80 років відзначає Зоя Гончарук – художниця та багаторічна працівниця НІЕЗ "Переяслав"

08 березня 2026 р. 18:01

08 березня 2026 р. 18:01

Сьогодні, 8 березня, свій 80-річний ювілей святкує Зоя Павлівна Гончарук із Переяслава – художниця та майстриня, багаторічна працівниця Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав". Про це повідомляє Переяслав .City з посиланням на сайт Заповідника.

Родина

Зоя Павлівна Гончарук (до заміжжя Бондарєва) народилася 8 березня 1946 року у селі Сатанівка Городоцького району Хмельницької області в творчій родині. Дід по материній лінії був керамологом. Мати, Марія Миколаївна, за фахом перукарка, а за покликом – майстриня: ткала килими, вишивала покривала, шила одяг і виготовляла картини, інкрустовані соломкою. Батько, Павло Тимофійович Бондарєв, добре малював і різьбив.

Освіта та професійний старт

У 1961 році Зоя Павлівна Гончарук вступила до Львівського училища прикладного мистецтва імені Івана Труша. Навчання завершила в 1966 році, здобувши спеціальність "художнє ткацтво". Після цього отримала цільове направлення на роботу на Богуславську фабрику художніх виробів "Перемога" (м. Богуслав, Київська область).

Деякий час мешкала в місті Овідіополь, куди переїхала за чоловіком, який отримав направлення на роботу. Весною 1975 року подружжя переселилося до Переяслава, де Зоя Павлівна влаштувалася художницею на місцеву фабрику художніх виробів.

Початок кар’єри в музеї

У червні 1978 року Зоя Павлівна Гончарук розпочала роботу лаборанткою в Переяслав-Хмельницькому державному історичному музеї. З 10 травня 1979 року обіймала посаду завідувачки відділу народно-прикладного мистецтва, а з 1 липня 1980 року стала художницею-реставраторкою ІІ категорії.

15 липня 1990 року розпочала викладацьку діяльність у Переяслав-Хмельницькій дитячій художній школі, де працювала до 2000 року.

Внесок у музейну справу

Під час роботи у музеї Зоя Павлівна Гончарук брала активну участь у оформленні експозицій низки музеїв Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав", зокрема:

• Музею класика єврейської літератури Шолом-Алейхема,

• Музею світопізнання та мирного освоєння космосу,

• Меморіального музею Г. С. Сковороди,

• Музею хліба,

• Першої експозиції Музею історії українського рушника,

• Музею-діорами "Битва за Дніпро в районі Переяслава восени 1943",

• Музею архітектури Давньоруського Переяслава,

• Музею кобзарства,

• Музею М. М. Бенардоса.

Музею класика єврейської літератури Шолом-Алейхема,

Музею світопізнання та мирного освоєння космосу,

Меморіального музею Г. С. Сковороди,

Музею хліба,

Першої експозиції Музею історії українського рушника,

Музею-діорами "Битва за Дніпро в районі Переяслава восени 1943",

Музею архітектури Давньоруського Переяслава,

Музею кобзарства,

Музею М. М. Бенардоса.

Вона також виконала художнє оформлення інтер’єрів і екстер’єрів багатьох хат у Музеї народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини:

• хата із с. Циблі у дворі селянина-середняка,

• хата перших комунарів із х. Червоний шлях,

• хата пасічниці Ф. К. Хвостика із с. Помоклі,

• хата селянина-хлібороба з с. Кунцеве,

• хата селянина-безземельника з с. В’юнище.

хата із с. Циблі у дворі селянина-середняка,

хата перших комунарів із х. Червоний шлях,

хата пасічниці Ф. К. Хвостика із с. Помоклі,

хата селянина-хлібороба з с. Кунцеве,

хата селянина-безземельника з с. В’юнище.

Також працювала над оформленням реконструкції козацької військової залоги XVII–XVIII ст.

У 1984 році брала участь у пам’яткоохоронній роботі: долучилася до демонтажу, перевезення та встановлення у переяславському скансені приміщення школи із с. Студеники.

Етнографічні експедиції

У 1960–1980-х роках Зоя Павлівна Гончарук брала активну участь у пошукових етнографічних експедиціях з метою виявлення пам’яток народної архітектури та збору предметів музейного значення для поповнення фондів Заповідника.

Більшість експедицій були спрямовані на Полтавщину та Київщину, де знаходилися відомі осередки гончарства та майстри народної творчості:

• у с. Дибинці Богуславського району Київщини відвідала гончаря М. Ф. Тарасенка, який передав до музею свої роботи;

• у м. Опішня на Полтавщині (1983–1984 рр.) збирала предмети для Музею народно-прикладного мистецтва Київщини, тоді познайомилася з подружжям Пошивайлів – Гаврилом Ничипоровичем та Явдохою Данилівною, і переконала їх передати свої вироби до музею;

• у березні 1980 року здійснила індивідуальну експедицію в Іванківський район Київської області, де зустрілася з майстрами декоративного розпису М. О. Приймаченко, Ф. В. Приймаченком та художником В. П. Скопичем.

у с. Дибинці Богуславського району Київщини відвідала гончаря М. Ф. Тарасенка, який передав до музею свої роботи;

у м. Опішня на Полтавщині (1983–1984 рр.) збирала предмети для Музею народно-прикладного мистецтва Київщини, тоді познайомилася з подружжям Пошивайлів – Гаврилом Ничипоровичем та Явдохою Данилівною, і переконала їх передати свої вироби до музею;

у березні 1980 року здійснила індивідуальну експедицію в Іванківський район Київської області, де зустрілася з майстрами декоративного розпису М. О. Приймаченко, Ф. В. Приймаченком та художником В. П. Скопичем.

Значущий внесок у фонди музею

Успішна пошукова робота Зої Павлівни Гончарук дала значні результати: вона виявила, опрацювала та передала до фондів Заповідника велику кількість предметів музейного значення. Лише за період 1979-1981 рр. вона здала кілька сотень експонатів: книги, поштові листівки, народний одяг, рушники, скатертини, художні твори народних і професійних майстрів та вироби Переяслав-Хмельницької фабрики художніх виробів ім. Б. Хмельницького.

Особливо цінними є декоративні розписи:

• 21 розпис художника Г. П. Сокола з с. Ковалин;

• "Дорогому Києву-столиці дарує наш колгосп хліб-паляницю" М. О. Примаченко із с. Болотня;

• "Торжество" художника І. В. Шостака, послідовника майстрині Г. Ф. Собачко-Шостак;

• "Трудівниці-молодиці" художника К. Ющенко.

21 розпис художника Г. П. Сокола з с. Ковалин;

"Дорогому Києву-столиці дарує наш колгосп хліб-паляницю" М. О. Примаченко із с. Болотня;

"Торжество" художника І. В. Шостака, послідовника майстрині Г. Ф. Собачко-Шостак;

"Трудівниці-молодиці" художника К. Ющенко.

Крім того, Зоя Павлівна передала до музею численні зразки народного одягу, предметів побуту та знарядь праці. Наприклад, до експозиції Музею історії бджільництва Середньої Наддніпрянщини потрапили вулики та ємності для зберігання меду, а також вулик на дві бджолині сім’ї, який належав її батьку.

Паспортна робота та науково-дослідна діяльність

У січні 1980 р. Зоя Павлівна Гончарук була відряджена до Кагарлицького району Київської області для паспортизації шкільних музеїв та обліку цінних експонатів.

У травні 1982 р. разом із колегами працювала над експозицією Меморіального музею-садиби композитора Кирила Григоровича Стеценка у с. Веприк Фастівського району.

У червні 1984 р. спільно з художником В. С. Савенком брала участь у створенні експозиції Музею-садиби Андрія Малишка в м. Обухів Київської області.

Зоя Павлівна публікувала статті у міськрайонній газеті "Комуністична праця" ("Вісник Переяславщини") та працювала над довідником-каталогом "Майстри народної творчості Київщини" (проект).

Викладацька робота у художній школі

У 1990 р. вона почала працювати у Переяслав-Хмельницькій дитячій художній школі (нині Переяславська художня школа імені Петра Холодного), яка була створена для поглибленого вивчення народного мистецтва та збереження національних традицій.

Спершу працювала на півставки, пізніше – на постійну зайнятість. Викладала основні предмети: малюнок, живопис, композицію, а також додаткові заняття, пов’язані з народними промислами та ремеслами, зокрема ткацтво.

Після виходу на пенсію

Після виходу на пенсію в 2000 р. Зоя Павлівна не порвала з творчістю. Виготовляла на замовлення килими й гобелени, використовуючи саморобний вертикальний ткацький верстат. Також реалізувала себе у садівництві та квітникарстві.

"Зоя Павлівна Гончарук – талановита художниця, майстриня, своєю працею у Переяслав-Хмельницькій фабриці художніх виробів ім. Б. Хмельницького, Переяслав-Хмельницькому державному історико-культурному заповіднику та Переяслав-Хмельницькій дитячій художній школі сприяла збереженню культурної спадщини через професійну й творчу діяльність та мистецьку освіту. Вона органічно увійшла в життя наукової та культурної інтелігенції міста, є досвідченим фахівцем, творчою особистістю та щирою людиною", – йдеться на сайті НІЕЗ "Переяслав".

Фото: сайт НІЕЗ "Переяслав"

Фото: сайт НІЕЗ "Переяслав"

Фото: сайт НІЕЗ "Переяслав"

Фото: сайт НІЕЗ "Переяслав"

Київські