На Переяславщині з почестями попрощалися з Героєм 33-річним Вадимом Бурченком

20 травня 2026 р. 14:40

20 травня 2026 р. 14:40

Сонячний день 20 травня: природа оживає після вчорашнього нищівного граду та грози і дарує надію на життя з усіма його весняними радощами й турботами. А в цей час на передових лініях фронту війни гинуть захисники України. І після нищівних ворожих ударів, на жаль, надії на життя є не у всіх...

Після одного з таких тотальних обстрілів загинув і Воїн із села Пристроми Студениківської громади Вадим Бурченко. Сьогодні Героя поховали з почестями, повідомляє Переяслав .City.

Про життєву історію захисника написали земляки на сторінці громади у соцмережі.

Вадим Вадимович Бурченко народився 4 лютого 1991 року у місті Києві. Навчався у київській школі №70 до восьмого класу, потім пішов працювати на хлібзавод.

Хлопцю випала непроста життєва доля. Батька він не знав, старший брат помер від пневмонії, а пізніше Вадим втратив і маму. Натомість дядько Анатолій Васильович Бурченко, який жив теж у Києві, замінив хлопцю батька: не раз витягав із передряг, учив уму-розуму і був справжньою підтримкою.

Хоча рідні жили в столиці, усе життя Вадима було пов’язане з Пристромами – тут жили його бабуся та хрещений Олег Іващенко, вони разом працювали у місцевому підприємстві «Укрпромпостач», на різних роботах.

Можливо, якби життя склалося інакше, Вадим став би успішним будівельником, бо любив і вмів таку роботу, не одній родині у Пристромах допоміг з будівництвом.

Вадима призвали на службу 19 січня 2024 року І відділом Бориспільського РТЦК та СП м. Березань Київської області. Після мобілізації пройшов підготовку і потрапив на Харківський напрямок у бригаду Правого сектору, яка тоді зазнала значних втрат у боях і невдовзі була розформована.

Вадим Бурченко був переведений стрільцем-помічником гранатометника 3-го аеромобільного відділення 2-го аеромобільного взводу 4-ї аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини А1126. Його частина обороняла один із найбільш гарячих напрямків – Покровський.

Здавалося б, з такою долею і в умовах такої страшної війни від 33-річного чоловіка чи варто очікувати веселощів і жартів? Але Вадим був саме таким. Попри всі виклики життя, ніби намагався перехитрити злу долю своїм безмірним оптимізмом. Його жарти були завжди влучними і своєчасними, а добре серце не одного розрадило в біді. Саме цю якість відзначали і його та вигадали йому псевдо – «Веселий».

А самого Вадима підтримував хрещений, який став на захист Україну ще з початку повномасштабного вторгнення, його слова давали сили жити і підтримували бойовий дух Вадима. на даль, його військова служба тривала всього кілька місяців.

Останню звістку від рідної людини близькі отримали 19 травня 2024 року: біля населеного пункту Нетайлове Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання Вадим Бурченко прийняв свій останній бій і загинув. Йому на той час було 33 роки.

В той день їхній підрозділ вийшов на позиції в селі. Хлопці навіть не встигли як слід обладнати будинок, де розмістилися, як ворог засипав місце всіма видами зброї. Не вижив ніхто, а територія була окупована.

Згодом під час репатріації (обміну) тіл загиблих військовослужбовців тіло полеглого захисника передали Україні. Зазвичай за таких умов особу встановлюють на основі аналізу ДНК. У Вадима родичів першої лінії на той момент не залишилося, тож ідентифікували тіло на підставі огляду одягу загиблого.

«Світла людина і відважний Воїн переходить із війська земного до Війська Небесного, щоб зустрітися там із родиною, яка відійшла у вічність і назавжди стати Янголом Безсмертя, вічним охоронцем життя. Його пожертва – це ще один камінь у фундамент нашої незалежності, бо житиме Україна вічно і буде непоборною і вільною, бо на сторожі її свободи стоять сини, соколи. Вадим Бурченко один із когорти відважних.

Співчуваємо родині, дядьку – хрещеному Анатолію Васильовичу, його сім’ї, кожному мешканцю села, всім українцям, що втрачають свою кровинку, щоб зберегти матінку – Україну. У цьому році йому було б 35, він ровесник нашої Незалежності, він основа її, її Захисник, її Герой!», – з такими словами вклонилася пам’яті Героя голова Студениківської громади Марія Лях.

Сьогодні Вадим Бурченко навіки повернувся до села, де він виріс і я ке любив, як рідне. І земляки віддали останню шану Герою, з усіма військовими почестями його похоронили на кладовищі у Пристромах.

Київські