У Переяславі на один день виставляли шедевр – оригінальну акварель Тараса Шевченка

04 квітня 2026 р. 20:00

04 квітня 2026 р. 20:00

Його сучасники були переконані, що він значно талановитіший художник ніж поет. І кожен, хто 3 квітня в Переяславі не пропустив нагоду побачити оригінальний малюнок Тараса Шевченка – акварель «Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві» – міг би з цим погодитися. Про унікальну мистецьку подію у місті, де Великий Кобзар написав свій знаменитий "Заповіт", і де діє тепер однойменний музей, розповідає Переяслав .City.

Усі мешканці Переяслава, дослідники та шанувальники творчості Тараса Шевченка мали унікальну можливість споглядати цю роботу Тараса Григоровича лише один день. І на вході до музею цієї п'ятниці стояла черга аж на подвір'я.

Колекційний малюнок українського генія придбав на лондонському аукціоні для приватного зібрання меценат та антиквар Федір Зернецький.

Автор: Олена Калінович

Нині з готовністю ділиться можливістю безкоштовно споглядати цей шедевр українцям. Малюнок Шевченка він виставляв уже в Миронівці, у Львові, Переяслав став третім містом цієї подорожі повернення національної цінності. Від нас картину її власник повіз для представлення в "Софії Київській". "Не в грошах справа. Це – наша культура, наша духовність, це те, чого не купити і не продати", – каже меценат.

Майстерно витончена, сказати б, ювелірна робота, на якій зображено архітектурний ансамбль Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві, має складну і цікаву долю. Понад століття вона вважалася втраченою.

Акварель з'явилася на торгах аукціонного дому Sotheby's у Лондоні в 2018 році як робота невідомого автора. І була продана за 10 тис. фунтів стерлінгів.

Для нинішнього показу в Переяславському музеї її привезли Федір Зернецький та Заслужений працівник культури України, колишній генеральний директор Національного музею Тараса Шевченка Сергій Гальченко.

– Я купив цю роботу на Sotheby's (найбільший світовий аукціон у Лондоні) , – розповів Федір Аркадійович. – Тоді вже покійний видатний мистецтвознавець Олександр Федорук, побачивши її, сказав: «Федоре Аркадійовичу, я глибоко вдячний за те, що Ви дозволили мені доторкнутися до твору Кобзаря…».

Колись я придбав маленьку акварельку «Козачки» з колекції Сергія Аксакова, знаного в ХІХ ст. письменника та цензора. Він дружив із Тарасом Шевченком, вони постійно листувалися, ставилися один до одного з глибокою повагою. Шевченко часто гостював в Аксакова.

У Сергія Тимофійовича були власні музей та театр. Тоді заможні люди вдома так розважалися. Аксаков дуже любив Україну, і в багатьох театральних постановках прагнув використовувати українські народні костюми. Ескізи одягу для цих домашніх п’єс створював саме Тарас Шевченко – брилі, шаровари, вишиванки та ін.

Правду кажучи, ми сумнівалися в авторстві "Козачки", адже зазвичай подаровані роботи Тарас не підписував. На звороті ж цієї акварельки був чіткий напис: «Шевченко 1945 год Аксаков».

І ми почали непростий шлях верифікації, різноманітних досліджень, які все ж довели авторство. Це взагалі був перший у світі офіційний продаж роботи Шевченка з аукціону.

Що таке аукціон насамперед? Усі ціни на предмети мистецтва формуються саме на аукціонах. І якщо відомі митці світового рівня (Айвазовський, Рубенс, Рембрандт, Врубель та ін.) мають власний, так би мовити, «прайс», – досить відкрити сайти публічних торгів і скласти уявлення про вартість їхніх робіт, то з Шевченком це була інша історія. Його картини ще ніколи не виставлялися на жодних аукціонах. Акварельна листівочка тоді була продана на Sotheby's за 120 000 доларів.

А років із двадцять тому мені трапилася підробка: робота Шевченка в оригінальному паспарту. Це був вид Києва з царського саду. Його, крім Тараса, ніхто не міг би намалювати, бо там є певні деталі – 2-поверхова на ті часи дзвіниця Софійського собору, деякі храми на першому плані, які були пізніше перенесені або знищені. Я був практично переконаний, що це – картина Шевченка.

Автор: Олена Калінович

Я приніс акварель до музею, ми зібрали комісію, довго її досліджували. Видатний шевченкознавець і експерт Володимир Яцюк, нині покійний, сказав, що це копія з невідомої роботи Шевченка. Я відповів, що такого не може бути: копія та ще й з невідомої роботи? Побіг до фахівців із хімії, і вони визначили, що папір… сучасний. Швидше за все, хтось у Петербурзі взяв із "запасників" роботу Шевченка, яких там зберігається багато, скопіював, – варто визнати, високопрофесійно. Вставив в оригінальну рамку, що мене й збило з пантелику. Буває й таке.

Акварель, котра перед вами, вже виставлялася на Sotheby's у 1967 і в 1998 роках. Причому атрибутована була так: «Невідомий майстер. Європейська школа. Вид Києва».

У 2018 році я дізнався, що цю картину виставляють у такому ж статусі втретє. Я розглядаю її з каталогу аукціону на телефоні: бачу козачка і згадую точнісінько такого ж на акварельці-листівці! У нього ніжки в першій балетній позиції, а так зображувати стопи – «фішка» Шевченка. Бачу ті ніжки – і все, мені не треба більше доказів!

Мій батько був художником-акварелістом. Я теж маю вищу освіту викладача живопису, малював аквареллю. Це – надважка техніка, яка не передбачає права на помилку. Якщо олію, пастель, гуаш, олівець можна виправити, то акварель – ні. Бери новий папір і починай роботу заново.

Ось придивіться: небо написане на мокрому папері – фарби розпливаються і формують хмари, фіолетове марево створює ефект заходу сонця. А нижня частина – будівлі та люди, зображення яких потребує чіткої деталізації, тоні та напівтонів, написана вже на папері сухому .

Автор: Олена Калінович

А ще ж треба «побудувати» вісі зображених будівель – це вже архітектурна академічна школа, такої технікою досконало володів Шевченко. Це серйозна і кропітка робота не на один місяць. Акварель писалася на англійському папері з водяними знаками. На ті часи він коштував дорожче полотна, тож його видавали Шевченку тільки для фінального малюнка – не для ескізу чи етюду.

Повертаючись до аукціону Sotheby's. Ніхто не міг повірити, що я купив роботу Шевченка. Казали: «Написано ж було: невідомий автор, європейська школа!». Навіть фахівці стверджували, що акварель треба досліджувати бо це робота сумнівного авторства. Але ж в Інституті літератури є літографія з цієї роботи ХІХ ст.!

Потім ми взяли всі роботи Шевченка і я власним коштом оплатив ізотопні дослідження, які виявили пігменти фарб 1840-х рр., особливості процесу старіння паперу, фарби, чорнила та ін. Це підтверджувало беззаперечне авторство Тараса Шевченка.

Паспарту акварелі власноручно зроблене Шевченком. Подібної роботи, з авторським паспарту, не збереглося жодної. У ХІХ ст. Василь Тарновський роботи Шевченка оформляв у паспарту власні – зеленого кольору з золотистим тисненим обрізом. Навіть внутрішня рамка збереглася з тих часів – бачите, вона ніколи не підрізалася, тобто була розрахована тільки на цю роботу.

А за паспарту є овальна печатка бібліотеки де Сан-Донато. І ніхто не замислився, що це – особиста печатка князя Сан-Донато Анатолія Демидова. Він був одним із найбагатших меценатів Російської імперії, дійсним статським радником царя Миколи І. Саме він умовив Енгельгардта відпустити Тараса з кріпацтва за 2 500 карбованців, допоміг йому отримати освіту в Академії мистецтв, оплатив Археографічну експедицію, яка досліджувала історичні пам’ятки Києва.

На знак подяки Тарас дарував найкращі акварелі Демидову. Після його смерті ці малюнки відійшли його племіннику Павлу. І вже його нащадки у 1967 році акварель Шевченка «Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві» разом із іншими картинами вперше виставили на Sotheby's.

Київські