«Укриття? Не бачили»: як Київ рапортує про захист 97% жителів – і приховує, що сховатися можуть лише 1%

19 грудня 2025 р. 16:33

19 грудня 2025 р. 16:33

Україна входить у четвертий рік великої війни. москва збільшує темп ударів по столиці, місто ховає загиблих і лікує поранених. І попри це, Київ досі не може чесно відповісти на найважливіше міське питання – де люди мають рятуватися від ракет і дронів.

Офіційна позиція звучить обнадійливо: в Україні 62 тисячі укриттів , вони здатні вмістити половину населення країни. У Києві – 4,3 тисячі , і КМДА запевняє, що вони покривають 97% мешканців столиці. Саме це твердження «Слідство.Інфо» вирішило перевірити .

«Підвали замість безпеки» – як Київ продає ілюзію укриттів під час рекордних атак

Війна входить у 2025-й із новою інтенсивністю. Якщо торік Київ переживав по 300-400 «шахедів» на місяць , то тепер столична влада вже говорить про до 5 тисяч дронів-камікадзе щомісяця . Ударна статистика відбивається й у людських втратах: за даними Офісу Генпрокурора, з 2022-го до 2024 року загинули 8 дітей , а лише у 2025-му – вже 15 , і це без грудневих показників .

Поранених – ще більше. За офіційними цифрами, 221 людина звернулася до столичних лікарень протягом 2024 року після обстрілів , а у 2025-му – вже 630 станом на 4 грудня. Ці цифри не залишають простору для ілюзій: питання, де рятуватися, – не технічна дискусія, а питання виживання.

Попри це, у Києві досі панує думка, що будь-який підвал – «укриття». Представник ДСНС Олег Стоволос визнає: так, теоретично в підземні приміщення можна спустити людей. Але він сам між підвалом і метро обрав би метро – просто тому, що навіть імпровізоване сховище не може зрівнятися з інженерно захищеною станцією.

Проблема в іншому: метро мало. Тому доводиться «користуватися тим, що є». Так виглядає офіційна стратегія захисту.

Але українське законодавство не розділяє адміністративний оптимізм. Кодекс цивільного захисту чітко прописує:

• найпростіші укриття не вважаються захисними спорудами ,
• населення може ховатися там лише коли немає справжніх сховищ або протирадіаційних укриттів.

Тобто підвали «панельок» – це запасний варіант, а не гарантія.

Голова тимчасової депутатської комісії Київради Леонід Ємець підкреслює ще жорсткіше: просте укриття назване простим не випадково – воно забезпечує найнижчий рівень безпеки. І навіть це місто не спромоглося масштабувати – перше мобільне укриття у Києві відкрили лише 18 грудня 2025 року, і воно – єдине.

Попри це, половина райадміністрацій звітує про «стовідсоткове покриття» – більше того, Печерськ хвалиться 148,2%. У Деснянському – лише 40,1%. КМДА взагалі посилається на «покриття 97,6% киян».

Але все тримається на бухгалтерії: якщо населення рахувати «за реєстрацією» – 2,53 млн , плюс ВПО – ще 432 тисячі . Та навіть це занижена уява. Ємець озвучує реальнішу цифру: приблизно 4 мільйони мешканців. У цьому контексті найбільша брехня – цифра 4,3 тисячі укриттів.

«Слідство.Інфо» розібрало її на частини – і з’ясувало, що лише 77 із них – це справжні захисні споруди цивільного захисту. Їхня місткість – трохи більше 54 тисяч людей. Для тримільйонного міста це – 1,8% укриття. Для чотиримільйонного – 1,3%. Це означає одне: у столиці з п’ятитисячними місячними атаками сховище має лише кожен сотий. Решта – статистичний шум.

«Сховище по телефону»: як у Києві пошук безпечного місця став грою наосліп

Знайти реальне укриття у Києві – це завдання з підвищеною складністю. Формально в місті налічують 512 сховищ , але закон встановлює жорстке обмеження: вони створені не для всіх киян, а лише для окремих категорій – працівників підприємств, до яких ці сховища «прив’язані». І хоч багато з них узагалі не розташовані біля стратегічних чи військових об’єктів, норму про доступ досі не переглянули.

Журналісти з’ясували існування неофіційної домовленості : частина таких укриттів може впускати цивільних під час тривоги. Але це ніяк не прописано – отже, будь-яка адмінбудівля може просто зачинити двері й зробити вигляд, що не чула сирен.

Ще одна проблема – офіційна мапа КМДА. Вона дає лише базові дані: адреса, район, тип будівлі «підвал» і номер відповідального. Але на практиці:

• із 20 випадково набраних номерів відповіли лише чотири ,
• серед тих, хто відповів — жоден реально не опікується укриттями ,
• ще двоє прямо сказали, що роками там не працюють.

Замість публічної інформації – ані слова про стан приміщення, місткість, вентиляцію, наявність пандуса чи бодай туалету. Навіть відповідь на питання, чи є туалет на станції метро під час тривоги, виявилася «закритою інформацією».

У таблиці КМДА за квітень 2024 року зафіксовано 1274 «захисні споруди цивільного захисту». Однак під час перевірки з’ясувалося: більшість із них – найпростіші підвали , а не повноцінні укриття. У Шевченківському районі, наприклад, усі шість «споруд подвійного призначення» фактично рекомендовані лише як найпростіші укриття.

Чимало об’єктів у переліку – на території держпідприємств і закритих установ, куди цивільні фізично не мають доступу. Але трапляється й навпаки: про реальні загальнодоступні укриття журналісти дізнаються не з мапи, а з відповідей РДА. Так сталося з адресами на Арсенальній, 5Д та Чикаленка, 21Б – їх просто немає ні на мапі, ні в списках , хоча сховища там реально існують.

Щодо технічного стану – це ще одна зона невідомості. За оцінками районів, приблизно 25 укриттів – майже третина від загальнодоступних – «потребують ремонту» чи є «обмежено готовими». І на мапі жодної позначки про це. Люди дізнаються про аварійні умови вже після приходу.

Парадоксальна ситуація – на Амосова, 6, де сховище знаходиться в Інституті серцево-судинної хірургії. Хто має ремонтувати – з’ясовували в суді. Формально – все виправили, сховище «придатне». Але знімки в «Дії» показують протилежне: стовідсоткова потреба в ремонті, обшарпані стіни, нуль довіри.

«Метро як укриття: 50 метрів безпеки чи 10 метрів ілюзії»

Столичне метро досі залишається головною «подушкою» для киян під час масованих атак. За офіційними даними, 46 із 52 підземних станцій працюють цілодобово як укриття. Та варто подивитися уважніше – й оптимістична картинка розсипається.

На інтерактивній мапі, яку підготувало «Слідство.Інфо», із цього переліку залишилося лише 32 станції. Причина проста: у звітах КМДА кожен вхід, вихід чи перехід метро рахується як окреме укриття. Так статистика роздувається без жодного стосунку до реального захисту.

Є ще один нюанс, про який містяни взагалі не здогадуються: станції метро мають різну глибину.

• На Оболоні, Подолі й лівому березі є станції на 10 метрах ,
• у центрі – 50+ метрів під землею.

А у застосунку «Дія» частина мілких станцій узагалі не позначена як захисні споруди – або стоїть маркер «просте укриття».

Депутат Київради Леонід Ємець пояснює: абсолютної безпеки не існує, і в критичний момент люди користуються тим, що є поруч. Але це радше констатація компромісу , ніж стратегія: доступність змішали з інженерною надійністю, і тепер киянин мусить гадати, чи рятує його бетон, чи лише відчуття комфорту.

Дані, які надали райони, виглядають ще тривожніше. Місткість розраховується за принципом «одна людина – один квадратний метр».

Тож:

• «Хрещатик» – 1166 людей
• «Героїв Дніпра» – 980
• «Звіринецька» – 1571

Та абсолютний парадокс – станція «Політехнічний інститут». Солом’янська РДА заявляє, що вона « вміщує » 17 700 осіб . Це більше, ніж на багатьох центральних площах. Але «Дія» каже інше: 1 000 людей і статус «простого укриття». Різниця – у сімнадцять разів.

У підсумку найбільш місткі станції – «Вокзальна», «Палац Спорту» та «Золоті ворота». Усі разом, за відкинутою статистикою, дають близько 40 тисяч місць. У місті, де реально мешкають 3-4 мільйони.

І навіть тут не обходиться без парадоксів. Під час комендантської години ескалатори працюють лише на спуск. Піднятися можна після відбою – або вручну по сходах.

Про туалети – теж табу. Офіційно метрополітен каже: санвузли відкривають, провідник проведе. На практиці журналістку таки провели – вузьким, темним тунелем, на який треба витратити час і нерви. Метро – єдине масове укриття столиці. Але навіть тут «глибина безпеки» – поняття умовне.

Раніше «Київщина 24/7» повідомляла про те, що у столиці з’явилося перше мобільне укриття. Ц ей крок став результатом багаторічної боротьби за кожне рішення, яке наближало момент його реалізації.

Фото: Слідство.Інфо

Київські