В небеснім війську поряд із братом - у Кагарлику попрощалися із воїном Сергієм Погребняком - Київські

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

В небеснім війську поряд із братом - у Кагарлику попрощалися із воїном Сергієм Погребняком

25 листопада 2025 р. 21:57

25 листопада 2025 р. 21:57

25 листопада 2025 року на Кагарличчині провели в останню путь старшого солдата Сергія Погребняка. Він пішов із життя від ран та туги за полеглим в бою братом. Поховали Героя у Кагарлику біля могили брата.

Старший солдат Сергій Погребняк пішов із життя 24 листопада 2025 року. Герою було 39 років.

Автор: Валентин Владіміров В небеснім війську поряд із братом - у Кагарлику попрощалися із воїном Сергієм Погребняком

Сергій Погребняк народився у Кагарлику 28 травня 1986 року. Його життєвий шлях — це шлях простої, але гідної людини. Він закінчив Кагарлицьку ЗОШ №1, здобув фах у Ржищівському ПТУ №28, опанувавши такі мирні спеціальності, як бджоляр та водій категорії «С».

Відслужив строкову службу, опанував непросту військову техніку, ставши механіком МАЗ-543. Демобілізувавшись, Сергій займався мирною працею, був водієм на елеваторі в рідному місті, працював оператором на АЗС «Шелл».

Але коли над Батьківщиною нависла темна хмара повномасштабної війни, він не вагався. 24 лютого 2022 року, у перший день вторгнення, Сергій Погребняк став до лав Збройних Сил України по мобілізації.

Він сумлінно ніс службу у військових частинах А2730, А0666, А2393. Його мужність проявилася в боях, де він 31 березня 2025 року отримав тяжке поранення. Він боровся за життя і здоров’я, пройшов тривалий курс лікування, але духом не зламався.

Після поранення Сергій пережив ще одну страшну втрату, яка підірвала його сили, — загибель рідного брата. Тож, повернувся додому 15 вересня 2025 року, щоб пережити це горе. Але 24 листопада 2025 року, наслідки фронтового поранення та гіркота втрат, які він тримав у своєму серці, обірвали його молоде життя. Серце солдата Вітчизни зупинилося.

25 листопада траурний кортеж із тілом Сергія Погребняка під тужливу мелодію пісні «Пливе кача», вирушив Кагарликом: спочатку вулицею Незалежності, а далі Расавською, Євгенія Лісового на вулицю Зеленського, до будинку мами Героя.

По дорозі його на колінах, низько схиливши голови в скорботі, зустрічали жителі міста та його гості. Спинялися автівки й автобуси, а ті, хто був у них, приєднувалися до вшанування воїна.

Траурний кортеж спинився біля Алеї Слави Героїв, вшановуючи хвилиною мовчання полеглих у борні з ворогом земляків.

Попрощатися із Героєм зібралися рідні, друзі, знайомі, сусіди, жителі Кагарлика, військові, добровольці ДФТГ Кагарличчини, представники Другого відділу Обухівського РТЦК та СП, керівництво громади.

Тут, у дворі будинку по вулиці Зеленського, 25, чин похорону за загиблим воїном відслужив священник Православної церкви України протоієрей Юрій Король.

Після відправи священник звернувся до присутніх зі словами співчуття та скорботи. “Сьогодні ми зібралися на цьому місці, щоб провести воїна Сергія Погребняка в останню подорож і бути з його рідними у такі нелегкі хвилини.

Ми зібралися тут із вами, щоби вдячною молитвою ушанувати героїчність і відвагу воїна і захисника Батьківщини Сергія Погребняка. Щоб випросити у милосердного Господа дар спасіння воїнові Сергію. У такі трагічні хвилини дуже важко говорити. Чим сьогодні можна втішити рідних і близьких у такому непоправному горі? Що сьогодні можна сказати їм, коли біль стискає серце? Коли не можна зупинити сліз жалю? Коли розум раз у раз питає, як могло дійти до такої трагедії?

Що сьогодні можна сказати рідним, близьким, побратимам Сергія, усім, хто тут зібрався на цьому сумному похороні? Мені спадає на думку такий вислів: не вмирає той, хто залишається в серцях людей. Не вмирає, бо за словами мудреця, великі і шляхетні люди готові віддати життя, обороняючи цінності, яким вони служать.

Ісус Христос в Євангелії говорить, що немає більше тієї любові, як то душу свою покласти за друзів своїх. І сьогодні перед нами ми бачимо у цьому гробі цю любов, людину, яка віддала своє життя за нас із вами, віддала своє життя за нашу неньку Україну.

Спи спокійно, дорогий наш воїне Сергію. А ми будемо завжди пам'ятати про тебе. Нехай земля, яку ти так любив і захищав, буде для тебе лебединим пухом. А рідним висловлюємо співчуття і жаль з цього непоправного горя”.

По цьому скорботна траурна процесія пішою ходою вирушила вулицею Зеленського, а далі на транспорті до Довжицького цвинтаря. Тут священник відправив біля труни з тілом Героя літію.

Щире слово про загиблого воїна промовив заступник Кагарлицького міського голови Іван Семцов. “Сьогодні Кагарличчина знову схиляє голову в скорботі. Сьогодні, в День жалоби для нашої великої громади, ми проводжаємо в останню путь нашого земляка, нашого Захисника — старшого солдата Сергія Погребняка. Цей біль невимовний. Коли зупиняється серце воїна, який пройшов пекло фронту, це відчувається як особиста втрата для кожного з нас.

Щирі слова глибокого співчуття всім рідним і близьким висловлює вся наша велика громада Кагарличчини. Сергій Погребняк віддав найцінніше, що мав: роки свого життя — захисту України, а зрештою — і саме життя. Він виконав найвищий обов'язок перед своїм народом.

Ми схиляємо голови перед його подвигом, перед його стійкістю, перед його жертовністю. Ми обіцяємо, що його ім’я, як і імена всіх наших полеглих Героїв, назавжди буде вписане в історію Кагарличчини та вільної України.

Вічна пам’ять і вічна слава нашому Захиснику, старшому солдату Сергію Погребняку!

Герої не вмирають! Слава Україні!”

Над могилою Героя пролунав військовий почесний салют.

Старший офіцер відділення Другого відділу Обухівського РТЦК та СП майор Сергій Решетник передав Прапор України, яким була покрита домовина із тілом Героя, його матері.