Ластівки завжди повертаються додому: у Кагарлику відкрили «Дерево надії»

03 липня 2026 р. 14:49

03 липня 2026 р. 14:49

3 липня 2026 року в сквері біля міської ради Кагарлика відбулася подія, що торкнулася сердець десятків родин громади — відкриття мистецької інсталяції «Дерево надії». Символічне металеве дерево присвячене воїнам-землякам, які вважаються зниклими безвісти під час російсько-української війни.

Ідея, втілена в металі та любові

Художній проєкт розробили учасниці ініціативної групи Оксана Коломацька та Оксана Єрмоліна, а втілили задум у металі фахівці ТОВ «Зерна Добра». Так у самому серці громади з'явилося місце, яке, «не виміряти ні метрами, ні роками».

Хвилина мовчання Автор: Валентин Владіміров

Захід розпочався після загальнонаціональної хвилини мовчання о дев'ятій ранку — миті, коли завмирає вся Україна, вшановуючи загиблих захисників. А після тиші, як завжди, прийшло слово. Сьогодні це слово — НАДІЯ.

Хвилина мовчання Автор: Валентин Владіміров

Ведуча заходу Анастасія Мацібура нагадала присутнім давню істину: дерево живе, доки має коріння; людина живе, доки її люблять; а надія живе, доки її не відпускають. Дерева надії з'являються по всій Україні з ініціативи родин зниклих безвісти , громадських об'єднань та небайдужих громад — як знак того, що боротьба триває не лише на фронті, а й у серцях тих, хто щодня чекає рідних додому.

Автор: Валентин Владіміров

Особливими прикрасами дерева стали не листочки, а символічні ластівки з викарбуваними іменами воїнів-земляків, що зникли безвісти, — птахи, які здавна символізують дім, весну і повернення. На гілках оселилися й маленькі гніздечка — символ домівок, де досі горить світло очікування.

108 історій, які не мають права бути забутими

«Сьогодні для 108 родин нашої громади час ніби зупинився, — прозвучало під час заходу. — Сто вісім історій. Сто вісім незавершених розмов. Сто вісім телефонних дзвінків, яких чекають щодня. За кожним із цих імен — цілий Всесвіт. Люблячий син. Турботливий батько. Найкращий чоловік. Вірний друг».

Автор: Валентин Владіміров

Ведуча проголосила ім’я кожного земляка-військовослужбовця Кагарлицької громади, який наразі вважається зниклим безвісти.

Автор: Валентин Владіміров

Цей список — не просто перелік імен, це серцебиття нашої громади:

Олександр Громадський, Михайло Бабенко, Євгеній Бабич, Іван Бабич, Олександр Бачурін, Юрій Берніков, Богдан Блинда, Юрій Богомаз, Віталій Борозенець, Євгеній Вашека, Владислав Вовк, Євген Волошин, Олег Волощенко, Сергій Волощенко, Віталій Вонсовський, Олександр Гарбар, Юрій Геля, Ігор Гембар, Євгеній Герасименко, Олександр Геращенко, Віталій Гладкий, Сергій Глобенко, Дмитро Гнєзділов, Сергій Гончаренко, Володимир Губанов, Денис Данканіч, Петро Демиденко, Сергій Денисенко, Валерій Дикий, Віктор Димчук, Дмитро Дідук, Віктор Дідух, Юрій Домантович, Віктор Дремлюга, Віталій Дринь, Олександр Друзенко, Євгеній Дубовик, Сергій Дубовик, Олександр Дяков, Сергій Жук, Микола Зарецький, Євгеній Зеленський, Богдан Кагарлицький, Василь Карасьов, Тарас Кармазін, Олег Коваленко, Андрій Коваль, Роман Ковмір, Олег Козоріз, Сергій Коломієць, Сергій Коробенко, Володимир Косяк, Сергій Кравченко, Анатолій Кубарський, Володимир Куковський, Євгеній Куріний, Роман Лаврусік, Володимир Лепесій, Володимир Лівіцький, Сергій Літвінцов, Анатолій Маколов, Петро Малоокий, Станіслав Марченко, Сергій Молчан, Віталій Мудрий, Артем Недбайло, Олег Нетреба, Олександр Овчаренко, Олександр Опанасюк, Сергій Палій, Роман Пасічний, Вадим Підгорецький, Віталій Пінчук, Микола Піхало, Юрій Піхало, Олексій Подлєсних, Вячеслав Полтораков, Максим Пушкач, Валентин Ревунов, В'ячеслав Рибченко, Аркадій Романенко, Іван Савченко, Артем Сатиренко, Олександр Сахно, Віталій Семененко, Валентин Сіроштан, Роман Слободяник, Володимир Смаголь, Олександр Сокол, Роман Стенчук, Вадим Строєв, Юрій Сулейманов, Микола Сябро, Віталій Ткаченко, Антон Томенко, Андрій Тютюнник, Андрій Фесан, Сергій Халаберда, Владислав Хоменко, Руслан Цівун, Андрій Чорноусов, Олександр Чухрай, Володимир Шагін, Юрій Шаравара, Володимир Шахсуварян, Сергій Широкоступ, Руслан Юрченко, Руслан Яременко.

Автор: Валентин Владіміров

Пам’ятати, підтримувати, чекати

До присутніх звернувся Кагарлицький міський голова Олександр Панюта.

«Сьогодні ми зібралися знову, щоби підтримати родини безвісти зниклих наших захисників. Уже п'ятий рік в Україні йде війна… Боротьба за мир, законність та цілісність держави. Боротьба за Україну», — зазначив він.

Автор: Валентин Владіміров

Міський голова підкреслив, що відкриття «Дерева надії» — це символ віри, пам'яті та єдності, який об'єднує громаду навколо родин зниклих безвісти воїнів.

Автор: Валентин Владіміров

«"Дерево надії" — це обіцянка громадянського суспільства: пам'ятати, підтримувати, чекати. Я дякую кожній родині, яка несе неймовірно важкий хрест. Це не лише символ пам'яті, а й жива обітниця: чекати, молитися, вірити», — сказав Олександр Панюта, побажавши всім витримки та миру, і завершив свій виступ словами «Слава Україні!», на що у відповідь пролуноало - «Героям слава!»

Автор: Валентин Владіміров

Ластівки повертаються додому

Кульмінацією заходу стало те, що родини зниклих безвісти воїнів власноруч розмістили на гілках дерева своїх ластівок — не просто декоративний символ, а мамину молитву, дитячу мрію, батьківську віру. Кожна пташка тепер нагадуватиме всім, хто проходитиме повз: їх чекають, їх люблять, їх не забули.

Автор: Валентин Владіміров

Організатори заходу висловили сподівання, що одного дня це дерево спорожніє — не тому, що згасне пам'ять, а тому, що кожна ластівка повернеться разом зі своїм захисником додому.

«Ваш біль став болем усієї громади. Ваше чекання стало нашим чеканням. І поки на цьому дереві житимуть ластівки — у нашому серці житиме впевненість: кожен захисник має знайти дорогу додому», — прозвучало під час церемонії.

Київські