Переяславщина попрощалася з Героєм Олександром Фесенком, він все життя вирощував хліб

14 липня 2026 р. 14:24

14 липня 2026 р. 14:24

Олександр ФЕСЕНКО народився в знаковий день – 24 серпня, хоча це був рік, коли Україна ще не стала самостійною державою. Все життя працював на мирній хліборобській ниві, а коли на нашу землю велика війна принесла горе, Олександр Михайлович став на захист уже незалежної країни, і своєї родини, і кожного з нас. Йому було 54 роки, коли його життя обірвалося від ворожого обстрілу. З Героєм Переяславщина попрощалася 14 липня, розповідає Переяслав .City.

ФЕСЕНКО Олександр Михайлович народився 24 серпня 1970 року. Жив і працював у рідному селі Хоцьки Циблівської громади. Спочатку в місцевому колгоспі, потім, до повномасштабної війни – в хоцьківському ФГ “Агроеко”. Останнім часом – сторожем у місцевій школі, але й роботу на землі не полишав. Він своєю хліборобською працею все життя творив благо задля процвітання рідної землі, щоб його діти і внуки жили у вільній та незалежній країні.

Керівниця фермерського господарства Анна Дмитренко залишила щемливий відеоспогад- вдячність на особистій сторінці Захисника у соцмережі:

"Чекали, вірили… Але прийшла звістка, яку ніхто не хотів почути…

Дякую за спільні роки роботи, порядність, відповідальність, професіоналізм, підтримку, розуміння!

Ми ніколи не казали Олександр Михайлович – для нас Ви були завжди ДЯДЬ САША. І не тому, що ми забули про повагу, а навпаки – ви були для нас як рідний дядько: мудрий, спокійний, надійний. Ви були такою людиною, на яку можна було покластися без жодних сумнівів.

Тепер Ви назавжди у наших спогадах. Світла і вічна памʼять."

Олександр Фесенко був призваний на військову службу 17 червня 2024 року Бориспільським РТЦК та СП Київської області. Мав звання молодшого сержанта.

Служив стрільцем-санітаром стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини А4818. Це бойовий підрозділ Сухопутних військ ЗСУ, сформований у 2023 році. Частина виконує завдання на найгарячіших ділянках фронту, включно з Курською операцією.

Саме в одному з таких боїв і загинув наш Герой 2 вересня 2024 року внаслідок атаки ворожого FPV-дрону поблизу н.п. Ольговка Кореневського району Курської області рф.

Відтоді майже два роки Воїн вважався зниклим безвісти. Усі ці довгі місяці рідні жили очікуванням і надією, але сповіщення про підтвердження загибелі Олександра Михайловича і встановлення його особи за результатами експертизи ДНК поставили крапку. Погасла свічка чекання, розсипалися останні зерна надії і проросли не щедрим хлібним колосом, яке все життя плекав наш Герой, а поселилися довічним болем втрати в серцях його рідних людей.

Заупокійну літургію в молитвах за упокій душі Воїна Олександра троє священників провели у Свято-Успенському храмі в Переяславі. В скорботній жалобі з прощальними квітами і глибокою шаною помолитися до храму приїхали не тільки рідні та друзі, а й багато земляків Героя з Хоцьок. Також на останнє прощання з Захисником прийшли небайдужі переяславці, секретарка міськради та заступниця міського голови.

– Сьогодні наш Герой Олександр зібрав усіх тут востаннє. Щоб не тільки ті, хто його поважає, любить, для кого він дуже цінний, а всі ми, український народ, подякували йому за його подвиг і захист, – сказав у своїй проповіді о. Андрій Орловський. – Кожен, хто відчув запах пороху, він розуміє подвиг цієї людини. А кожен, хто не відчув, не дай Бог, щоби і не відчув, але він має цінувати це віддане життя за кожного з нас.

Кожна людина на цій землі має велику цінність – сім'ю, родину. І наш Воїн пішов їх захищати. І поки він стояв на захисті, його родина збільшилася – народилася внучка. Але цій події він радіє не з ними на землі, а з ангелами на небесах.

Ми прощаємося з нашим Героєм і плачемо, бо боляче нам, а не людині, яка відійшла від нас.

Наш Воїн пішов захищати правду Божу, захищати діточок, які хочуть жити, зростати, вчитися рідною мовою і жити на своїй свобідній землі.

Сьогодні всі свідомі люди прийшли подякувати Воїну за його подвиг заради кожного з нас. Дякуємо йому, що можемо молитися рідною мовою, навчатися в школах українською, вивчати свою правдиву історію лише тому, що вона захищена такими Героями як Олександр.

Після закінчення літургії присутні в храмі опустилися на коліна перед домовиною Героя, а священники виконали традиційну прощальну пісню “Плине кача”.

Похоронний кортеж від храму попрямував у Хоцьки, де на місцевому кладовищі Герой Олександр Фесенко знайшов вічний спочинок. Його поховали з усіма військовими почестями.

У Олександра Михайловича залишилися дружина, син і донька, сестра. Зовсім недавно народилася третя внучка, з якою наш Герой уже не встиг побачитися.

Вічна шана Герою, співчуття рідним та близьким.

Київські