"Він справді був Героєм": у Переяславі вшанували пам'ять лейтенанта медичної служби Остапа Левчука

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

"Він справді був Героєм": у Переяславі вшанували пам'ять лейтенанта медичної служби Остапа Левчука

16 березня 2026 р. 19:39

16 березня 2026 р. 19:39

День пам’яті знаного на Переяславщині лікаря-отоларинголога, старшого лейтенанта медичної служби Остапа Левчука провели 16 березня, у четверті роковини загибелі Героя. Вшанування відбулося в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі – у просторі виставки "Соборна українська держава – вільна і міцна". Про це розповідає Переяслав .City.

"Він справді був Героєм"

На подію зібралися рідні та близькі Остапа Левчука – мама Раїса Сергіївна , сестри Тетяна Михайлівна та Олена Михайлівна , дружина Ірина Маркіянівна . Також прийшли його побратими та посестри з Майдану і війни, лікарі, музейники, просвітяни.

Фото Остапа Левчука з революційного Майдану Автор: Флора Гаценко

Учасники поділилися спогадами про Героя та вшанували його пам’ять хвилиною мовчання. До заходу долучилися й учні військово-спортивного ліцею "Патріот".

Мама Героя, Раїса Сергіївна, у своїй промові передусім звернулася до учнів. Вона поділилася спогадами про сина, його дитинство, характер і життєві принципи.

За її словами, Остап зростав дуже товариським, допитливим і життєрадісним хлопчиком. Любив читати, цікавився мистецтвом, навчався у музичній школі по класу скрипки, займався спортом, грав у волейбол та навіть практикував йогу. З дитинства мав лідерські якості і був душею компанії.

Раїса Сергіївна пригадала, що син був наполегливим і відповідальним. Після школи вступив до медичного інституту, а згодом служив в армії, де сумлінно виконував свої обов’язки.

Окремо вона згадала і про його свідомий вибір стати на захист країни під час повномасштабного вторгнення.

– Остап мав налагоджене життя: приватну практику, родину, пацієнтів. Але він був дуже свідомою людиною. Ще за два тижні до повномасштабного вторгнення сказав мені: "Мамо, може початися велика війна". А коли це сталося – пішов добровольцем. Він справді був Героєм, – зазначила Раїса Сергіївна.

Говорить мама Героя Раїса Сергіївна Автор: Валерія Бобровська

До заходу з вшанування героя Остапа Левчука в Переяславі долучилися учні військово-спортивного ліцею "Патріот" Автор: Флора Гаценко

У Переяславі вшанували пам'ять Остапа Левчука Автор: Флора Гаценко

"Був там, де найважче, де смерть дивилася в очі"

Професорка Університету Григорія Сковороди в Переяславі, активна учасниця Майданів Ганна Токмань була знайома з Остапом Левчуком.

– Це була незвичайна людина. Він справді був Героєм, і я цьому свідок. Я написала книгу "Майдан: сторінка живої історії". Вона має три видання. Останнє – створене на основі розповідей Остапа Левчука.

Раніше я вважала, що 20 лютого 2014 року, коли на Майдані розстрілювали Небесну сотню, з Переяслава там була лише я. Але згодом з’ясувалося, що кілька днів і ночей поспіль там перебував і Остап Левчук. Після зустрічі з ним та його розповідей я записала його спогади. Бо він не просто був на Майдані – він залишався там у найважчі й найнебезпечніші дні та ночі. Такими були 18 і 20 лютого, – розповіла Ганна Леонідівна.

Після цього вона зачитала уривки зі своєї книги.

– І на початку повномасштабного вторгнення Остап Левчук був там, де найважче, де смерть дивилася в очі. Він загинув як Герой. Як лікар – рятував життя інших, а як військовий – зустрічав ворога відкритими грудьми, – додала науковиця.

Ганна Токмань, професорка, активна учасниця Майданів Автор: Флора Гаценко

Наукова співробітниця НІЕЗ "Переяслав", кураторка виставки "Соборна українська держава – вільна і міцна", на базі якої проводили День пам’яті, Наталія Заїка зазначила, що в Переяславі на прохання багатьох містян на честь Героя Остапа Левчука назвали одну з вулиць.

Крім того, на експозиції виставки представлене його фото з Майдану.

Наталія Заїка, кураторка виставки "Соборна українська держава – вільна і міцна" Автор: Флора Гаценко

Мама Остапа Левчука (друга праворуч), його дружина та сестри на заході вшанування пам'яті Героя в Переяславі Автор: Флора Гаценко

Життєвий шлях Героя

Ведучий заходу Олександр Молоткін розповів про життєвий шлях Героя.

Остап Михайлович Левчук народився 30 серпня 1969 року на Вінниччині , у селищі Брацлав, у родині лікарів-педіатрів. У родині було троє дітей – Остап та дві його сестри. Сам він згодом став батьком трьох дітей: двох синів і доньки.

Ведучий заходу Олександр Молоткін Автор: Флора Гаценко

Зростав і навчався у селищі Крижопіль. У 1986 році закінчив школу із золотою медаллю. З дитинства був активним і різностороннім: займався спортом, грав у волейбол, навчався у музичній школі по класу скрипки. Брав активну участь у шкільному та громадському житті.

З 1986 до 1994 року навчався у Київському медичному університеті імені Богомольця. У 1989–1990 роках проходив службу в армії.

З 1994 по 2005 рік працював ЛОР-лікарем у Переяславській центральній районній лікарні. Після скорочення ЛОР-відділення розпочав приватну медичну практику. Консультував пацієнтів, застосовував у лікуванні гомеопатію та ДЕНАС-терапію.

Був активним громадським діячем. Брав участь у Помаранчевій революції 2004 року та Революції гідності 2014 року.

19 лютого 2014 року під час подій на вулиці Інститутській протягом 36 годин надавав першу медичну допомогу пораненим у будівлі консерваторії.

У період АТО намагався вступити добровольцем до війська, однак отримав відмову через відсутність потреби у медичних фахівцях. У цей час активно займався волонтерством.

Після початку повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, Остап Левчук добровільно вступив до лав Збройних сил України . Служив старшим лейтенантом медичної служби у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців.

16 березня 2022 року загинув під час евакуації поранених у районі села Мощун на Київщині.

Посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня – за особисту мужність і самовіддані дії, проявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, а також за вірність військовій присязі.

Мама Остапа Левчука (друга праворуч), його дружина та сестри на заході вшанування пам'яті Героя Автор: Флора Гаценко