Побої зафіксували, булінг «не встановили»: справа школярки з Рокитнянської громади

08 грудня 2025 р. 12:31

08 грудня 2025 р. 12:31

У Рокитнянській громаді на Київщині історія однієї дівчинки стала болісним прикладом того, як система може виявитися глухою до крику дитини. Побої, знущання, викрадена куртка, комісія без участі матері й формальний висновок «фактів булінгу не виявлено». Попри довідки судмедексперта та звернення до поліції , родині довелося шукати справедливість у суді.

Ексклюзивно для «Київщин и 24/7» про те, як усе відбувалося – зі слів матері постраждалої учениці Тетяни Карапоти.

Новенька серед «ворогів»: перші сигнали неприйняття

Дівчинка перейшла до Синявського ліцею у 10 класі з іншого навчального закладу. Уже з перших днів вона відчула труднощі адаптації та напруженість у колективі. За словами матері, донька почала помічати байдужість і ворожість з боку частини однокласників.

«Вона прийшла додому 2 числа і сказала: « Мамо, в нас там є така учениця, вона новеньких не любить, але на мене поки дивиться » . Я тоді відповіла: « Доню, старайся уникати таких людей, не вступай у конфлікти», – згадує Тетяна.

Жінка намагалася підготувати дитину морально, пояснювала, що в новому колективі завжди буває непросто. Однак вона не могла уявити, що звичайні міжособистісні непорозуміння швидко переростуть у системне цькування.

Перший фізичний контакт стався під час одного з волонтерських заходів, у якому дівчина допомагала матері роздавати гуманітарну допомогу. Саме після цього дня дитина повернулася додому у сльозах.

«В очах – страх. Вона плаче і каже: « Мамо, будь ласка, не треба нічого робити, дай мені просто довчитися», – розповідає мати.

«Мамо, не втручайся, я сама спробую»: як дитина намагалася захистити себе сама

За словами матері, конфлікти тривали практично щодня – на перервах, у коридорах, поза класом. Донька намагалася не показувати своїх переживань, не скаржилася, боялася, що втручання дорослих лише погіршить ситуацію.

«Вона постійно просила: « Мамо, не втручайся, я сама спробую » . Дитина жила в постійному страху, але терпіла», – говорить жінка.

З часом моральний тиск почав поєднуватися з фізичним. Окрім штовхань і образ, з’явилися й більш серйозні форми агресії.

Зникла куртка і відчуття повної безпорадності

Одного з понеділків дівчинка зателефонувала матері зі школи схвильованим голосом.

«Мамо, в мене вкрали куртку. Усю школу обшукали, а її немає», – передає слова доньки Тетяна.

Мати негайно зателефонувала класному керівнику. Учитель тимчасово віддав дівчині власну куртку. Наступного дня Тетяна повернула цю річ, але жодних офіційних висновків щодо зникнення куртки школа так і не зробила. Хто, навіщо і за яких обставин взяв річ – так і залишилося без відповіді.

Синці на тілі: момент, після якого мовчати було неможливо

Згодом мати побачила на тілі доньки синці – на спині, руках і ребрах. Вона зафіксувала ушкодження на фото та приїхала до школи.

«Я показую ці фото і питаю: хто це зробив з моєю дитиною? Вийшли двоє хлопців і зухвало кажуть: « Ми. І що? » У мене тоді просто земля з-під ніг пішла», – розповідає Тетяна.

Після цього мати пішла до директора.

«Я сказала: я віддала вам дитину, бо вам довіряла. Як людині і як педагогові. Виходить, я помилилася?» – переказує жінка свою розмову.

За її словами, у той момент школа не запропонувала чіткого алгоритму дій та не ініціювала повноцінного розслідування.

Звернення до поліції і висновок експертизи

Побачивши побиття дитини, Тетяна написала заяву до поліції. Було призначене судово-медичне обстеження, яке підтвердило наявність легких тілесних ушкоджень.

«Усе офіційно зафіксували. Побої підтверджені», – говорить мати.

Комісія без матері і формальний висновок

Після звернень у школі створили комісію з розгляду випадку булінгу. Проте мати на засідання фактично не потрапила.

«Комісію провели без мене. Там нас із дитиною « перемили » , а винною зробили мене», – каже Тетяна.

У цей час вона перебувала в дорозі на зняття побоїв за направленням поліції.

У підсумку комісія дійшла висновку: «фактів булінгу не встановлено». Попри фото, довідки й свідчення.

Суд як єдиний шлях змусити систему працювати

Частину матеріалів у поліції згодом закрили. Тоді жінка звернулася до суду.

«Суд зобов’язав поновити кримінальне провадження частково і повністю адміністративне. Зараз тривають слідчі дії», – розповідає Тетяна.

Наразі опитують свідків, аналізують документи та відео.

Спроба тиску і погрози

Після вибачень з боку частини учасників конфлікту мати спочатку хотіла відкликати заяву. Разом із представниками громадського контролю вона приїхала до поліції. Проте просто у відділку пролунав анонімний дзвінок з погрозами подати заяву за «наклеп на школу». Після цього жінка передумала відкликати звернення.

Згодом з’ясувалося, що заяву подали проти представників громадського контролю – через публічність справи.

Новий початок в іншій школі

Після пережитого дівчинку перевели до іншої школи в іншій громаді. Та психологічні наслідки залишилися.

«Вона майже не спілкується з однолітками, зосереджена лише на навчанні. Жодних гуртків, жодних активностей», – розповідає мати.

«Я хочу лише справедливості»

Для Тетяни ця історія – не про помсту.

«Я хочу тільки вибачень і щоб батьки зрозуміли: так дітей виховувати не можна», – каже вона.

Її головна мета – щоб жодна дитина більше не залишалася сам на сам із насиллям, а школа не прикривалася формальними протоколами замість реального захисту.

Фото: колаж «Київщина 24/7» .

Автор: Ексклюзив

Київські