Капітал без власності: як мер Василькова Баласинович накопичила мільйони, не маючи нічого «свого»

02 грудня 2025 р. 12:24

02 грудня 2025 р. 12:24

Декларації чиновників – це не сухі таблиці цифр, а справжні хроніки влади. Вони показують не лише зарплату з бюджету чи офіційні «подарунки», а й те, як за роки каденції ростуть апетити, множаться квартири, з’являються дорогі машини та мільйони кешу. У цьому дзеркалі видно все: і реальні масштаби збагачення, і спроби замаскувати його «скромними» рядками.

Редакція «Київщини 24/7» продовжує рубрику «Капітал за каденцію» , у якій простежує, як змінюються статки місцевих голів Київщини за роки перебування при владі. Цього разу під деклараційним рентгеном – міська голова Василькова Наталія Баласинович . Тут є все: стабільні аліменти, які місяць у місяць виглядають більш передбачувано, ніж місцевий бюджет; будинок-привид, що «будувався» роками і раптом матеріалізувався саме у виборчий рік; авто, яке шість років підряд то Цвєткової, то Тучі, але ніколи її; і готівка, яка стоїть нерухомо, як музейний експонат – навіть тоді, коли вся країна переживає фінансову турбулентність.

«Майже мільйон на рік: як зростали доходи мерки Василькова Наталії Баласинович

За роки каденції Наталії Баласинович фінансова картина мерського життя виглядає більш ніж показово. Ще у 2019 році, до того як сісти у крісло голови Василькова, Баласинович отримувала 432 тисячі гривень зарплати у районній раді. До цього додавався ще один стабільний фінансовий потік – аліменти для доньки, майже 175 тисяч грн на рік. Це був стартовий майданчик.

У 2020-му, в рік виборів, дохід лише зріс: понад 422 тисячі грн зарплати у райраді, ще майже 59 тисяч у виконкомі міськради, плюс 120 тисяч аліментів. Разом – близько 600 тисяч гривень, і це лише за офіційними документами. Непоганий фінал передвиборчого сезону, чи не так?

Але справжнє фінансове «диво» почалося після перемоги. Перший повний рік каденції – 2021 – показав стрімке зростання зарплати: вже понад 708 тисяч гривень. Зростання майже у два рази порівняно з часами до мерства. При цьому аліменти продовжили надходити стабільно – ще 90 тисяч. У 2022 році ситуація не змінилася: зарплата збереглася майже на тому ж рівні – 703 тисячі грн.

2023 рік зробив картину ще цікавішою: зарплата майже та сама, 702 тисячі, але раптом злітає інша цифра – аліменти. 270 тисяч гривень. Та фінансовий апогей стався у 2024 році. Зарплата Баласинович зросла майже до мільйона – 955 161 гривня. До цього – символічні «нагородні бонуси» від облради на 250 і 345 грн, і ще 120 тисяч аліментів. Разом – понад мільйон гривень на рік. Мерський мільйон, так би мовити.

За час своєї каденції Баласинович лише за офіційними деклараціями отримала майже 4,5 мільйона гривень доходів. Що точно не викликає сумнівів: фінансово мерський статус був для Наталії Баласинович вдалим рішенням.

«Будинок, якого «не було»: як Баласинович жила без жодного житла – зате з вічним «незавершеним» маєтком

Історія нерухомості Наталії Баласинович – це класика української політики. Коли у декларації роками «немає» житла, але є об’єкт незавершеного будівництва, який так довго будується, що схожий радше на нескінченний ремонт, ніж на реальний будинок. І тільки коли наближається черговий політичний цикл – диво: будинок раптом «з’являється», добудований, оформлений і уже з повноцінною площею у 207 квадратів. Але давайте по порядку.

Ще у 2019 році, до мерства, Баласинович декларує саме право користування квартирою у Києві на 119 квадратів – не свою, звісно, а власності Тетяни Цвєткової. Тобто офіційно – житла немає. Є лише можливість «користуватися». Уже тоді з’являється і та сама загадкова історія з об’єктом незавершеного будівництва у Калинівці: будинок, площа якого не вказана, стан якого не зрозумілий, а власність – теж Цвєткової, де Баласинович фігурує лише як користувач.

У 2020 році будинок продовжує бути… недобудованим. Але частка власності магічно ділиться навпіл – 50% на Баласинович, 50% на Цвєткову. Площі все ще немає. Статусу готовності – теж. Але ось цікаво: земельна ділянка під цим «незавершеним» об’єктом – на праві користування Баласинович ще з 2012 року. Тобто земля була, будинок будувався, але в деклараціях вона все одно виглядала як людина без жодного власного житла.

Це триває роками.

2021? Той самий «довгобуд».

2022? Нічого нового.

2023? Знову лише недобудований будинок.

Картина стабільна: житла немає, є лише будинок-привид, який висить у деклараціях наче в режимі очікування.

І тут настає 2024 рік – і все стає на свої місця. Об’єкт незавершеного будівництва просто… зникає з декларації. Натомість з’являється повноцінний житловий будинок на 207 квадратів, оформлений 17 травня 2024 року. Той самий населений пункт, та сама адреса, та сама власниця Цвєткова, та сама Баласинович у ролі «користувача». Все те саме – окрім того, що тепер будівництво, яке роками «не завершувалося», раптом добудоване. І рівно у той рік, коли політично це найбільш зручно.

Парадокс у тому, що за всі ці роки мерства Баласинович у деклараціях офіційно не мала жодної нерухомості у власності. Взагалі. Жодного метра. Ні квартири, ні будинку. Усе – у користуванні. І це виглядає щонайменше дивно для посадової особи з доходами, що стабільно перевищували пів мільйона щороку, а з 2024-го – стали майже мільйонними. Понад п’ять років – і жодного оформленого житла за каденцію? Чи це будинок будувався сім років? Чи просто не хотіли показувати реальний стан справ?

Тепер маємо будинок у 207 м² і земельну ділянку у 1235 м², право користування якою у Баласинович є ще з 2012 року. Тобто за документами людина понад десять років живе на землі, яка їй не належить, у будинку, якого ніби «нема», і лише у 2024 році раптом отримує повністю завершений об’єкт.

«Nissan, що мандрує між власниками: як Баласинович шість років їздить на машині, яка «не її»

Якщо історія з нерухомістю Баласинович виглядала як затяжний ремонт, то історія з авто – це вже справжній детектив. Один і той самий Nissan Qashqai 2016 року супроводжує Наталію Баласинович фактично всю її політичну кар’єру. Супроводжує – але не належить їй. Усі шість років мерства вона вказує лише «право користування». Власником завжди є хтось інший. Але найцікавіше – хто саме.

У 2019 році, ще до того як Баласинович стала міською головою, у декларації фігурує Nissan Qashqai, дата набуття 31 грудня 2016 року. І – сюрприз! – власницею вказана Тетяна Цвєткова, та сама, на яку оформлені й квартира в Києві, і будинок у Калинівці, і земля під ним. Тобто знову: жодної власності Баласинович не має, але всім користується.

Та вже у декларації за 2020 рік трапляється різка зміна сюжету: той самий Nissan раптом перебуває у власності Сергія Тучі. І тут починається найцікавіше. Згідно з декларацією дружини Тучі – а вона, на хвилинку, працювала директором державного підприємства «Готельний комплекс «Київ» при Апараті Верховної Ради – автомобіль було куплено 17 вересня 2016 року за 638 900 грн. І тоді логічне питання:

Як у 2019 році авто могло бути у власності Цвєткової, якщо документально воно належало Тучі? Що це було: переоформлення? Помилка? Тимчасова «передача» для декларації? Чи просто традиційна українська схема «їздиш ти – оформляє на себе хтось інший»?

Історія й далі виглядає непристойно послідовною: з 2020 по 2024 рік власником Nissan Qashqai в деклараціях фігурує лише Сергій Туча. Баласинович – тільки користувач. Жодних пояснень, чому так, теж немає. Ні відчуження, ні купівлі, ні дарування – нічого. Авто немов зависло десь між приватним користуванням і чужою власністю. Класика тіньової логіки: «моє – те, на чому їжджу, а чия власність – то вже деталі».

Тож шість років поспіль – і ще до того – Наталія Баласинович їздить на чужому Nissan. Причому чужому настільки, що навіть «чужі» за документами люди в різні роки чомусь володіють тим самим авто. Одна лише константа: мерка – не власниця, але однозначно користувачка.

Готівка, що не закінчується: Баласинович роками декларує долари, які не зменшуються

Якщо історії з будинком-привидом і авто-«вічним користуванням» виглядають дивно, то фінансова частина декларацій Баласинович перетворюється на майже магічний реалізм. Бо її готівка – це не просто заощадження. Це феномен. Вона не змінюється, не зникає, не витрачається, не рухається.

Почнемо з 2019 року. Ще до мерства Баласинович уже декларує 75 тисяч доларів готівкою. І це не десь у банку, не на депозитах – саме готівка. Поряд – 987 тисяч гривень. У 2020 році — жодних змін. Та сама сума:

75 000 USD і 987 000 гривень.

Рік 2021 – і тут починається «фокус». Доларова готівка різко збільшується до 107 тисяч USD. Жодних пояснень: ні подарунків, ні продажів майна, ні повернень боргів. Просто зростання на 32 тисячі доларів.

І далі – повна фінансова нірвана.

2022 рік: 107 тис. доларів.

2023 рік: знову 107 тис. доларів.

2024 рік: незмінні 107 тис. доларів.

У 2024-му вперше за п’ять років з’являються нові гривневі заощадження: 156 тисяч 211 грн.

Порівняно з її майже мільйонною зарплатою за цей самий рік – сума смішна. Але показова: це означає, що майже всі зароблені за рік гроші кудись поділися. На що? У декларації відповідей немає. Як, до речі, і на питання, чому раніше вона роками декларувала майже мільйон гривень готівкою, а у 2024 році – вже у шість разів менше.

Гроші громади, генератори і кулаки: темний бік Наталії Баласинович

Наталія Баласинович, міська голова Василькова, фігурує в кількох гучних скандалах, які викликали суспільний резонанс. За інформацією журналістів різних медіа, Баласинович і її радника Андрія Мельника підозрюють у розкраданні коштів , зібраних для потреб громади. Гроші, які пожертвували мешканці, переказували на особисті банківські картки помічниці мера Василькова Златослави Кравченко та виводили через підставних осіб. Частина цих коштів опинилася за кордоном, зокрема в Німеччині, куди втекла Златослава Кравченко. Правоохоронці проводили обшуки у Василькові, зокрема в комунальних підприємствах і навчальних закладах, щоб зібрати докази щодо розкрадань благодійних коштів.

У липні 2024 року голова Василькова Наталія Баласинович опинилася у центрі ще одного корупційного скандалу , пов’язаного із закупівлею генераторів за завищеними цінами. Народний депутат Ігор Мосійчук звинувачує її у мародерстві на фоні енергетичної кризи, заявляючи, що місцева влада через підконтрольне КП «Васильківтепломережа» укладала сумнівні договори із новоствореною компанією.

За даними кримінального провадження, наприкінці 2022 року було укладено кілька договорів із ТОВ «Сила та захист». За цими контрактами місто закупило генератори загальною вартістю понад 10 мільйонів гривень без використання системи електронних закупівель. Цікаво, що фірму заснували лише за місяць до угоди. Проведені експертизи підтвердили: вартість генераторів була суттєво завищена. Однак, попри завершення слідства, жодному з фігурантів справи досі не вручили підозри. Мосійчук заявляє, що Баласинович використовує свій вплив, щоб зам’яти справу та уникнути відповідальності.

Ще один гучний інцидент пов’язаний із насильницькою поведінкою Наталії Баласинович. Так, в соціальних мережах з’явилося відео , на якому вона сидить за кермом автомобіля і матюкається. Автори відео стверджують, що образи адресовані співробітниці поліції, яка її зупинила. Баласинович, своєю чергою, заявила , що відео було знято понад два роки тому, а в той момент вона перебувала в складному емоційному стані через зраду чоловіка. А саме відео – фрагмент її сварки з коханкою чоловіка і її подругою.

Крім того, за даними прокуратури, вона побила свого чоловіка через ревнощі, що призвело до його проблем зі здоров’ям. Також тоді було оприлюднене відео , як Баласинович напала на консьєржку, проклинає свою свекруху, плюється та використовує нецензурну лайку. Через ці дії прокуратура Києва висунула їй підозру, проте вона ігнорувала виклики на допити.

Скандали, що переслідують Наталію Баласинович, малюють тривожну картину корупції, зловживання владою та агресивної поведінки. Розкрадання благодійних коштів, сумнівні закупівлі генераторів за завищеними цінами, тиск на слідство та численні епізоди агресії – усе це викликає серйозні запитання про її моральні та професійні якості. Попри наявність доказів та суспільний резонанс, розслідування затягуються, а відповідальності досі ніхто не поніс.

Фото: «Київщина 24/7».

Київські