«Привіт, сестро… Я повернувся»: стайчанин Володимир Чабан на рідній землі після російського полону

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

12 березня 2026 р. 15:38

12 березня 2026 р. 15:38

Добра звістка — 5 березня 2026 року, після понад двох років неволі, додому повернувся наш земляк Володимир Чабан із села Стайки Ржищівської громади.

Два роки і п'ятнадцять днів. Саме стільки часу минуло відтоді, як 18 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу Авдіївки Донецької області Володимир потрапив у російський полон . Два роки і п'ятнадцять днів рідні чекали, молилися і вірили. І ця віра виявилася недаремною.

Володимир Чабан до російського полону Автор: надала Валентина Мушта Володимир Чабан з села Стайки на Ржищівщинні до російського полону

У ході 73-го обміну полоненими, що відбувся 5–6 березня 2026 року у форматі «200 на 200», разом із двома сотнями інших українських захисників на рідну землю повернувся наш земляк солдат Володимир Чабан зі Стайок.

Захищав рідний край на Донеччині

Володимир Чабан народився 2 квітня 1971 року. Виріс у Стайках, навчався у місцевій середній школі. Тут — його коріння, його дім, його рідні й друзі, яких і пішов захищати від рашистів.

15 жовтня 2023 року Володимир був мобілізований до лав Збройних Сил України. Підготовку пройшов у Білій Церкві, після чого вирушив на фронт — стрільцем 2-го батальйону 110-ї окремої механізованої бригади (військова частина А4007).

Менш ніж через чотири місяці після мобілізації — у лютому 2024-го — під час одного з бойових завдань під Авдіївкою на Донеччині він потрапив у полон.

«Ми щодня молилися і вірили»

Вдома на нього чекали сестра Валентина, племінники, племінниці, зяті. Чекали зі сльозами і молитвою, із тривогою і надією.

— Для нашої родини цей час був дуже важким. Ми щодня молилися і вірили, що він живий і повернеться додому, — розповідає сестра Володимира Валентина Мушта. — Коли я почула по телефону його слова: «Привіт, сестро… Я повернувся» — це був найщасливіший момент за весь цей час. Ми чекали його більше двох років і нарешті дочекалися. Найголовніше — що він живий і знову з нами.

Мріяв повернутися до дня народження

В полоні, Володимир плекав одну особливу мрію: повернутися додому ще до свого ювілею. 2 квітня йому виповниться 55 років. Для нього було надзвичайно важливо зустріти цю дату на волі — на рідній землі, поруч із близькими людьми.

Ця мрія здійснилася. За двадцять шість днів до ювілею він уже вдома.

Рідні та односельці характеризують Володимира Чабана як доброго, сміливого і дуже працьовитого чоловіка, на повернення якого чекала вся громада.

Він повернувся. І це — головне

Авдіївка, полон, два роки невідомості — і все ж таки повернення. Повернення до Стайок, до сестри, до рідного подвір'я.

Попереду в Володимира — відновлення, реабілітація, відпочинок і довгоочікуваний ювілей у колі сім'ї. А ще — весна на рідній землі, якої він так довго чекав.

Вітаємо Володимира з поверненням. І зичимо — здоров'я, миру і тепла поруч із рідними.

Слава Україні! Додому повертаються герої!