Німецька оренда, фастівські квартири і річні доходи під мільйон: що показав десятирічний деклараційний шлях мера Фастова

18 листопада 2025 р. 12:44

18 листопада 2025 р. 12:44

Декларації чиновників – це не сухі таблиці цифр, а справжні хроніки влади. Вони показують не лише зарплату з бюджету чи офіційні «подарунки», а й те, як за роки каденції ростуть апетити, множаться квартири, з’являються дорогі машини та мільйони кешу. У цьому дзеркалі видно все: і реальні масштаби збагачення, і спроби замаскувати його «скромними» рядками.

Редакція «Київщини 24/7» продовжує рубрику «Капітал за каденцію» , у якій простежує, як змінюються статки місцевих голів Київщини за роки перебування при владі. Цього разу під деклараційним «рентгеном» – міський голова Фастова Михайло Нетяжук, який очолює місто вже десять років. Його історія – не про стрімкі купівлі елітної нерухомості чи автівок, а про інше: десятилітню стабільність у доходах, незмінний набір майна, орендоване житло й автомобілі та чітко окреслену фінансову подушку, яка не зникає навіть у часи війни.

Мер із довгим стажем: як за 10 років змінилися доходи Нетяжука

Михайло Нетяжук очолює Фастів із 2014 року, і декларації за цей час добре показують, як змінювалися його доходи. Якщо у 2015 році зарплата міського голови становила лише 82 тисячі гривень, то вже за кілька років цифри почали стабільно зростати.

У 2016 році він задекларував 137 тисяч гривень, у 2017-му – 119 тисяч. Справжнє підвищення почалося з 2018 року: тоді Нетяжук отримав 204 тисячі гривень, а у 2019-му – вже 264 тисячі. У 2020 році зарплата зросла до 317 тисяч гривень, що стало найбільшим показником на той момент.

Після адміністративної реформи та оновлення системи оплати праці у 2021 році доходи міського голови зросли до 527 тисяч гривень. Далі цей рівень фактично закріпився: у 2022 році – 549 тисяч, у 2023 році – 523 тисячі, а у 2024 році Нетяжук задекларував рекордні для себе 677 тисяч гривень.

Паралельно зростали й доходи родини. Дружина Марія Нетяжук, яка працює у німецькій компанії Hörmann Gruppe, у 2022 році отримала 875 тисяч гривень, у 2023 – вже 1,47 мільйона гривень, а також соціальні виплати з Німеччини та України. У 2024 році вона задекларувала близько 430 тисяч гривень виплат та допомог.

У підсумку за останні роки родина Нетяжуків демонструє стабільне фінансове зростання: зарплата самого міського голови впевнено піднімалася з року в рік, а доходи дружини зробили сімейний бюджет значно більшим.

Три квартири, десятиліття оренд і німецький слід: що приховує нерухомість родини Нетяжука

Історія нерухомості міського голови Фастова Михайла Нетяжука – це не про стрімкі покупки, не про дорогі маєтки й не про раптові будівельні прориви. Це радше історія про тиху, майже непомітну стабільність, у якій роками повторюється один і той самий набір об’єктів, а зміни з’являються лише в датах переукладених договорів оренди та у географії, яка раптом розширилася до Мюнхена.

За даними декларацій, Нетяжук уже понад десять років є співвласником двох квартир у Києві. Перша – 78,85 м² – поділена на чотирьох родичів рівними частками; друга – 66,4 м² – навпіл із Валентиною Нетяжук. Обидві квартири були придбані ще задовго до мерства, у 2003 та 2012 роках, і роками залишалися незмінною частиною декларацій.

Окрема історія – постійно орендована квартира у Фастові. Її Нетяжук винаймає з 2014 року – і здається, що договір оренди тут переукладається частіше, ніж у місті ремонтують дороги. У 2017 році ця квартира «зникає» з декларації, щоб повернутися вже з новою датою набуття права. Те саме – у 2020 році. Новий договір, та ж адреса, та сама площа, той самий орендодавець. Усі ці роки площа залишається 40,5 м², а орендна вартість у документах раз за разом з’являється з новою «ціною на дату набуття» – 20 тисяч, 24 тисячі.

І все було би надзвичайно передбачувано, якби не 2022 рік, коли географія раптом розширилася за межі України. У декларації з’являється кімната в Німеччині, площею 10 м², орендована дружиною Марією Нетяжук у громадської організації «Ridna Schkola» в Мюнхені. У 2023 році до неї додається ще одна орендована квартира в Німеччині – вже 70 м², із вартістю на дату набуття понад пів мільйона гривень.

А у 2024 році ця перша кімната зникає з декларації так само тихо, як і з’явилася. Друга квартира залишається.

І ось маємо картину: мер Фастова, який з 2015 року декларує однакові київські квартири й ту саму фастівську оренду, поступово отримує сімейний «німецький додаток» – житло, яке не належить родині, але використовується і оплачується роками. Ніяких різких стрибків, ніяких купівель елітних квадратів. Але – відчутна зміна масштабу життя сім’ї, яка виводить їх нерухомість далеко за межі Київщини.

Автопарк на чужих правах: Нетяжук не задекларував жодного власного авто за десять років

Історія транспорту Михайла Нетяжука – це, мабуть, один із найскромніших розділів його декларацій. Тут немає несподіваних «Лексусів», немає раптових подарунків, немає дивних переписів авто на родичів чи бізнес-партнерів. Але саме ця скромність виглядає настільки показово, що хочеться перечитати сторінку ще раз, аби переконатися: так, усе правда – мер Фастова вже майже десять років не має жодного власного автомобіля.

У деклараціях з 2015 по 2018 рік у графі «транспортні засоби» – порожньо. Повна тиша. Жодного авто. У 2019 році ситуація нарешті «оживає» – не придбанням, а… орендою. Нетяжук починає користуватися автомобілем ВАЗ 2104 2008 року випуску, який належить Володимиру Нетяжуку. Старий радянський універсал як службово-побутовий транспорт міського голови – виглядає нетипово, але факт є фактом.

У 2020-му та 2021-му все лишається без змін: той самий ВАЗ, та сама оренда, той самий власник. Жодних нових транспортних засобів – ні власних, ні орендованих. Після початку повномасштабної війни ситуація нарешті змінюється. У 2022 році до автопарку додається ще один автомобіль – SsangYong Korando 2014 року, теж в оренді й теж від Володимира Нетяжука. І знову жодного власного майна.

Корейський кросовер із 2014 року та радянський універсал із 2008-го – це весь рухомий транспорт, яким користується мер і який декларується у 2022, 2023 та 2024 роках. Жодних купівель, жодних продажів, жодних подарунків. Лише оренда в однієї й тієї самої особи.

Це створює доволі унікальний контраст між доходами та способом пересування. За десять років на посаді мер жодного разу не вказав у декларації власний автомобіль. І хоча це може свідчити про скромність або особисті рішення, деклараційна картина виглядає незмінною: Нетяжук не накопичував авто – він їх позичав.

Долари під подушкою і євро в Мюнхені: родина Нетяжуків роками тримає великі суми готівки

Фінансова частина декларацій Михайла Нетяжука – це окрема історія стабільності. Така стабільність, яку інколи не показують навіть банки. Уже у 2015 році мер Фастова декларує 76 тисяч доларів готівки. Ця сума – майже незворушна: у 2016-му – 71 400 доларів, у 2017-му – стільки ж, у 2018-му трохи більше – 72 700 доларів. Роки минають, а долари живуть своїм спокійним життям, змінюючись лише на кілька тисяч у той чи інший бік.

У 2019 році сума раптово зменшується до 61 тисячі доларів, але вже у 2020-му зростає до 65 тисяч, а у 2021-му – до 69 500. Складається враження, що гроші не заробляються і не витрачаються – вони просто лежать. У стабільній валюті. У стабільному обсязі. У стабільному місці.

Після 2022 року географія грошей родини розширюється так само, як і їхня нерухомість. У декларації з’являються єврові активи дружини в Німеччині. На банківському рахунку Deutsche Bank – спочатку 30 тисяч євро, а паралельно – 47 тисяч євро готівкою. Це вже не просто заощадження – це повноцінна друга фінансова «подушка» за кордоном.

У 2023 році ситуація майже не змінюється: у Михайла Нетяжука все ті ж 45 тисяч доларів, а в дружини – 10 тисяч євро на рахунку плюс ті самі 47 тисяч готівкою. У 2024 році – теж мінімальні коливання: 43 500 доларів у Михайла Нетяжука, 10 000 євро на рахунку і 44 300 євро готівкою у Марії Нетяжук.

Така сталість виглядає навіть більше, ніж просто ощадливість. У час, коли курс літає, ціни ростуть, а більшість українців втрачає заощадження, родина Нетяжуків демонструє майже швейцарську стабільність – десятки тисяч доларів та євро роками залишаються «під рукою» і фактично не змінюються.

Мер Фастова в режимі постійного скандалу: від «касетних» переговорів до війни за землю, укриття й антидронові рушниці

Ім’я мера Фастова Михайла Нетяжука останні десять років майже не випадає з інформаційного поля – але не через проривні реформи. Його політична біографія обросла конфліктами, публічними війнами з депутатами, «касетними» історіями, скандальними закупівлями й звинуваченнями у провалі базової безпеки для мешканців громади.

Ще після Революції Гідності у Фастові ходили стійкі чутки: Нетяжук – людина зі старої «регіоналівської» обойми. Мовляв, на посаду керівника місцевого підрозділу «Київхліба» він нібито потрапив не без допомоги людей із орбіти Януковича і мав тісні зв’язки з депутаткою-регіоналкою Фастівської міськради Оксаною Власенко. Офіційно це ніде не зафіксовано, але тінь «старої системи» тягнеться за ним усю каденцію.

Перший гучний удар по репутації – серпень 2016 року, коли у Фастові вибухнув «касетний скандал». У публічний доступ потрапляє аудіо секретних переговорів, де нібито помічниця нардепа Сольвара намагається підкупити двох депутатів міськради. Пропозиція – 5 тисяч доларів за політичний маневр: перейти в опозицію до мера Нетяжука й відмовитися від майбутніх кар’єрних перспектив. Формально це історія про чужу спробу підкупу, але по суті – показник того, що довкола міського голови йде така боротьба, що опонентів намагаються «переформатувати» валютою.

У 2017-му градус протистояння зростає. Під стінами мерії страйкують депутати й місцеві активісти. Вимоги до Нетяжука – припинити політичні переслідування, тиск і залякування, розібратися з корупцією у міськраді, а в разі ігнорування – усунути його від влади. Та мер обирає іншу тактику: жодного пункту не визнає, а протест оголошує «політичною акцією заради піару». Фактично він демонструє, що вулиця й частина депутатського корпусу для нього – не джерело сигналу, а просто декорація опозиції.

Далі – більше. Листопад 2023 року приносить Фастову нову хвилю резонансу. Журналісти публікують розслідування про закупівлю міськрадою п’яти антидронових рушниць «Спис компакт М» на 2,25 млн грн. Проблема не лише в ціні. Автори пишуть: зброя – несертифікована, не проходила полігонних випробувань і не відповідає держстандартам. Виробник – новостворений ФОП Дениса Плюща, якому тричі відмовляли в аналогічних закупівлях через відсутність сертифікатів і документів, що підтверджують реальні випробування.

Тобто, на фоні повномасштабної війни й потреби в ефективних засобах захисту від дронів, фастівська влада обирає найдискусійніший варіант – сумнівна зброя, новий ФОП, відсутність випробувань, 2,25 мільйона з бюджету. Реакція мера – не розбір польотів, не публічний аудит, а анонс судового позову проти видання: мовляв, усе недостовірно. Нетяжук атакує не проблему, а тих, хто її оприлюднив.

Паралельно Фастів живе у режимі затяжної війни мера з депутатами. Земля, податки, посади, перерозподіл впливу блокує сесії й рішення, ключові для міста. Сам Нетяжук публічно звинувачує частину депутатів, насамперед від «Європейської Солідарності», «Слуги Народу» та «Батьківщини», у бажанні «безконтрольно й беззаконно розпоряджатися землею». За його версією, саме через це вони не голосують за життєво важливі проєкти – реконструкцію очисних споруд та капремонт головного корпусу міської лікарні, які мають фінансуватися міжнародними партнерами.

У відповідь депутати звинувачують уже мера: у блокуванні роботи ради, постійних ветуваннях, небажанні створювати наглядові й громадські структури контролю, «захисті» першої заступниці Олени Зикової, яка, за їх словами, фігурує в реєстрі корупціонерів та пов’язана з низкою скандальних будівельних і земельних рішень. Нетяжук накладає вето на рішення про її відставку, депутати називають це «знущанням над законом» і «узурпацією». Політичний діалог перетворюється на хронічну облогу.

У підсумку Фастів опиняється в абсурдній ситуації: місто ризикує втратити сотні мільйонів європейських коштів на лікарню й очисні споруди, бо мер і значна частина депутатського корпусу не можуть домовитися, хто контролюватиме ресурси й хто має піти з посад. Нетяжук, натомість, говорить про «ухиляння від сплати податків» самими депутатами, погрожує відкликанням мандатів і розпуском ради.

Це не єдиний фронт конфліктів. В іншій історії депутати і активісти прямо заявляють: мер блокує створення громадської ради з контролю за фінансами у медичній сфері, маніпулює інформацією, а невдоволеним пропонує «не заважати». Взаємні звинувачення в корупції, шантажі, політичному тиску, маніпуляціях стали для Фастова буденністю – їх пишуть у Facebook, обговорюють у депутатських чатах і роблять підставою для чергових демаршів.

Окрема лінія – скандал із так званою «групою Дубінського». Нетяжук з трибуни й у зверненнях говорить про нібито існування неформального угруповання, що «дискредитує органи влади України на міжнародній арені» й заважає євроінтеграції та відбудові. Окремо він виділяє ексдепутата облради Дениса Січевого, який інспектував фастівські укриття. У відповідь Січевий б’є по больових точках самого мера: звинувачує Нетяжука у провалі роботи з будівництва й облаштування сховищ, відсутності проєктів на співфінансування укриттів через обласні програми, критичному стані захисних споруд у школах, садках і на вокзалі, а також у байдужості до екологічних проблем – від стихійного сміттєзвалища до аварійного стану греблі на Унаві.

За десять років при владі Михайло Нетяжук збудував не лише політичну кар’єру, а й цілу стіну конфліктів навколо себе. Питання корупції в оточенні, скандальні закупівлі, «касетні» історії, хронічні війни з депутатським корпусом, взаємні звинувачення у шантажі, провалені сесії, ризики для міжнародних проєктів, претензії до стану укриттів та інфраструктури – усе це вже частина його публічного образу.

І якщо декларації показують «швейцарську стабільність» у грошах та майні, то політична історія Нетяжука – це радше стабільність іншого типу: від скандалу до скандалу, від конфлікту до конфлікту, від чергового «вето» до чергової публічної війни.

Фото: колаж «Київщина 24/7» .

Київські