Оформлена вона була на родичів. Її засновниками вважалися теща Ігоря Сапожка – Світлана Коваль, невістка дружини Ігоря Трощенка – Віра Авраменко та їхній бізнес-партнер Олександр Михайлов.

Сапожко та Трощенко, за інформацією ЗМІ , мали добре відпрацьовану схему: Броварська міська рада віддавала фірмі землю, а родичі зводили багатоповерхівки. У 2013 році спалахнув скандал: стало відомо, що Броварська міськрада фактично подарувала власнику «Ельдорадо» Віктору Поліщуку 96 га землі ринковою вартістю 200-250 млн грн. Спочатку міськрада проголосувала за передачу землі (колишнього Броварського радіопередавального центру) під оренду 48 громадянам для ведення сільського господарства. Потім усі вони в один день і з одним нотаріусом передали свої ділянки приватному підприємству «Інтер‑профіт», пов’язаному з Поліщуком. Після цього депутати з подання мера Сапожка проголосували, щоб ці землі отримали новий статус – під промислову забудову . За підрахунками Броварської народної ради, через ці оборудки місто втратило 120 га землі або близько 275 млн грн.

21 грудня 2020 року, під час місцевої виборчої кампанії, Сапожко та його родина зазнали нападу у власному житлі в Гнідині. Мер пов’язав напад із політикою, написавши у фейсбуці, що таким чином хочуть змусити його зняти кандидатуру з перегонів. У липні 2021 року поліція затримала банду , яка здійснила понад 20 нападів на заможних чиновників, серед потерпілих був названий сам Сапожко та його родина.

У листопаді 2022 року громадськість дізналася про розпорядження голови Київського обласного осередку партії «Слуга народу» Андрій Мотовиловець із рекомендацією депутатам фракції «Слуга народу» Броварської міської ради не порушувати питання про недовіру меру. Тоді в медіа поширилось питання: чому партія Зеленського захищає мера-корупціонера Ігоря Сапожка.

Підтримують «скандальний портрет» Сапожка й регулярні звинувачення: у політичному «перефарбовуванні», підкупі виборців, використанні адмінресурсу, взаємовигідних угодах із забудовниками, підкупі депутатів для прийняття потрібних рішень. Зокрема, за журналістським розслідуванням кінця 2022 року стало відомо про відкликання депутатів Броварської міськради, які виступили проти мера, й заміну їх лояльними.

У грудні 2024 року розгорається новий скандал. Видання «Слідство.Інфо» опублікувало матеріал: дружина мера Марина Сапожко орендує елітний Range Rover Sport (2023 рік випуску) за 10 000 грн/місяць – тоді як, за підрахунками експертів, ринкова оренда таких авто становить 90-130 тис. грн/місяць. А орендодавець, фірма ПБП «Укргефест», регулярно виграє тендери у Броварській міськраді.

Попри це, у січні 2025 року Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) склало протокол на Сапожка за порушення обмеження щодо отримання подарунка близькою особою (ч. 1 ст. 23 Закону «Про запобігання корупції») – оренда авто могла вважатися подарунком для дружини посадовця. Але драматична кульмінація – у квітні 2025-го: Броварський міськрайонний суд визнає , що оренда такого автомобіля за 9 166 грн/місяць (експертне встановлення) «може бути адекватною», і закриває провадження у справі проти мера за «відсутністю складу правопорушення».

Як би не називали це – «інший стиль життя», «комфортна оренда», «тендерні зв’язки» – насправді це приклад того, як посадовець міста трансформує свою посадову позицію в масштаб комфортного життя. У підсумку: скандал навколо Ігоря Сапожка – не про одне авто чи одну цифру. Він про модель, за якою посадовець влади стає водієм власного добробуту, коли громада лишається пасажиром.

Фото: колаж «Київщина 24/7» .

Київські