«Поки ми пам’ятаємо — Герої живі»: у Кагарлицькому ліцеї №2 відкрили ще сім меморіальних дошок - Київські

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

«Поки ми пам’ятаємо — Герої живі»: у Кагарлицькому ліцеї №2 відкрили ще сім меморіальних дошок

09 травня 2026 р. 10:05

09 травня 2026 р. 10:05

8 травня 2026 року, у День пам'яті та перемоги над нацизмом, на фасаді Кагарлицького ліцею №2 імені Василя Дашенка з'явилося ще сім нових меморіальних дошок . Їх відкрили на честь випускників, які віддали життя, захищаючи свободу та незалежність України.

Відкриття меморіальних дошок загиблим воїнам-випускникам в Кагарлицькому ліцеї №2 Автор: Валентин Владіміров

Урочисто-скорботний мітинг розпочався під звуки пісні «Плине кача» та поетичних рядків про біль втрат. Учні, вчителі, рідні загиблих Героїв та представники громади зібралися разом, щоб ушанувати полеглих воїнів - випускників закладу.

«Війна забирає найкращих. Героїв – сильних людей, які не здаються нізащо, виборюють волю, ідеї»*, — звучало із імпровізованої сцени.

Сім нових імен у пантеоні пам'яті ліцею

Цього року ліцей вшановує сім Героїв-випускників різних років. Їхні імена назавжди залишаться в історії закладу та в серцях кагарличан:

Станіслав Кулініченко (випускник 1986 року) служив стрільцем-помічником гранатометника на Донеччині, тримав оборону під Бахмутом і був нагороджений медаллю «За оборону Бахмута». Загинув 3 травня 2023 року у 52 роки.
Олександр Білик (випускник 1988 року) пішов добровольцем вже 25 лютого 2022 року — на другий день повномасштабного вторгнення. Служив розвідником, був відзначений сімома медалями та відзнаками. Загинув 7 червня 2024 року біля села Карлівка на Донеччині у 51 рік.
Олександр Авраменко (випускник 1993 року) народився в Кагарлику. Пішов із життя 16 вересня 2025 року в Чернігівській області у 48 років.
Сергій Радом (випускник 2000 року) служив сержантом, командиром відділення коригування артилерійського вогню. Загинув 25 жовтня 2025 року на Харківщині під час виконання бойового завдання у 42 роки.
Олексій Яценко (випускник 2011 року) — сапер, загинув 9 листопада 2025 року біля села Петрівка на Донеччині у 32 роки.
Андрій Рибак (випускник 2009 року) служив сапером у підрозділі «Кракен» на Харківщині. Загинув 10 грудня 2025 року від дронового удару поблизу села Веселе у 34 роки.
Андрій Ящук (випускник 2012 року) — наймолодший серед загиблих цього списку. Воював на найнапруженіших ділянках фронту, загинув під час виконання бойового завданя 24 лютого 2026 року — рівно через чотири роки після початку повномасштабного вторгнення — у Костянтинівці на Донеччині. Йому було 28 років.

19 Героїв — 19 життів, відданих за Україну

Разом із цьогорічними сімома іменами, загальна кількість випускників ліцею №2, які загинули у війні, боронячи Батьківщину, сягнула 19-ти.

Минулого року на фасаді закладу вже було відкрито 12 меморіальних дошок . Там закарбовано імена: випускників 1982 року Валерія Рижого та Ігоря Борисова , випускника 1987 року Віталія Борозенеця ; випускника 1995 року Олександра Палажченка , випускників 2001 року Ярослава Єрмоленка та Олександра Темченка , випускника 2002 року Віталія Філоненка , випускника 2006 року Геннадія Купрікова , випускника 2009 року Олександра Вашеки , випускника 2011 року Євгенія Родини , випускника 2013 року Олексія Поліщука , випускника 2015 року Андрія Ляшука .

Кожне ім'я — це чийсь син, брат, чоловік, батько, друг. Це життя, яке могло б бути довгим і щасливим, якби не війна.

«Про втрати завжди говорити важко і боляче, але коли із життя ідуть зовсім молоді — важко вдвічі», — зазначила ведуча заходу.

Пам'ять, що об'єднує

До присутніх звернулися заступниця Кагарлицького міського голови Любов Коваль та директорка ліцею Віта Дячук. Вони підкреслили, що вшанування героїв — це не лише данина пам'яті, а й нагадування молодому поколінню про ціну свободи. Імена Героїв назавжди вписані в історію ліцею. А меморіальні дошки на їх честь - нагадування про те, якою ціною дається українському народу воля інезалежність.

Почесне право відкрити меморіальні дошки надали лідерам куреня імені Геннадія Купрікова — названого на честь одного з перших загиблих випускників ліцею.

Ведуча наголосила, що меморіальні дошки безкоштовно виготивив один із батьків ліцею Дмитро Неживий.

Після хвилини мовчання учні, рідні та громадяни поклали квіти до нових пам'ятних знаків. Завершив захід музично-хореографічний номер «Янголи, народжені серед нас» та пісня дуету «Зорецвіт» у складі Лесі Чоповської і Катерини Кучеренко.

«Поки ми пам'ятаємо — герої живі. «Запам'ятайте, діти, правду й своїм онукам розкажіть, що українці — люди славні, в їхніх серцях воля горить! А імена усіх наших героїв ви закарбуйте у серцях», — пролунало на завершення мітингу.

Меморіальні дошки на фасаді Кагарлицького ліцею №2 — це не просто камінь і метал. Це жива історія громади і закладу, яка вчить любити Батьківщину, цінувати мир та бути готовими боронити свою землю.

Вічна пам'ять героям. Слава Україні!