Річниця Куренівської трагедії — як прорив дамби забрав сотні життів

13 березня 2026 р. 07:50

13 березня 2026 р. 07:50

Рівно 65 років тому — 13 березня 1961 року — в районі Куренівки сталася одна з найтрагічніших техногенних катастроф в історії Києва . Причиною лиха стало руйнування дамби, яка стримувала великі обсяги пульпи — суміші води, глини та промислових відходів.

Новини.LIVE розповідають, що стало причинами цієї трагедії та як вона відбулася.

Передісторія Куренівської трагедії

У 1950 році виконком Київської міської ради ухвалив рішення засипати Бабин Яр відходами з розташованих поруч Петрівських цегельних заводів. Підприємства знаходилися на Сирецькій вулиці, і під час виробництва там утворювалися великі обсяги ґрунту, який не підходив для виготовлення цегли. Ці земляні маси змішували з водою, утворюючи рідку суміш — пульпу. Далі її по трубах перекачували в балки Бабиного яру.

За приблизно десять років у яр таким способом потрапило понад 4 мільйони кубометрів ґрунту. Найбільше відходів накопичилося в одному з відрогів, де пізніше й сталася катастрофа — там зібралося понад 3 мільйони кубометрів пульпи.

Загалом площа намитої території сягнула близько одного квадратного кілометра, а товщина шару ґрунту подекуди доходила до 30 метрів. Відходи накопичувалися на висоті приблизно 40–60 метрів над районом Куренівка — великим житловим і промисловим кварталом Києва.

За початковим проєктом там мали побудувати надійну бетонну дамбу, але насправді зробили земляну. Вона була значно слабшою і не відповідала вимогам безпеки.

Більше того, система відведення води була розрахована лише на невеликий обсяг — приблизно пів кубометра на секунду. Такої пропускної здатності було недостатньо, щоб безпечно відводити всю воду та запобігти можливій аварії.

Дозволялося подавати воду лише близько восьми годин на добу, щоб вона встигала стікати у спеціальний колодязь. Але цегельні заводи працювали майже безперервно у три зміни. До того ж водозбірний колодязь за весь час фактично обслуговували лише один раз — у 1959 році. Це ще більше погіршило ситуацію і створило передумови для майбутньої трагедії.

Куренівська катастрофа

Уранці 13 березня 1961 року дамба не витримала навантаження і прорвалася. Потужний потік рідкого бруду з величезною швидкістю рушив вниз схилами та накрив житлові квартали Куренівки. Грязьова хвиля сягала кількох метрів у висоту та стрімко заповнювала вулиці, двори й будівлі. Під удар стихії потрапили житлові будинки, промислові об’єкти та транспортна інфраструктура.

Особливо сильно постраждали території трамвайного депо і навколишніх підприємств. Потік зносив автомобілі, трамваї, дерева й будівлі, а люди часто не встигали врятуватися. Багато мешканців опинилися під товщею грязюки, що швидко застигала, ускладнюючи рятувальні роботи.

Скільки людей загинули в Куренівці

За офіційною інформацією радянської влади, унаслідок катастрофи загинули 145 осіб. Проте історики та дослідники вважають, що реальна кількість жертв могла бути значно більшою — за різними оцінками від кількох сотень до понад тисячі людей. Точні цифри досі залишаються невідомими.

Після катастрофи влада намагалася мінімізувати розголос. Інформація про подію довгий час не поширювалася у пресі, а масштаби трагедії фактично замовчувалися. Лише через роки дослідники та очевидці почали відкрито говорити про справжні наслідки події.

Які ще трагічні дати нещодавно вшановувала Україна

1 березня минуло 83 роки з Корюківської трагедії — масового вбивства 6700 мешканців селища Корюківка. Це була помста нацистів за напад радянських партизанів на гарнізон окупантів, здійснена з метою залякування та знищення населення.

24 лютого Україна згадувала хронологію початку повномасштабного вторгнення , яке відбулося у 2022 році.

Київські