Музей академіка Володимира Заболотного у Переяславі відновив екскурсії для відвідувачів

16 липня 2026 р. 15:19

16 липня 2026 р. 15:19

Після тривалої перерви у Переяславі відновили частину експозиції в Меморіальному музеї академіка Володимира Заболотного і відкрили його для відвідувачів. Оновлені дві кімнати презентували для перших екскурсантів 14 липня. Побував на відкритті і Переяслав .City.

Після повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року більшість унікальних музейних предметів НІЕЗ "Переяслав" перемістили до фондосховищ. Тоді зачинилися практично всі музеї, в тому числі й Меморіальний музей академіка Володимира Заболотного. Згодом деякі музеї відновили роботу.

Наразі ж, зважаючи на численні прохання гостей міста, адміністрація Заповідника вирішила розпочати екскурсійне обслуговування відвідувачів хоча б у деяких залах і цього музею.

– Я переконана, що незважаючи на всі сумні обставини, музеї Заповідника повинні працювати, – сказала на відкритті в. о. генерального директора НІЕЗ «Переслав» Марина Навальна . – Усі роботи з підготовки експозицій виконують наші співробітники у режимі "суботників". Дякувати Богу та нашим захисникам, напередодні ми відкрили комплекс споруд Михайлівської церкви ХVІІІ ст. У серпні плануємо відкриття Археологічного музею та зміненої експозиції Музею-діорами «Битва за Дніпро…». Там можна буде ознайомитися з подіями не лише Другої Світової війни, а й сучасної. Сподіваємося, що до Дня незалежності України наші оновлені музеї вже прийматимуть відвідувачів.

Екскурсію для колег та перших відвідувачів провів завідувач Меморіального музею В.Г. Заболотного Андрій Кузьменко.

– Наш видатний земляк Володимир Гнатович Заболотний, у будинку котрого й розміщена експозиція однойменного Меморіального музею, був видатним українським зодчим, педагогом, громадським діячем, художником, знавцем народного мистецтва, майстром різьби по дереву.

Народився він 13 серпня 1898 року в селі Карань – нині це мікрорайон Трубайлівка Переяслава. Батько був відомим на Переяславщині ювеліром. У деяких переяславок досі зберігаються золоті сережки у вигляді кульок чи колтів роботи Гната Заболотного. Також він працював у майстерні при Вознесенському монастирі, де виготовляв, зокрема, оклади для ікон.

Ще під час навчання в гімназії яскраво проявився художній талант Володі: він почав малювати афіші для театральних вечорів, а одного разу створив декорації для вистави. Вийшло настільки вдало, що після прем’єри він одразу став місцевою знаменитістю, і йому доручили вести гурток малювання.

У 1919 році Володимир закінчив реальне училище, дуже хотів навчатися далі в Петербурзькому вищому художньо-технічному інституті, але його батько не мав на це коштів. Тож хлопець вступив до Київського політехнічного інституту. Утім його мрія все ж збулася, хоч і дещо несподіваним чином.

Одного разу трапилася неприємність: у нього вкрали кожушок. Згодом Володимир побачив свою, як йому здалося, одяганку на одному зі студентів. Він був невисоким, але міцним, тож схопив «злодія» за барки і давай його трусити: «Ах ти ж, такий-сякий, ану віддай кожуха!». У процесі «розборок» з’ясувалося, що дуже схожий полушубок усе ж належав студентові. Зав’язалася розмова, і виявилося, що той хлопець навчається в Київському художньому інституті, куди він і привів Заболотного.

Здібний юнак навчався багато, жадібно та успішно. Дипломна робота – профілакторій «Кінь-Грусть» на 500 ліжок. На його території треба було розмістити не лише лікувальні корпуси та амбулаторії, а й театр та спортзал. Будинки він спроєктував у жанрі популярного тоді конструктивізму у вигляді кубів, циліндрів, еліптичних напівсфер, і отримав за свій проєкт «відмінно».

У 1930-1940-х роках Заболотний працює переважно в галузі містобудування, створюючи цілісні проєкти Черкас, Кременчука, Кривого Рогу. Він бачить будівлю не як окрему одиницю, а як частину цілісного комплексу, кварталу, ансамблю. Тоді ж починає викладати як професор будівельного інституту. Ціле покоління архітекторів навчалося у Заболотного проєктування.

Коли столицю перенесли з Харкова до Києва, у місті було збудовано п’ять найбільших адміністративних будівель: зараз там розміщуються СБУ, Кабмін, Офіс президента, МЗС та Верховна Рада України. Автором останнього проєкту був архітектор Володимир Заболотний. Його проєкт будівлі дотепер день вважається взірцевим завдяки оптимальному розміру, співзвуччю зі старовинною забудовою та органічному поєднанню з природним оточенням. Будівлю парламенту навіть називають прикладом «української класики».

У 1945 році в Києві відкрилася Академія архітектури, яку очолив Володимир Заболотний. Під одним дахом він зібрав докупи всі напрямки: від конструкцій, будівельних матеріалів до завершальних елементів обробки об’єкта.

Також Володимир Гнатович був ініціатором створення знаменитої «Софійської гончарні», яка займалася виготовленням архітектурної кераміки. Саме її майстри розробили формулу унікальної поливи під назвою «бичача кров». Вона мала неймовірний малиново-бордовий відтінок з насиченим золотавим відблиском. На жаль, секрет виробництва цієї поливи вже втрачено.

За часте використання керамічної плитки в оформленні будівель та станцій метро Заболотного часто критикували, вважали, що її забагато, а підкреслено «народний» стиль декору не відповідає вимогам марксизму-ленінізму. Але саме ці орнаменти плиток із лабораторій Академії та «Софійської гончарні» створюють неповторне архітектурне обличчя столиці.

Він любив життя. Колекціонував античні амфори, венеціанське скло, картини старих майстрів. Дружив із Максимом Рильським та Гнатом Юрою, які теж були поціновувачами антикваріату. Зберіг родинне гніздо – батьківський будинок у Переяславі.

Сестра Варвара Лівицька теж була архітекторкою, працювала головною зберігачкою Софійського державного архітектурно-історичного музею-заповідника, досліджувала стародавню мозаїку та фрески Софійського та Михайлівського соборів.

Володимир Гнатович не тільки проєктував будівлі та писав картини, ще й добре грав на скрипці, у складі хору виконував басові партії. Надзвичайно любив українські мелодії та поезії. На нього постійно писали доноси, траплялося, що й самому Хрущову – за те, що так публічно показував любов до України.

Усе життя Володимир Заболотний працював над шеститомною «Історією українського мистецтва». Помер 1962 року, а державну премію за енциклопедію йому присудили вже посмертно в 1971 році.

У Переяславі одноповерховий будинок із шести кімнат, в якому нині розміщується музей, був побудований у 1911 році за проєктом батька Гната Заболотного і зберігся без істотних змін. У ньому минули дитячі та юнацькі роки майбутнього видатного майстра української архітектури.

Особняк перебував у приватній родинній власності до смерті Володимира Гнатовича. Невдовзі його дружина Зінаїда Миколаївна, згідно з волею чоловіка, подарувала будинок місту. Володимир Заболотний припускав, що приміщення буде використане для розширення експозиції місцевого історичного музею. Утім його директор Михайло Сікорський вирішив присвятити безпосередньо пам’яті зодчого і розгорнути там експозицію меморіального музею.

Меморіальний музей академіка В.Г. Заболотного чекає на відвідувачів з 9.00 до 17.00, вихідні дні – середа, четвер.

Київські