Був вірний присязі до останнього подиху - у Буртах провели в останню путь Олександра Бузніцького - Київські

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Був вірний присязі до останнього подиху - у Буртах провели в останню путь Олександра Бузніцького

28 січня 2026 р. 22:02

28 січня 2026 р. 22:02

28 січня 2026 року Кагарлицька громада провела в останню дорогу старшого сержанта Олександра Бузніцького – він загинув захищаючи Батьківщину від рашистських окупантів. Героя поховали у рідному селі Бурти біля могил його батьків.

Автор: Валентин Владіміров Був вірний присязі до останнього подиху - у Буртах провели в останню путь Олександра Бузніцького

Загинув Олександр Бузніцький 15 жовтня 2025 року поблизу села Сподобівка Шевченківської селищної громади Куп’янського району Харківської області під час виконання спеціального завдання. Герою тоді було 49 років. Донедавна він вважався зниклим безвісти.

Народився Олександр Бузніцький 13 січня 1976 року у Буртах. Тут він бігав до школи, тут зростав, тут формувався його характер. У 1993 році закінчив 11 класів Буртівської ЗОШ. Після закінчення школи в 1994 році був призваний в армію. Після повернення зі служби у 1996 році пішов працювати в патрульно-постову службу.

Після армійської служби і роботи в патрульній службі він виїхав до міста Києва, де влаштувався працювати охоронцем. А потім була щоденна важка праця в логістиці "Нової пошти" вже після повернення до рідного села.

Але коли прийшов час випробувань, він не став осторонь. 8 лютого 2025 року Олександр одягнув військовий однострій, будучи прийнятий на військову службу Другим відділом Обухівського РТЦН та СП. Старший сержант Олександр Бузніцький служив у 1-му інженерному відділенні 1-го інженерного взводу 2-ї інженерної роти військової частини А4780.

Був вірний присязі до останнього подиху - у Буртах провели в останню путь Олександра Бузніцького

15 жовтня 2025 року під Сподобівкою, що біля Куп’янська на Харківщині, під час виконання спеціального завдання, серце нашого земляка зупинилося. Він загинув як воїн, вірний присязі до останнього подиху.

У Героя залишилися син, дочка та сестра.

28 січня о 10-й годині траурний автокортеж із тілом Героя під тужливу мелодію пісні “Пливе кача” вирушив із Кагарлика до Буртів. Спинившись біля Алеї Слави Героїв, супроводжуючі вшанували хвилиною мовчання полеглих у борні з ворогом земляків.

По дорозі його на колінах, низько схиливши голови в скорботі, зустрічали жителі міста та його гості, а згодом, в Буртах - односельці. Спинялися автівки й автобуси, а ті, хто був у них приєднувалися до вшанування воїна.

Траурний кортеж доправив труну з тілом Героя Буртами до будинку №21 по вулиці Шкільна, де проживав Олександр. Сюди, вшанувати загиблого воїна зібралися рідні, друзі, знайомі, сусіди, односельці, однокласники, військові, побратими, представники Другого відділу Обухівського РТЦК та СП, керівництво громади.

Тут, у дворі будинку, чин похорону за Героєм відслужили священники Кагарлицького благочиння УПЦ Іван Синюк, Василь Синюк та Роман Мельник.

Після відправи, звертаючись до громади протоієрей Іван Синюк зазначив: ”Дорогі отці, браття і сестри, воїни-захисники наші, і всі присутні, односельчани, ті, хто знали Олександра, нашого воїна, нашого захисника, нашого героя.

Ми сьогодні молимося, і просимо у Бога прощення його гріхів, тому що нема людини, яка б прожила життя і не згрішила. І ми просимо у Господа зглянутися над душею померлого, загиблого нашого воїна.

Він місяця три приходив до мене в лікарні коли лікувався, коли він шукав своєму тілу захист, тому що він дуже хворів. І потім в нього здоров'я покращилося, і він пішов захищати нашу землю, нашу багатостраждальну Україну, свій народ, своїх рідних. В Євангелії сказано, що немає більшого проявлення любові один до одного, бо Господь нас вчив: любіть один одного і тоді матимете Царство Небесне. І немає більшої любові, сказано в Євангелії, коли покласти життя за своїх друзів, рідних і близьких, тому що на ділі людина показує свою любов.

Церква молиться на третій, дев'ятий, сороковий день за померлих, але в нас страшна біда в Україні, і ми молимося завжди і просимо у Бога прощення гріхів. Тож нехай Господь прийме душу Олександра і дарує йому Царство Небесне. Амінь.”

По цьому, траурна процесія пішою ходою вирушила до Центрального сільського цвинтаря. Тут протоієреї Іван Синюк і Роман Мельник звершили біля труни з тілом Захисника літію.

Щирі слова про померлого Героя сказали заступник Кагарлицького міського голови Іван Семцов, староста села Бурти Олександр Драган, односелець Іван Петреченко.

“Сьогодні над нашими Буртами, над усією Кагарлицькою громадою — важка тиша. Ми зібралися тут, щоб схилити голови перед чоловіком, чиє серце билося в унісон із рідною землею. Олександр Юрійович Бузніцький повернувся додому... але цей шлях став його останньою земною дорогою.

Він загинув як воїн, вірний присязі до останнього подиху. "Немає більшої любові, ніж та, коли хто душу свою кладе за друзів своїх..." — ці слова сьогодні про Олександра.

Ми знаємо, що жодні слова співчуття не вгамують біль втрати рідних і близьких. Син Євген та дочка Аліна можуть пишатися своїм батьком. Він пішов на фронт, щоб вони могли жити у вільній країні. Його мужність — це їхній спадок.

Щиро співчуваємо сестрі Світлані Юріївні: прийміть нашу щиру вдячність за брата, який став щитом для кожного з нас.

Олександр Юрійович повертається у рідну землю Буртів назавжди. Він став частиною нашої історії, частиною нашої свободи. Його ім’я буде викарбуване не лише на граніті, а й у пам’яті кожного мешканця нашої громади. А сьогоднішній сумний день – день похорону Героя – оголошено Днем жалоби в усій нашій великій Кагарлицькій громаді.

Герої не вмирають, поки ми про них пам’ятаємо. Це не просто слова — це наш обов'язок перед тими, хто віддав найдорожче. Олександр Бузніцький віддав своє життя за те, щоб жила Україна.

Спи спокійно, Воїне! Від імені Кагарлицької міської ради, від імені всіх жителів громади — доземний уклін тобі, солдате. Дякуємо за чисте небо над нашими дітьми.

Був вірний присязі до останнього подиху - у Буртах провели в останню путь Олександра Бузніцького

Світла пам’ять воїну! Слава Україні!”

“Слава герою! Пекучий біль і гіркий смуток війни чорним крилом торкнувся нашої буртівської громади. Сьогодні ми висловлюємо щирі співчуття родині з приводу загибелі захисника України військового, жителя села Бурти Бузніцького Олександра Юрійовича, чоловіка, який виконував свій військовий обов'язок.

Скільки сліз, стільки розпачі, ненависті, зневаги розбудив у нашого народу північний сусід, який ріс і жив на українському хлібові. А тепер від його люті ми маємо наслідки і хоронимо молодого чоловіка, якому малось виповнитися в січні 50 років.

Це непоправна втрата для кожного з нас і велика трагедія в родині, де залишилися діти та сестра.

На жаль, словами важко загоїти в серці болючу рану втрати, бо смерть найріднішої людини - це велике випробування. Свічечка життя Олександра догоріла передчасно, забравши на небо світлу людину. Ми поділяємо горе сім'ї та разом з вами схиляємо голови в глибокій скорботі і молимося за упокій душі покійного.

Добрий спомин про Олександра Юрійовича назавжди залишиться в наших серцях, хто його знав, любив і поважав. Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях. Вічна пам'ять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного із нас. Спочивай з миром”.

Емоційно, зі сльозами на очах, звернувся до присутніх на похороні житель буртів, сусід покійного воїна Іван Петриченко “Саша, я любив тебе як свого сина, з яким ви дружили все життя, обидва пішли воювати добровольцями, - наголосив він. - Вони боролися за нас, щоб ми жили мирно і щасливо. Але Саша загинув, а мій син має багато поранень. Нехай буде проклята ця війна, і ті, хто її затіяв. Пробач, синок, дякую тобі за все! Спи спокійно!”

Над могилою Героя прозвучав Гімн України та пролунав військовий почесний салют.

Старший офіцер відділення Другого відділу Обухівського РТЦК та СП майор Сергій Решетник вручив Прапор України яким була покрита домовина із тілом Героя, його доньці.