36 годин до морозного колапсу: які будинки в Україні замерзнуть першими у разі блекауту

04 листопада 2025 р. 17:54

04 листопада 2025 р. 17:54

Україна входить у найнебезпечніший опалювальний сезон за час повномасштабної війни. росія системно б’є по енергетичній інфраструктурі, готуючись повторити сценарій зими 2022-2023 років: максимально залишити міста без тепла, світла та зв’язку.

У таких умовах виживання українських домівок залежить не лише від генераторів чи пунктів незламності – а й від самих стін. Одні будинки здатні утримувати тепло тиждень, інші – втрачають його за півтора доби. «Телеграф» проаналізував дані експертів з ЖКГ та архітектури й з’ясував, які типи будинків промерзнуть найшвидше, а хто має шанс вистояти кілька днів без опалення.

Панельні «хрущовки»: 36 годин до критичної точки

Найменший запас міцності у холоді мають панельні п’ятиповерхові будинки хрущовської епохи. Вони будувалися швидко, з великих бетонних плит, без належної теплоізоляції – саме тому такі будівлі першими втрачають тепло у разі відключення опалення.

За словами експерта з ЖКГ і засновника «Союзу споживачів комунальних послуг» Олега Попенка, процес промерзання в панельних «хрущовках» починається буквально на очах.

«Першими замерзнуть будинки так звані «хрущовки» або «панельки». Там промерзання буквально йде на години. 36 годин – і до побачення. Ну хай 48 годин якихось, там вже залежить від вітру», – зазначає він.

Тобто добу-півтори без опалення – і температура всередині падає до критичних значень. У таких умовах мешканці вже не можуть залишатися в квартирах, а тепломережам загрожує замерзання теплоносія.

Після приблизно 36-48 годин без подачі тепла комунальники вимушені зливати воду з систем, аби уникнути розриву труб і стояків. Це означає, що будинок фактично стає непридатним для проживання в зимовий період: без води в системі опалення відновити нормальне функціонування буде складно і довго.

Попенко пояснює, що причина такого швидкого охолодження – конструкція самих будинків. Бетон погано тримає тепло, а панельні стики пропускають холодне повітря. Як тільки опалення вимикається, приміщення дуже швидко віддають тепло назовні.

«36 годин – і до побачення», – підкреслює експерт, акцентуючи, що навіть невеликий вітер пришвидшує втрату тепла.

Отже, панельні «хрущовки» – найвразливіший тип житла під час зимових блекаутів. Мешканці таких будинків у разі тривалого відключення опалення опиняються в зоні першочергового ризику – як для здоров’я, так і для збереження самого житла.

16-поверхівки БПС і типові дев’ятиповерхівки: замерзають ще швидше

Попри поширену думку, що найбільше потерпають старі п’ятиповерхівки, експерти попереджають: найуразливішими можуть виявитися саме високі панельні будинки – 16-поверхівки та типові дев’ятиповерхівки.

Експертка у сфері ЖКГ Кристина Ненно пояснює, що висотні панельні будівлі серії БПС (багатопанельних систем), поширені у багатьох районах столиці, втрачають тепло ще швидше, ніж «хрущовки».

«Першими підуть шістнадцятиповерхові будинки», – зазначає вона.

Йдеться про характерні багатоповерхівки на масивах, зокрема:

• район перехрестя Лесі Курбаса та Гната Юри у Києві («Колібріс»);
• будинки біля перетину вулиць Миколи Руденка (колишня Кольцова) та Зодчих.

Ці будівлі мають велику площу зовнішніх стін і значні тепловтрати, а комунікації нерідко розташовані у зонах з поганою теплоізоляцією. Через це тепло з приміщень і стояків іде швидше, ніж у нижчих будівлях.

Після шістнадцятиповерхівок, каже Ненно, «слабкою ланкою» стають стандартні дев’ятиповерхові панельки, а вже потім – п’ятиповерхові «хрущовки».

«А вже після них замерзатимуть звичайні дев’ятиповерхові панельки, а вже тільки потім п’ятиповерхові «хрущовки», – уточнює експертка.

Таким чином, висотні панельні будинки – у групі найвищого ризику під час тривалих відключень тепла. Їхні конструктивні особливості – великі площини зовнішніх стін, численні стики панелей і відкритість до вітру — прискорюють втрату тепла і створюють загрозу промерзання систем опалення.

Цегляні «хрущовки»: трохи краще, але не рятує

Цегляні п’ятиповерхівки хрущовської епохи показують кращі результати утримання тепла, ніж панельні, однак їхній запас міцності також дуже обмежений. Такі будинки будували переважно з червоної цегли, що природно краще утримує тепло, ніж бетонні панелі.

Експертка з ЖКГ Кристина Ненно пояснює, що цегла здатна працювати як своєрідний тепловий акумулятор:

«Цегляні «хрущовки» теплі, тому що цегла апріорі тримає тепло і потім віддає, навіть якщо немає опалення».

Подібні будинки можна зустріти у різних районах Києва – зокрема на Воскресенці, Дарниці, Сирці та Нивках. Їхні стіни мають приблизно 40 см товщини – це більше, ніж у панельних будинках і майже вдвічі тонше, ніж у «сталінках».

Завдяки матеріалу та конструкції такі будівлі охолоджуються повільніше, але навіть вони не здатні довго утримувати комфортну температуру без подачі тепла. За словами експертів, у разі блекауту та морозів цегляна «хрущовка» витримає лише близько 2-3 діб при температурі мінус 5°C, після чого температура в квартирах опуститься до небезпечного рівня.

Невисокий запас тепла у таких будинках зумовлений не лише товщиною стін, а й:

• старими комунікаціями та опалювальними системами;
• низьким рівнем теплоізоляції швів і вікон;
• загальним фізичним зносом будівель.

Отже, цегляні «хрущовки» мають невелику перевагу над панельними, але у критичний зимовий період вона може означати лише додаткову добу тепла. Це не робить такі будинки безпечними під час тривалих відключень – вони залишаються у групі підвищеного ризику.

Біла цегла: до 3-4 доби тепла

Будинки, зведені з білої силікатної цегли, демонструють кращі показники теплостійкості порівняно як із панельними «хрущовками», так і з їхніми цегляними аналогами. Це житло будували пізніше, а отже – із більшою увагою до теплотехнічних вимог і загального рівня енергоефективності.

Експерт з ЖКГ Олег Попенко зазначає, що такі будівлі мають відчутні переваги у холодний період:

«Будинки з білої цегли будувалися набагато пізніше. Там теплозбереження, енергоефективність трохи краще. Вони не є супер енергоефективними, але все ж таки набагато краще тримають тепло, ніж звичайні «панельки».

Білий силікатний камінь має нижчий коефіцієнт теплопровідності, ніж бетон, що застосовувався у панельних будівлях. Завдяки цьому такі споруди повільніше віддають тепло назовні, і внутрішні температури в них падають повільніше.

У разі тривалого відключення опалення будинки з білої цегли здатні зберігати житлову температуру приблизно 3-4 доби. Це означає, що вони мають кращий запас теплової інерції, але не забезпечують високого рівня енергоефективності в сучасному розумінні.

Втім, як і в випадку інших радянських будівель, їхня спроможність зберігати тепло все ще поступається сучасним утепленим новобудовам та архітектурним об’єктам із масивної цегли, таким як «сталінки».

Таким чином, будинки з білої цегли перебувають у середній групі стійкості до морозів: вони стабільніші, ніж панельні масиви, але й далекі від високих стандартів енергоефективності, необхідних для довготривалого автономного існування в умовах зимового блекауту.

« Чеські» панельки: винятки з правил

Окрему категорію серед багатоквартирної забудови радянського періоду становлять так звані «чеські» панельні будинки. Вони відрізняються від типових радянських панельок іншою конструктивною логікою та якіснішим проєктуванням, що відчутно впливає на їхню здатність утримувати тепло.

За словами експерта Олега Попенка, саме система з’єднання панелей робить ці будинки більш стійкими до холоду:

«Чеські панельки кращі. По-перше, вони побудовані по-іншому. Їхня система побудови забезпечує збереження тепла в будинку набагато краще, ніж наші «хрущовки» – «панельки».

На відміну від масових радянських серій, де стики між плитами часто були слабким місцем, у «чеських» панельних будинках використовувався механізм «замка» – з виступами та западинами. Така технологія дозволяла мінімізувати теплові втрати через шви, що в радянському панельному будівництві було головним джерелом холодних містків.

Крім того, в цих будівлях продумана система подачі тепла, а загальний архітектурний проєкт передбачав кращу теплоізоляційну поведінку будівлі.

У реальних умовах холодів та відключень опалення такі будинки зберігають температуру довше – до 4-5 діб, що суттєво перевищує можливості більшості радянських панельних серій.

Візуально «чеські» панельки легко впізнати за характерними ознаками:

• дев’ятиповерхова конфігурація;
• відсутність вікон на сходових клітках з боку вулиці;
• наявність еркерів або виступаючих елементів на фасаді у частини будинків.

Отже, «чеські» панельки – це виняток серед панельної забудови, який демонструє, що відмінності у конструктивних рішеннях можуть суттєво впливати на теплову стійкість будівлі та комфорт її мешканців у кризових умовах.

«Сталінки»: чемпіони тепла

Серед усіх типів житлової забудови радянського періоду найкраще тепло утримують «сталінки» – будинки, зведені в період до 1950-х років. Вони створювалися за принципами капітального будівництва, з великим запасом міцності та масивними цегляними стінами, що й забезпечує їхню унікальну холодостійкість.

Експерт Олег Попенко пояснює:

«Сталінки» дуже теплі. Ці будинки фасадні, вони мають товстелезні стіни, височенні стелі – 3,5-4 метри».

Товщина стін у таких будівлях становить від 60 до 100 сантиметрів, що значно перевищує показники пізніших типів забудови. Такі масивні конструкції повільно нагріваються, але й дуже повільно віддають тепло, фактично працюючи як гігантський тепловий акумулятор.

Попри те, що у «сталінках» високі стелі, які збільшують об’єм повітря в квартирі та створюють додаткове теплове навантаження, масивність стін повністю компенсує цей недолік. За рахунок цього будинки зберігають комфортну температуру значно довше.

За оцінками фахівців, саме «сталінки» здатні витримати без опалення 5-7 днів навіть при температурі мінус 5-10°C, перш ніж температура всередині опуститься до критичного рівня.

Це ставить їх у безумовний топ холодостійкості серед старої забудови, значно випереджаючи панельні та навіть пізніші цегляні будинки.

Таким чином, «сталінки» залишаються найбільш комфортним та безпечним житлом у випадку тривалих зимових блекаутів, доводячи, що фундаментальні будівельні стандарти середини ХХ століття й досі перевершують багато серій житла, зведених пізніше.

Сучасні новобудови: технології вирішують

Абсолютними лідерами за теплостійкістю стали сучасні будинки, зведені в останні 10-15 років. Вони мають принципово інший підхід до енергоефективності та утеплення, що дозволяє їм значно довше утримувати тепло навіть при вимкненому опаленні. Як пояснює Олег Попенко:

«Звичайний цегляний будинок, побудований і утеплений, може тримати температуру і 3, 4, 5 днів, наприклад».

За його словами, утеплення по периметру мінеральною ватою, а також двокамерні склопакети з енергоефективним склом дозволяють новобудовам при зовнішній температурі мінус 5°C утримувати всередині плюс 15-17°C. Додаткове тепло забезпечують газові плити, люди та побутові прилади – і сучасні конструкції не дають йому швидко розсіюватися.

Окрім кращої теплоізоляції, важливим є і стан внутрішніх мереж. У нових будинках труби та стояки приховані та утеплені, тому ризик промерзання систем опалення значно нижчий, ніж у старих панельках.

Це дозволяє сучасним будівлям протриматися без тепла 5-7 днів, не лише зберігаючи житлову температуру, а й запобігаючи аваріям тепломереж.

Таким чином, новобудови демонструють найбільш стійку поведінку при блекаутах, поєднуючи сучасні матеріали, конструктивні рішення та енергоощадні технології. Саме вони є найпідготовленішими до можливих тривалих зимових відключень тепла.

А рхітектор про товщину стін: економія на сірниках

Однією з ключових причин низької енергоефективності значної частини радянського житлового фонду стала системна економія матеріалів під час будівництва. Про це розповідає заслужений архітектор України, лауреат Державної премії, професор Сергій Юнаков.

За його словами, у проєктах радянських будинків спочатку закладалися товсті зовнішні стіни – близько 38 см. Така товщина забезпечувала кращу теплоізоляцію. Проте згодом у процесі реалізації проєктів підхід змінили – в окремих місцях стіни зробили тоншими.

«Було 38 сантиметрів товщини стіни. А під підвіконням ми ставили батарею. Хтось запропонував: давайте під підвіконням робити не 38, а 25 сантиметрів. І там сховається батарея», – пояснює експерт.

Це рішення дозволило зекономити значну кількість цегли, а також створити нішу для радіаторів. Але така модернізація виявилася вразливим місцем конструкції – саме в цих ділянках будинок найбільше втрачає тепло.

Таким чином, прагнення «оптимізувати» будівництво призвело до довгострокових проблем, які сьогодні проявляються особливо гостро – під час холодів і можливих блекаутів.

Юнаков іронічно підсумовує радянський підхід:

«Економіка має бути економною – була така радянська приказка. Це той випадок, коли економили на сірниках, але прикурювали на пожежі».

Ця характеристика яскраво демонструє, що короткострокова економія у будівництві обернулася великою втратою енергоефективності, а отже – і комфортності життя сучасних мешканців.

Погода та розташування: невидимі вороги тепла

На швидкість охолодження будинків впливають не лише тип матеріалу та конструкція, але й погодні умови та місце розташування будинку. Експерт з ЖКГ Олег Попенко зазначає, що вітер і вологість можуть істотно прискорити промерзання будівель.

«При однаковій температурі мінус 5, а вологість підвищена, будинок замерзає швидше. Коли вітер – будинок також замерзне набагато швидше», – попереджає він.

Це означає, що навіть помірні мінусові температури можуть стати критичними, якщо поєднуються з сильним вітром чи високою вологістю повітря.

Важливе значення має і положення будинку відносно рельєфу та забудови:

• будинки на відкритих просторах, біля полів або магістралей, охолоджуються швидше;
• будівлі, захищені іншими спорудами або розташовані у низині, утримують тепло довше.

Крім того, має значення відстань від джерела тепла:

«Чим ближче будинок до ТЕЦ, тим краще він опалюватиметься. Будинки далеко від джерела тепла охолоджуються першими, оскільки теплоносій втрачає температуру у трубах», – пояснює Попенко.

Таким чином, навіть ідентичні за конструкцією будинки можуть охолоджуватися по-різному, залежно від погодних умов і розташування.

Чи можна врятувати старі панельки

Питання модернізації застарілого житлового фонду стоїть особливо гостро. У країнах Європи масове утеплення панельних будинків проводили, коли їм було лише 25-30 років. Це дозволяло суттєво продовжити їхній строк експлуатації та підвищити енергоефективність.

В Україні ситуація інша: більшості панельок 60-80 років, і значна частина з них уже вичерпала проєктний ресурс. Як наголошує Олег Попенко, технічний стан багатьох таких будівель потребує ретельного обстеження перед будь-якими роботами.

Водночас утеплення окремих квартир не розв’язує проблему:

«Якщо утеплити лише одну квартиру – вона стане теплішою максимум на 2 градуси, зате сусіди отримають грибок», – застерігає Кристина Ненно.

Експертка підкреслює, що єдиним ефективним рішенням є комплексне утеплення всього фасаду, але це має сенс лише тоді, коли будинок дійсно придатний до реконструкції, а не перебуває на межі аварійності:

«Потрібне комплексне утеплення всього будинку. І то – якщо він взагалі придатний до реконструкції», – зазначає Ненно.

Таким чином, для значної частини старих панельних будинків інвестиції в утеплення можуть бути технічно або економічно недоцільними, і перед ухваленням рішення необхідне професійне обстеження.

Нагадаємо, «Київщина 24/7» раніше повідомляла, що Україна може зіткнутися з критичною ситуацією в опалювальному сезоні через масштабні пошкодження енергетичної інфраструктури після обстрілів росіян. Багато житлових будинків залишаються без відновленого теплопостачання, а запаси газу та можливості генерації енергії значно скоротилися.

Фото: Колаж «Київщини 24/7», Телеграф

Київські