Голодомор українського народу: МВС оцифрувало справи про канібалізм для реабілітацію жертв

22 листопада 2025 р. 17:25

22 листопада 2025 р. 17:25

Голодомор — тяжкий і цинічний злочин радянської влади проти українського народу. Це підтверджують документи та спогади очевидців тих подій. Міністерство внутрішніх справ у співпраці з Музеєм Голодомору оцифрувало та оприлюднило тисячі кримінальних справ, пов’язаних із діями радянських катів. На електронній мапі вже доступні фотокопії понад тисячі архівних справ, а також інформація про ще таку ж кількість документів, знищених у 1956 році. Ці матеріали доводять, що голод був свідомим інструментом упокорення українського народу, інформує Переяслав .City.

У Національній академії внутрішніх справ відбувся круглий стіл «Непокарані злочини ХХ століття. Архівні документи МВС про Голодомор і масові штучні голоди в Україні», на якому представили результати оцифрування понад тисячі кримінальних справ про канібалізм та трупоїдство. Подію приурочили до Дня пам’яті жертв Голодомору та спрямували на публічне осмислення злочинів, що десятиліттями залишалися поза увагою.

Організатори зауважили, що сучасні реалії російсько-української війни суттєво змінили суспільне ставлення до масових смертей. Те, про що ще десять років тому воліли не говорити вголос, сьогодні потребує відкритого та наукового аналізу.

Йдеться про одну з найжорстокіших правд Голодомору — випадки доведення людей до канібалізму. Саме тому спільний проєкт МВС України та Музею Голодомору-геноциду відкриває унікальну можливість детально вивчити ці справи та зрозуміти історичний контекст, у якому вони сталися.

Захід відкрила державний секретар МВС Інна Ящук , яка наголосила на важливості систематизації й відкриття архівних матеріалів. Вона підкреслила, що саме зараз особливо гостро постає потреба встановлювати правду та фіксувати злочини.

«Під час повномасштабного вторгнення ми розуміємо, як важливо узнати правду, зареєструвати злочини і довести справу до відповідальності злочинців. На превеликий жаль, наш народ, який пережив не один голодомор, так і не отримав відповіді на ці питання, а злочинці не були покарані. Непокараний злочинець йде ще на більші злочини. І мені здається, що саме ця тяглість і відсутність покарання попередніх років за голодомори і привели до таких речей, які ми сьогодні маємо», — зазначила вона.

Ящук також розповіла, що особисто працювала з архівними документами й була шокована масштабом і цинізмом злочинів радянського режиму.

«Коли ти читаєш справу і матеріали допитів, ти чітко розумієш, як страшно, як неполюдськи, як принизливо для будь-якої живої істоти доводили українців до канібалізму».

Вона підкреслила, що після завершення оцифрування науковці МВС переходять до наступного етапу — повернення імен жертв та підготовки матеріалів для міжнародного суду.

«Ми ініціюємо реабілітацію людей, доведених до такого страшного злочину. Це право, підтверджене науковими дослідженнями і фактом доведення до канібалізму», — заявила державний секретар.

Представники наукової спільноти також підкреслили необхідність нового, ширшого погляду на злочини сталінського режиму. Заступник голови Українського інституту національної пам’яті Володимир Тиліщак зауважив, що десятиліттями українські дослідники й громадськість намагалися насамперед довести сам факт Голодомору, говорили про масштаби трагедії та мільйони загиблих. Однак сьогодні, наголосив він, настав час розглядати Голодомор у першу чергу як злочин проти українців — із повним аналізом усіх його механізмів та наслідків.

Про практичні кроки, необхідні для відновлення справедливості, розповів історик і голова Національної комісії з реабілітації Роман Подкур . Він докладно зупинився на процедурі реабілітації людей, яких радянська влада звинувачувала по статті «розбой», хоча обставини свідчили про інше — про виживання в умовах масової смерті та голоду.

Подкур пояснив, що такі справи спершу розглядають на обласних комісіях за зверненнями родичів чи громадських організацій, у тому числі Інституту національної пам’яті. Комісії ухвалюють рішення про реабілітацію або відмову, після чого справа надходить до Національної комісії, яка за потреби може викликати повну кримінальну справу і уточнює всі наявні умови, й аналізує увесь спектр документів.

«Тож треба переглядати, що то був за “розбій”. У справі, наприклад, знаходимо довідку від лікаря-психіатра, за якою людина вважалася повністю підсудною, мовляв, вона усвідомлювала, що робить. Ми робимо запит до державного архіву і з’ясовуємо, що в тому селі з 800 мешканців померло 600. Тож зрозуміло, що ця людина вже не могла бути адекватною», — розповів Подкур.

Автор: МВС

Крім виступів науковців і представників інституцій, на круглому столі презентували оновлений електронний ресурс із задокументованими випадками доведення до канібалізму в роки Голодомору 1932-1933 років. Ресурс також отримав англомовну версію, щоб науковці з інших країн мали доступ до матеріалів. Кожен епізод супроводжується посиланням на архівне джерело, доступне для перегляду на платформі.

Із 2020 по 2023 рр. оцифровано 1022-і архівні кримінальні справи-свідчення Голодомору, які зберігаються в Галузевому державному архіві МВС у фонді № 32 «Кримінальні справи судових та позасудових органів». Унікальні документи свого часу були засекречені комуністичним режимом, оскільки містять факти зумисного ретельно спланованого знищення українського народу. Документи висвітлюють масштаби злочинів, механізми їх вчинення, а також розвінчують радянсько-російські міфи, зокрема про «неврожай», «перегини на місцях», «всесоюзний голод» та ін.

Матеріали справ та їх аналіз дозволяють констатувати існуючі тогочасні історико-політичні обставини, в яких відбувався Голодомор 1932-1933 рр. Документи свідчать, що апогей геноциду припав на березень-червень 1933 року, а доведені режимом до відчаю люди вдавалися до некрофагії (поїдання трупів) та антропофагії (канібалізму). Ці справи стали засобом до розкриття злочину геноциду та мали виняткове доказове значення у кримінальній справі № 475, порушеній Службою безпеки України за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 442 Кримінального кодексу України (геноцид). Слідство констатувало, що зазначені справи підтверджують факт тотального голоду на території УСРР, який призвів до винищення частини українського народу та придушення спротиву українців комуністичному тоталітарному режиму. Проте широкому загалу дотепер такі справи залишались невідомими.

Задля реалізації вимог Закону України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні» та Закону України «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» у частині забезпечення доступу до архівної інформації періоду Голодомору створено інтерактивну мапу , за допомогою якої можна ознайомитися з архівними документами на підтвердження того, що голод був головним інструментом упокорення українського народу.

Наразі на електронну мапу нанесено фотокопії збережених 1022 архівних справ, а також інформацію про 1024 справи, які були знищені у 1956 році. Враховуючи, що частина інформації була знищена, окремі позначки на мапі про випадки людоїдства розміщені не за місцем скоєння, а за місцем знаходження слідчих підрозділів. Це пояснює скупчення випадків, нанесених на мапу, в місцях розташування слідчих підрозділів.

Роботи з переведення паперових документів архіву МВС у електронний формат та нанесення їх на інтерактивну мапу ще тривають.

Автор: МВС

Також, розпочато роботу з верифікації та нанесення на мапу інформації про випадки людоїдства, отриманої з інших джерел, зокрема документів, що зберігаються в інших архівних установах, музеях, а також свідчень очевидців Голодомору, тощо.

Окремо слід зазначити, що поширення канібалізму під час Голодомору є закономірним наслідком терору та тривалого голодування. Щодо зареєстрованих випадків людоїдства, то їх кількість не є великою у відсотковому відношенні до мільйонів голодуючих в Україні. Наприклад, у мільйонному блокадному Ленінграді в 1941-1942 рр. канібалізм був більш поширеним явищем – там було заарештовано понад 2100 людоїдів. Також, відомо про тисячі зафіксованих випадків канібалізму під час Великого голоду 1959-1961 рр. у Китаї. Відтак людоїдство в ХХ ст. не належало до характерних ознак будь-якої нації, а виникало як наслідок штучного голоду.

Комуністичним тоталітарним режимом сплановано і втілено у 1932-1933 роках наймасштабніший злочин – геноцид Українського народу – Голодомор.

Влада забрала землю, майно, життя. Люди, доведені режимом до повного зубожіння та виснаження втратили останнє – здоровий глузд. Психічні розлади від голоду помітно змінювали систему морально-етичних цінностей, люди починали миритися з такими діями і вчинками, які ще недавно здавалися абсолютно неприпустимими. За таких умов вони вдавалися до непритаманних стратегій виживання, зокрема, – канібалізму.

В цивілізованих країнах Європи відмовлялись вірити, що голодуючі втративши від голоду розум їли людське м’ясо. Є документальні докази того, що багатодітні батьки приносили в жертву когось із своїх дітей, щоб порятувати інших. Спричинені вони були виключно божевіллям, розладом психіки виснажених людей.

Матеріали архіву МВС свідчать, що в своїй більшості засуджені за канібалізм були не зумисними злочинцями, а жертвами геноциду, для яких найбільшим покаранням було продовжувати жити з усвідомленням вчиненого.

Автор: МВС

Наприкінці заходу учасники круглого столу оглянули виставку, відкриту до Дня пам’яті жертв Голодомору в музеї МВС, який працює на базі НАВС. Вперше були представлені оригінали кримінальних справ про випадки канібалізму доби масових штучних голодів 1921-1923, 1932-1933 та 1946-1947 років — документи, що десятиліттями залишалися недоступними для широкої публіки та наукового аналізу.

Вічна пам’ять усім жертвам Голодомору!

Київські