Солдата Віктора Білика з військовими почестями поховали в його рідній Халчі

03 травня 2026 р. 12:18

03 травня 2026 р. 12:18

2 травня 2026 року на Кагарличчині провели в останню дорогу воїна Віктора Білика. Він загинув під час бою на Курщині. Поховали Героя в рідній Халчі на Центральному цвинтарі.

Автор: Микола Семенюк

Небо над нашою Халчею і над усією Кагарличчиною знову в скорботі від невимовного болю. Люди схилили голови перед справжнім Велетнем духу, перед людиною, чиє життя стало втіленням честі, а смерть — ціною нашої з вами свободи - перед воїном-Захисником Віктором Біликом .

Автор: Микола Семенюк

​Віктор Білик не шукав слави, він просто любив свою землю. Коли ворог прийшов нищити наш дім, він не вагався. У його руках, які колись училися керувати трактором і ростити хліб, з’явилася зброя. Бо він знав: щоб на цих полях знову був мир, їх треба захистити.

Автор: Микола Семенюк

Віктор Білик народився 26 грудня 1971 року в селі Халча Кагарлицького району Київської області. У 1988 році закінчив Халчанську восьмирічну школу та вступив до Ржищівського ПТУ-28, де здобув професію тракториста-машиніста.

Автор: Микола Семенюк

Автор: Микола Семенюк

У 1990-1992 роках проходив строкову військову службу, після якої працював за фахом у місцевому колгоспі. Потім був охоронником в охоронному холдингу «Спрут» і в АТ «Укрпошта».

Автор: Микола Семенюк

Автор: Микола Семенюк

Після повномасштабного вторгнення ворога Віктор Іванович 25 лютого 2022 року добровільно став на захист України. Служив у військовій частині 1232, яка базувалася в місті Біла Церква, тримав оборону Києва під Макаровом.

Автор: Микола Семенюк

За участь у боях отримав статус учасника бойових дій. Служив під Житомиром, потім воював під Покровськом на сході країни. У його бойовій біографії – служба в 3 стрілецькому відділенні 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини А1815. Стрілець Білик мав позитивну службову характеристику від командування та дружні відгуки від побратимів. Нагороджений відзнакою «1129 зенітний ракетний Білоцерківський полк».

Автор: Микола Семенюк

Із листопада 2024 року брав участь у Курській операції, де отримав бойове поранення в районі населеного пункту Нижній Клин.

Автор: Микола Семенюк

9 січня 2025 року солдат Білик Віктор Іванович геройськи загинув під час виконання бойових завдань у районі населеного пункту Свердліково Сужданського району Курської області російської федерації. Сумне сповіщення про це родина отримала нещодавно, після ідентифікації останків загиблих. Воїн до кінця залишився відданим Військовій присязі на вірність Українському народові, мужньо виконавши військовий обов’язок у бою за Україну, її свободу і незалежність, за майбутнє свого сина та внуків.

Автор: Микола Семенюк

Похорон Героя відбувся 2 травня: солдата з військовими почестями поховали в його рідній Халчі. Траурний кортеж, що рухався в рідне село воїна з Кагарлика через Слободу, земляки зустрічали на колінах, вшановуючи його героїзм, а останній шлях було встелено живими квітами.

Автор: Микола Семенюк

Чин похорону відправив священник Православної церкви України протоієрей Юрій Король. Святий отець провів Богослужіння біля рідної хати Віктора, з якою той прощався навіки. А поховали солдата на Центральному цвинтарі Халчі біля могил його батьків.

Автор: Микола Семенюк

Отець Юрій виголосив полум’яну промову. «Важко прийняти те, що в ХХІ столітті в самому серці Європи ми переживаємо трагедію, якою є війна, коли російська федерація, одержима дияволом, приходить на нашу землю і вбиває… Велике горе зібрало сьогодні людей, щоб провести в останню путь свого земляка, військовослужбовця Збройних Сил України Віктора Білика.

Автор: Микола Семенюк

Уже 12 років наша країна втрачає своїх кращих синів і дочок, які її захищають на війні з російською федерацією та її найманцями. Наш народ переживає найтяжчі і найтрагічніші сторінки своєї історії. Сьогодні серце крається від жалю за всіх загиблих у цій кривавій та лютій війні.

Автор: Микола Семенюк

Болить душа за мужніх Героїв, які віддають найцінніше – своє життя для того, щоби ми з вами могли жити. Просімо сьогодні милосердного Бога, щоби Він прийняв воїна Віктора до Себе там, де немає ані страждання, ані смерті, немає жодної війни, немає жодного страху. Там тільки є любов і радість.

Автор: Микола Семенюк

Молімося, щоб Господь Бог прийняв нашого мученика-воїна Віктора і щоб він міг отримати цю найвищу нагороду, яку він заслужив, – перебувати у присутності Бога. Спи спокійно, наш дорогий воїне! Царство тобі Небесне і Вічний спокій!»

Автор: Микола Семенюк

Перед присутніми з прощальним словом виступив заступник Кагарлицького міського голови Ігор Будюк. Висловивши щирі співчуття рідним загиблого від імені Кагарлицької міської ради, від усієї нашої громади та від себе особисто, він підкреслив: «Жодні слова не вгамують біль родини. Але знайте: Віктор загинув не просто «на війні» — він загинув за те, щоб його онуки ніколи не знали, що таке підвали укриттів та обстріли. ​Він був прикладом для побратимів і гордістю для нашого краю.

Автор: Микола Семенюк

Його відзнака «1129 зенітного ракетного полку» та статус учасника бойових дій — це лише земні символи, а справжня його нагорода — це наша вічна пам'ять і вдячність. Він пройшов пекло Макарова і Покровська, а свій останній бій прийняв там, звідки ворог розпочав свій підступний наступ, — на Курщині, до останнього подиху боронячи кордони нашої майбутньої безпеки.

Автор: Микола Семенюк

Цей сумний день, коли ми віддаємо останні почесті Героєві, в усій великій громаді Кагарличчини оголошено Днем жалоби.

Автор: Микола Семенюк

​Віктор Білик вірив у Перемогу. Він наближав її щодня, у кожному окопі, під кожним обстрілом. І ми не маємо права зрадити цю віру. Наша лють до ворога перетвориться на незламну фортецю, а пам'ять про нашого земляка стане вогнем, який випалить окупантів із нашої землі.

Автор: Микола Семенюк

​Російський агресор може забрати життя Героя, але він ніколи не забере його славу і ніколи не переможе народ, який народжує таких синів. Ми обов'язково переможемо, бо за нашими плечима стоять такі Воїни світла, як солдат Віктор Білик.

Автор: Микола Семенюк

​Низький уклін родині, яка дала Україні справжнього патріота».

Автор: Микола Семенюк

Тимчасово виконуючий обов’язки керівника відділення цивільно-військової співпраці Обухівського РТЦК і СП старший лейтенант Олександр Ткаченко вручив синові загиблого Державний Прапор України, яким була покрита домовина.

Автор: Микола Семенюк

Над могилою Героя пролунав Державний Гімн України і потрійний військовий салют.

Автор: Микола Семенюк

Вічна пам’ять і вічна шана нашому Захиснику! ​Слава Україні! Героям Слава!

Київські