Житній ринок знову під загрозою продажу: Київрада цього тижня може віддати легендарну будівлю інвесторам

03 грудня 2025 р. 18:23

03 грудня 2025 р. 18:23

«Спадок під загрозою» знову повертає нас до серця старого Подолу — місця, де історія Києва завжди стояла поруч із повсякденним життям містян. Та сьогодні ця історія опинилася в небезпечній точці: Житній ринок, одна з найупізнаваніших архітектурних домінант району, тріщить, занепадає і повільно втрачає свій первісний вигляд. Поки столиця веде нескінченні дискусії про реставрацію, ринок фактично розсипається просто на очах.

«Київщина 24/7» продовжує рубрику «Спадок під загрозою» — щоб нагадати: ми втрачаємо не лише каміння старого міста, а і його пам’ять.

Пам’ятка під загрозою

У четвер Київрада планує знову винести на розгляд питання про продаж Житнього ринку – одного з найвідоміших та найстаріших ринків столиці. Попри суспільний резонанс, депутати збираються голосувати фактично «всліпу» – без повного аналізу фінансового та технічного стану об’єкта, а також без виїзду профільних робочих груп на місце. Про це повідомляє голова громадської ради при КМДА Геннадій Кривошея.

Активісти та частина депутатів занепокоєні: чи не перетвориться чергова спроба «оновлення» ринку на схему з переданням комунального майна у приватні руки за заниженою ціною?

Люди нагадують, що Житній роками занепадав, а тепер його можуть «віддати за копійки» – і без жодної гарантії, що через кілька років на його місці не з’являться чергові висотки.

Громадські активісти, серед яких Євген Клопотенко та Анна Мірошниченко, неодноразово організовували обговорення щодо майбутнього ринку. Та їхні пропозиції так і не стали частиною офіційного процесу ухвалення рішення. Представники громадськості припускають: думка киян знову «випала» з процедури – і Київрада рухається до рішення без належної відкритості та прозорості.

Звернення до мера: «Кличко, згадайте нашу боротьбу»

Окремо громадська спільнота звернулась до мера Києва Віталія Кличка. Активісти нагадали, що ще у 2009-2010 роках разом із профспілками та громадськістю він брав участь у боротьбі за збереження ринку. Тож тепер просять не допустити його продажу й остаточного знищення унікального об’єкта.

«Хтось знову намагається загарбати комунальне майно?» – запитують активісти й закликають міську владу пояснити, чому рішення знову ухвалюється поспіхом і кулуарно.

Історія Житнього ринку

Житній ринок, один із найдавніших торговельних осередків Києва, сформувався на Подолі й бере початок ще з доби Київської Русі. Площа, де він розташовувався, була розділена річкою Глибочицею на дві частини й поступово перетворилася на жваве середовище торгівлі та ремесел. Уже в першій половині ХІІ століття торговельно-ремісничі громади зводять навколо площі храми, серед яких — церква Богородиці Пирогощі, одна з ключових святинь Подолу.

У XV столітті Житній ринок стає головним торговельним центром міста, де двічі на рік відбувалися великі ярмарки. Його значення зберігалося століттями, чому сприяла близькість до Дніпра та міської гавані — потужного транспортного вузла.

10 квітня 1919 року ця локація опинилася в епіцентрі Куренівського повстання проти більшовиків, ставши одним із ключових пунктів подій.

Сучасний вигляд ринок отримав у 1980 році, коли відкрили нову криту будівлю, зведену за проєктом архітекторів Ольги Моніної, Валентина Штолько та конструктора Бориса Беднарського. До 1500-річчя Києва фасад споруди прикрасили металевим панно «Із варяг у греки» авторства художника Анатолія Домнича.

Нині ринок розташований на Житньоторговельній площі та залишається важливою історичною та торговельною точкою Подолу.

Архітектурні особливості

Житній ринок має виразний конструктивістський характер, побудований на принципах функціональності, лаконічності та демонстрації інженерних можливостей доби. Цей стиль сформувався в епоху індустріального прориву, коли архітектори відмовлялися від декоративності й зосереджувались на потенціалі сталі та залізобетону. Архітектор Валентин Штолько у своїй фундаментальній праці «Архітектура споруд з висячими покриттями» наголошував, що саме технологічний прогрес зробив можливими такі масштабні інженерні рішення.

Історично Житній ринок був не лише торговельним центром Подолу, а й важливим осередком економічної активності. Він забезпечував киян продуктами та товарами, формував ритм життя району й відігравав значну роль у розвитку міського простору.

Сучасну будівлю ринку зведено у 1980 році в межах широкої реконструкції Києва до Літніх Олімпійських ігор у Москві. Її характерною рисою стали висячі залізобетонні покриття — інженерна технологія, що поєднувала просторість та економність конструкцій і відповідала принципам конструктивістського інжинірингу. Житній ринок був розрахований на 1350 торговельних місць і на той час вважався найбільшим критим ринком Європи.

Для Києва ринок став символом модернізації й інженерного прогресу пізньорадянського періоду. Масштаб споруди й новаторські рішення підкреслювали прагнення міста до сучасності та технічних інновацій.

Фасад ринку прикрасили мозаїчні панно «З варягів у греки», створені українським графіком і монументалістом Анатолієм Домничем. Вони не лише додали ринку художньої виразності, а й підкреслили історичну тяглість торговельних традицій Подолу. Цей район здавна був ключовим пунктом шляху варягів, а серед його мешканців переважали купці й ремісники, що й досі відчитується у старовинних топонімах — Дехтярі, Гончарі-Кожум’яки.

Значення сьогодні

Попри складнощі, пов’язані зі збереженням і реставрацією, Житній ринок і нині лишається помітним елементом міського простору. Він продовжує приваблювати киян та гостей столиці, зберігаючи статус важливої архітектурної та соціальної точки Подолу.

Останніми роками Житній ринок дедалі частіше опиняється у фокусі суспільної уваги. Навколо його майбутнього створюють петиції, організовують акції та дискусії, що лише підсилює його роль як значущої міської локації. Для туристів, які вперше знайомляться з Києвом, ринок стає однією з автентичних точок маршруту — місцем, де поєднуються історія, локальна культура та живий подільський ритм.

Нагадаємо, «Київщина 24/7» раніше повідомляла, що у київській частині неподалік від Обсерваторії, на вулиці Гоголівській, є місце, про яке знають лише місцеві. Колись тут працював санаторій – чи то пансіонат, чи табір, який старожили називають «МАНТУ» , а влітку нібито діяв дитячий відпочинковий комплекс. Територія давно закинута, а після недавнього підпалу підсобних приміщень ворота до цієї «заброшки» знову лишилися навстіж.

Фото: Колаж «Київщина 24/7», Геннадій Кривошея, ШОТАМ

Автор: Спадок під загрозою

Київські