Сьогодні повернувся з полону 57-річний Володимир Макаренко із Переяславщини

05 лютого 2026 р. 19:31

05 лютого 2026 р. 19:31

Сьогодні, 5 лютого, відбувся перший у цьому році обмін полоненими. З російської неволі визволили 150 військових і 7 цивільних українців. Серед них – 57-річний Володимир Миколайович Макаренко із села Пологи-Вергуни Ташанської громади, повідомляє Переяслав .City.

– Сьогодні близько 14:30 зателефонувала донька і сказала: "Мам, нашого папу обміняли", – ділиться радісною новиною дружина Захисника Галина Миколаївна . – Ми кожен обмін надіялися, що чоловіка також включать у списки, і сьогодні дочекалися.

– Він мені зателефонував і розповів, що їх привезли в пункт, помили, переодягнули, нагодували та видали телефони. Я запитала, як його самопочуття, він відповів: «Нормально», але я чую, що голос у нього слабкий. Він також сказав, що має проблеми з ногами, бо був поранений. На запитання, чи може ходити, відповів: "Ні, потрібна операція". Я сказала, що ми все зробимо, щоб поставити його на ноги. Далі їх повезуть у реабілітаційний центр.

Понад десять місяців Володимира Миколайовича чекали дружина, дві доньки та шестеро онуків. Найстаршому – 17 років, найменшому – 2,5.

– Ми всі його чекали. Коли нам повідомили, що він зник безвісти, ми ні на хвилину не припускали найгіршого. Жили лише надією, що він живий, і постійно його шукали. Їздили на акції підтримки в Переяслав і Київ, – розповідає Галина Миколаївна.

Володимира Макаренка мобілізували 20 липня 2024 року. Він служив у 33-му окремому штурмовому полку ЗСУ. З 31 березня 2025 року вважався зниклим безвісти . 10 липня 2025 року Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими повідомив родину, що чоловік перебуває в полоні. Письмове підтвердження сім’я отримала у вересні 2025 року.

– Мої доньки проробили дуже велику роботу з пошуків. Якби я була сама, не знаю, що б робила. Дуже допоміг чоловік моєї сестри, – додає дружина Захисника.

– Я перш за все повідомила рідну сестру та зятя, бо він багато допомагав у пошуках. Доньки подзвонили сестрі чоловіка, вона – двоюрідним братам і сестрам. Я телефонувала кумам. Так і пішов цей ланцюжок гарної звістки. Спочатку аж подих перехопило. Коли донька зателефонувала, а я навіть слова не могла вимовити. Це і радість, і сльози. Зараз трохи відійшла – радості просто немає меж. Найстарший онук разом із нами плакав і кричав: "Діду, я тебе люблю".

– Це були найдовші 10 місяців і п’ять днів тиші в телефоні. Я неймовірно рада була сьогодні почути тата. Торік він приїжджав на мій день народження – це був великий подарунок, адже після мобілізації минуло вісім місяців, а потім прийшла погана звістка. Ми з сестрою шукали і знайшли. Тепер знову лютий, скоро мій день народження – і він уже вдома. Тато – мій захисник по життю, – поділилася молодша донька Світлана .

Радісною новиною про повернення Володимира Миколайовича з полону з нами поділився староста села Пологи-Вергуни Олександр Глоба. Він знає Володимира давно – вони з ним куми.

За його словами, подружжя проживає Пологах-Вергунах з 90-х років. Володимир родом із Фастівського району, а Галина – з Переяслава. Староста зазначив, що надзвичайно радий поверненню односельця і за щасливу новину для родини Захисника.

Київські